КОПІЯ:  

Справа №2-а-1163/10  

    ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

  29 грудня 2010 року                                                                                                                                                          смт Котельва    

  Суддя Котелевського районного суду Полтавської області Загнійко А.В., розглянувши в порядку скороченого провадження  адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Котелевському районі Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,  

ВСТАНОВИВ:  

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Котелевському районі Полтавської області, в якому просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати відповідача перерахувати й виплатити на його користь, як дитині війни, недоплачене щомісячне підвищення до пенсії за період з 01.01.2010 року по 30.11.2010 року. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Відповідач всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп2008р., якими були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії за вказаний період у належному розмірі, у зв’язку з чим його дії є неправомірними.  

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач отримав копію ухвали про відкриття скороченого провадження 20.12.2010 року,  а  29.12.2010 року подав до канцелярії суду свої письмові заперечення проти позову, в яких вказав, що компетенцією Пенсійного фонду України та його органів, є керівництво та управління солідарною пенсійною системою, зокрема призначення та виплата пенсій. Позивачу призначено пенсію управлінням у відповідності до його повноважень, визначених ст.ст. 27, 28 , 58, 64 Закону №1058. Соціальна допомога передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не є пенсією, а тому позовні вимоги позивача є безпідставними. На думку відповідача рішення Конституційного Суду України 22.05.2008 року зворотної дії в часі не має та є обов’язковим для виконання тим органом, який прийняв неконституційний акт, тобто у даному випадку – Верховною Радою України, яка за Законом України «Про Державний бюджет України 2008 року» лише з 01.01.2008 року передбачила виплату підвищення до пенсії в розмірі надбавки «дітям війни», встановленої для учасників війни (10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Позивачу в 2010 році підвищення до пенсії у розмірі надбавки як дитині війни нараховувалось та виплачувалось у повному обсязі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530, а тому вимоги позивача є необґрунтованими. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.  

Вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, приходжу до наступних висновків.    

Встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Котелевському районі Полтавської області.  

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається відповідними управліннями Пенсійного фонду України.    

Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 р. №2195-ІV, набрав чинності 01.01.2006 р.).  

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.  

Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

Також встановлено, що відповідач протягом зазначеного позивачем проміжку часу, у 2010 році здійснював нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії на підставі п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» в значно менших розмірах, ніж це передбачено діючими положеннями ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».    

Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правових актів, застосуванню підлягає  правовий акт, який має вищу юридичну силу.      

Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, приходжу до  висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення до пенсії позивачу як дитині війни.    

Відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не може бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону, так як відповідач зобов’язаний нараховувати підвищення до пенсії дитині війни саме згідно цієї норми.    

Що стосується строків звернення позивача до суду, то такий строк не пропущено, відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час