справа № 2а-192/10/0115
Постанова
Іменем України
18 жовтня 2010 року
Первомайський районний суд Автономної Республіки Крим
у складі: головуючого – судді Забара Г.Я.,
при секретарі Безручко С.І.,
за участю позивача ОСОБА_1, відповідача Галкіна І.Л., представника відповідача Ушарука О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Первомайське
адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території та автомобільно-технічної інспекції Первомайського району при УДАІ ГУ МВС України в АР Крим Галкіна Ігоря Леонідовича про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову начальника ВДАІ Первомайського району Галкіна І.Л. по справі про адміністративне правопорушення серії АК № 224481 від 04 жовтня 2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності, посилаючись на порушення норм чинного законодавства України при її складанні. Свої вимоги мотивує тим, що правопорушення вчиняв в стані крайньої необхідності, всі обставини справи не з’ясовані, його пояснення не прийняті до уваги, доказів його винуватості немає.
Відповідач з позовом не згоден, пояснив, що справа розглянута на підставі наявних в ній матеріалів, при розгляді справи позивач не надав доказів своєї невинуватості.
Відповідно до ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. При неподані цих матеріалів суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Повно і всебічно з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Матеріали справи свідчать про те, що спір виник між позивачем - фізичною особою та відповідачем, як суб'єктом владних повноважень.
Судом встановлено, що згідно протоколу серії ВТ1 № 029009 від 31.08.2010 року, складеного інспектором ДПС ВДАІ м. Херсон Бєловим О.М., ОСОБА_1 31.08.2010 року о 23 год. 30 хв. на 211 км автодороги Одеса - Новоазовськ, керуючи належним йому транспортним засобом «МАЗ-5549», державний реєстраційний номер «НОМЕР_1», буксував причеп, держномер «НОМЕР_2», на якому шини коліс на одній осі мали різний малюнок протектору, чим порушив вимоги п. 31.4.5 г ПДР України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 121 ч. 1 КУпАП. 04 жовтня 2010 року начальником ВДАІ Первомайського району Галкіним І.Л. відносно ОСОБА_1 винесена постанова серії АК № 224481 по справі про адміністративне правопорушення за ст. 121 ч. 1 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.
Позивач пояснив, що того дня він рухався з м. Одеса в Крим, в дорозі на колесі причепу лопнула шина. Він встановив наявне в нього запасне колесо. Протягом руху він пробив ще одне колесо на причепі, оскільки іншого такого самого запасного колеса у нього не було, він був змушений встановити запасне колесо від автомобіля. У зв’язку з тим, що була ніч, він перевозив будівельні матеріали, при собі була значна сума грошей, залишатися на трасі було небезпечно, відповідно до вимог Правил дорожнього руху України він прийняв рішення встановити запасне колесо, щоб мати можливість доїхати до найближчого місця зупинки або ремонту. Рухався з ввімкнутою аварійною сигналізацією, як того вимагають ПДР України.
Згідно п. 31.5 Правил дорожнього руху України в разі виникнення в дорозі несправностей, зокрема якщо шини автомобіля або причепа мають місцеві пошкодження (порізи, розриви), водій повинен прийняти міри до їх усунення, або рухатися найкоротшим шляхом до місця зупинки або ремонту.
В даному випадку позивач діяв в силу крайньої необхідності і відповідно до вимог ПДРУ.
В силу ст. ст. 17, 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена КУпАП або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами. Особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
В постанові не вказані свідки чи потерпіли від даного правопорушення чи якійсь інші докази, які підтверджують факт правопорушення, враховуючи, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, заперечує факт порушення ПДРУ, його заперечення не спростовані.
Таким чином, при винесенні постанови серії АК № 224481 від 04 жовтня 2010 року по справі про адміністративне правопорушення було допущено порушення вимог ст. 283 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису або засобів фото-і кінозйомки, відеозапису використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Однак заперечення позивача не прийняті до уваги, не залучені до справи ніякі докази, не відібрані пояснення свідків, при наявності при складані протоколу про адміністративне правопорушення заперечень особи, відносно якої складено протокол.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення серії АК № 224481 від 04 жовтня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності також не містить достатніх даних, на підставі яких можна зробити висновок про винність позивача в здійсненні адміністративного правопорушення, оскільки відповідач повинен довести вину особи, що притягається до адміністративної відповідальності, а не навпаки він доводити свою невинуватість.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності до закону, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Однак відповідачем при винесенні постанови всі обставини справи з’ясовані не були, винуватість позивача доведена не була, хоча обов’язок доказування покладається на особу, що виносить постанову.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання незаконною і скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АК № 224481 від 04 жовтня 2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 251, 283, 288 КУпАП, пунктом 2 частини 1 статті 18, статтями 128, 159, 161, 162, 163, 171-2 КАС України, Правилами дорожнього руху України, суд
постановив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати незаконною та скасувати постанову серії АК № 224481 від 04 жовтня 2010 року по справі про адміністративне правопорушення, винесену начальником відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території та автомобільно-технічної інспекції Первомайського району при УДАІ ГУ МВС України в АР Крим Галкіним Ігорем Леонідовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 121 ч. 1 КУпАП штрафу 340 грн.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий