Справа № 2-7045-10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 грудня 2010 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Кузнецова Р.В.
при секретарі Копійко Г.С.
за участю позивача ОСОБА_1 та представника відповідача – Тітаренко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Ощадний державний банк України» - філіал Слов»янське відділення № 2868 про визнання не законним наказу про звільнення, поновлення на работі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача та просить задовольнити свої позовні вимоги у повному обсязі. У обґрунтування своїх вимог позивач вказала, що з 24.04.1989 року по 08.07.2010 року працювала у відповідача на посаді контролера - касира операційної частини, наказ № 77 від 21.04.1989 року.
В судовому засіданні позивачка пояснила, що 25.10.2007 року, згідно наказу № 232, до неї відповідачем було застосоване дисциплінарне стягнення у виді догани за результаті перевірки правил приймання платежів населення : виявлені значні недоліки в оформленні документів на прийняті платежів від населення контролером - касиром ОСОБА_1.З наказом про догану її знайомили, наказ вона не оскаржувала, дала письмові пояснення, де визнала допущену провину в організації роботи. 23.07.2009 року згідно наказу № 217, до неї відповідачем було знову застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани за результаті перевірки правил приймання платежів населення: виявлені грубі порушення порядку роботи по прийманню платежів і роботи з готівкою контролером-касиром ОСОБА_1.З наказом про догану її знайомили, наказ вона не оскаржувала, але від підпису відмовилася. Давати письмові пояснення за даним фактом категорично відмовилася. 08.07.2010 наказом № 147 відповідачем було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення згідно п.3 ст.40 КЗпП України, з 08.07.2010 р., за систематичне не виконання трудових зобов’язань. Підстава: письмова скарга громадянки ОСОБА_3 на не гідну та хамовиту поведінку контролера-касира ОСОБА_1 від 25.06.2010р.; відмова від пояснень ОСОБА_1; недовіра колективу. У поясненнях пояснила, що її з приказами знайомили вчасно, але вона не вважала потрібним їх оскаржувати, а також, що її наказ про звільнення не є законним, оскільки вона мати-одиночка. Згідно вказанного, вважає даний наказ не законним, тому просить його відмінити, визнати звільнення не законним, відновити її на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час її вимушеного прогулу.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала та просить в їх задоволені відмовити як безпідставних, так як наказами № 232 та 217 від 25.10.2007 року та наказом від 23.07.2009 року позивачка дійсно притягалась до дисциплінарної відповідальності, у вигляді оголошення їй доган, за неналежне виконання своїх службових обов»язків. З цими наказами вона знайомилась, давала по ним письмові пояснення, не оскаржувала. За останні два роки роботи ОСОБА_1 до адміністрації було подано 13 доповідних записок від працівників філії-Слов»янське відділення № 2868 ВАТ «Ощадбанк», що свідчили про неналежне виконання посадової інструкції та порушення трудової дисципліни ОСОБА_1. Також, на позивачку 16.07.2009р. та 13.08.2009р. було складено два акта за результатами перевірки залишків грошей у касі та в обох випадках виявлена недостача грошей.( у сумі 8,00 грн та 2,00 грн відповідно), що вважається грубим порушенням посадової інструкції. З вищевказаними актами ОСОБА_1 була ознайомлена, але від підпису відмовилася. За скаргою громадянки ОСОБА_3 на негідну поведінку ОСОБА_1 був виданий наказ № 147 від 08.07.2010р. про звільнення ОСОБА_1 за п.3 ст.40 КЗзП України. У зв»язку з тим, що позивач не є членом профспілкового комітету, адміністрація звернулася до трудового колективу, який виразив недовіру ОСОБА_1.
В судовому засіданні свідок : ОСОБА_4, підтвердила пояснення представника відповідача, та додала суду, що ОСОБА_1 постійно порушувала робочу дисципліну, не одноразово запізнювалась на роботу, до колег та до клієнтів ставилася без поваги та потрібної культури та етики. Дозволяла собі здавати касу з не точними сумами грошей, що є грубим порушенням трудової дисципліни. Дозволяла собі лаятися брудною лайкою в адресу клієнтів. Також пояснила, що відносно ОСОБА_1 були подані, не одноразово, доповідні записки від колег та клієнтів, а також були скарги від клієнтів, однак рішення приймалися керівництвом не кожний раз.
Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, в судовому засіданні дали аналогічні пояснення та підтвердили всі вищезазначені обставини та факти.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані ними докази та матеріали справи, приходить до переконання в тому, що позивачці слід відмовити в задоволенні позовних вимог, у зв»язку з їх незаконністю та безпідставністю, та не обгрунтованістю, з наступних підстав.
Так, як було належним чином встановлено у судовому засіданні, наказом № 77 від 21.04.1989 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу на посаду ученика контролера - касира операційної частини філії - Слов»янське відділення № 2868 ВАТ «Ощадбанк».
08.07.2010 наказом № 147 відповідачем було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення згідно п.3 ст.40 КЗпП України у зв»язку із систематичним невиконаням своїх трудових обов»язків.
Як зазначено у п. 23 постанови Пленуму ВС України від 06.11.1992 року, № 9, з послідуючими змінами та доповненнями «Про практику розгляду судами трудових спорів», за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягненя за невиконання без поважних причин обов»язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку. У таих випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановленні чинним законодавством України і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково( ст.151 КЗпП України), з дня накладення яких до виданя наказу про звільненя минуло не більше одного року.
Наказом № 122 від 08.07.1989 року ОСОБА_1 було переведено на посаду контролера - касира операційної частини філії - Слов»янське відділення № 2868 ВАТ «Ощадбанк». Як зазначено у посадовій інструкції контролера - касира, доведеної до відома ОСОБА_1, її функціональні обов»язки, між іншим, включають у себе забезпечення правил приймання платежів населення та роботи з готівкою. Саме за порушення цих вимог посадової інструкції, які мали місце двічі протягом року, ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади.
Так, 23.07.2009 року згідно наказу № 217, ОСОБА_1 за неналежне виконання посадових обов»язків в частині порушення порядку роботи по прийманню платежів і роботи з готівкою, було оголошено догану. З наказом про догану її знайомили, наказ вона не оскаржувала, але від підпису відмовилася. Давати письмові пояснення за даним фактом категорично відмовилася.
Також, відносно ОСОБА_1 16.07.2009 року та 13.08.2009 року було складено два акта за результатами перевірки залишків грошей у касі та в обох випадках виявлена недостача грошей.( у сумі 8,00 грн та 2,00 грн відповідно), що вважається грубим порушенням посадової інструкції. З вищевказаними актами ОСОБА_1 була ознайомлена, але від підпису відмовилася.
25.06.2010 року до адміністрації із скаргою на негідну поведінку із нецензурною лайкою контролера - касира ОСОБА_1 звернулася громадянка ОСОБА_2.
08.07.2010 року наказом № 147 відповідачем було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення згідно п.3 ст.40 КЗпП України, з 08.07.2010 р., за систематичне не виконання трудових зобов’язань. Наказ був доведений до відома ОСОБА_1, від підпису позивач відмовилася.
Всі обставини вказані вище підтвердили свідки в судовому засіданні, та раніше свідки це підтвердили у своїх докладних записках.
Таким чином, суд приходить до переконання, що зазначені доповідні відповідають фактичним обставинам, які мали місце, а наказ про звільнення, виданий відповідачем, видан у відповідності до діючого законодавства України.
У судовому засіданні було встановлено, що відповідачем були створені належні умови для належного виконання своїх службових обов»язків позивачем, що не заперечувала останя протягом розгляду. З матеріалів справи убачається, що при звільнені відповідач провів з ОСОБА_1 повний розрахунок.
Міркування позивача з приводу того, що навіть за « за систематичне невиконаня робітником без поважної причини обов»язків, покладених на нього трудовим договором, до якого раніше застосовувались заходи дисциплінарного стягнення згідно ст.147 КЗпП України» її не може бути звільнено, оскільки вона є матір»ю- одиночкою, є помилковими, оскільки згідно ст.139 КЗпП України «робітник зобов»язаний працювати чесно та , вчасно та точно виконувати розпорядження керівника.
Також суд приймає до уваги, що за типовим договором повної особистої матеріальної відповідальності, укладений між ОСОБА_1 та відповідачем, позивач була матеріально-відповідальною особою.
Згідно викладеного, керуючмсь ст.ст.43,55,124 Конституції України, 40,43,47,147,321-235, 237 1 КЗпП України постанови Пленуму ВС України від 06.11.1992 р., № 9, з послідуючими змінами та доповненнями «Про практику розгляду судами трудових спорів», 10, 60, 209, 213, 215 ЦПК України, суд –
Р І Ш И В :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ «Ощадний державний банк України» - філіал Слов»янське відділення № 2868 про визнання не законним наказу про звільнення, поновлення на работі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Слов»янського
Міськрайонного суду Р.В. Кузнецов