Справа № 2-А-2957\10  

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М                      У К Р А Ї Н И  

  21.12.2010  року Пролетарський районний суд м. Донецька у складі:  

головуючої  – судді:       Зайцевої С.А.  

при секретарі:         Солодовник О.В.  

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1   до  Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м.Донецька “ про визнання  неправомірними дій  Управління Пенсійного фонду в Пролетарському районі м.Донецька в перерахунку пенсії та спонукання до перерахунку пенсії у відповідності ст.ст. 50, 54, 67, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із змінами та доповненнями з 01.11.2006 р.”,  

В С Т А Н О В И В:  

  05.10   .   2010 року  ОСОБА_1  звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському  районі м. Донецька про спонукання до перерахунку пенсії у відповідності ст.ст. 50, 54, 67, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із змінами та доповненнями з 01.11.2006 р.  

Позивач просить визнати неправомірними дії відповідача про відмову в перерахунку пенсії по інвалідності та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м.Донецька перерахувати пенсію як інваліду 2 групи (категорія 1), захворювання якого пов’язано з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС з 01.11.2006 р.  по 28.02.2007 року . Розмір пенсії, обчислений відповідачем, був здійснений у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України.  

У  судовому засіданні позивач повністю підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.  

Представник відповідача  у судове засідання не з*явився,належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи ,надали  суду письмові заперечення, в яких посилаються на відсутність правових підстав для перерахунку та виплати позивачу державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком ,просили у задоволені позову відмовити, справу розглянути у відсутності представника (арк.с.13-17 ).  

Заслухавши пояснення  позивача , дослідивши матеріали справи та перевіривши надані докази в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню  з наступних підстав.  

Так, судом встановлені обставини, які підтверджуються такими доказами.  

ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесений до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1  та є інвалідом ІІ групи  (а.с. 7-9).  

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, на думку позивача, неправомірно відмовив позивачу в перерахунку пенсії з розрахунку державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.  

Виходячи з матеріалів справи, позовної заяви позивача та тими обставинами, що були встановлені під час розгляду справи в судовому засіданні, предметом даного спору є питання перерахунку державної та додаткової пенсії інваліду 2 групи, віднесеному до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з 01 листопада 2006 року.  

Так, право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором.  Пунктом 13 розділу XV вказаного закону, у разі якщо особа має право на отримання пенсії, "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Позивачу була призначена за його вибором пенсія за 2 групою інвалідності, як особі що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.  

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року в редакції Закону України № 2001-ХІІ від 19 грудня 1991 року, зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин,  визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.  

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до 1 категорії встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.  

Абзацом 4 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, яка була чинною до 31 грудня 2007 року) визначено, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам 2 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.  

Частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, яка була чинною до 31 грудня 2007 року) передбачено, що розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по 2 групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком.  

Відповідач  посилався на те, що виплата пенсії позивачу відбувалася на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірах встановлених постановами Кабінету Міністрів України, які є обов'язковими для виконання державними пенсійними органами. Так, постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» було встановлено, що розрахунок пенсій та додаткової пенсії призначених  відповідно статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинен проводитися виходячи з розміру 19 грн. 91 коп.  

Стосовно цих стверджень відповідача суд зазначає, що за статтею 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Тобто, в цій статті функції щодо встановлення розміру пенсії, як державної, так і додаткової, Кабінету Міністрів України не делеговані, а лише зазначено про те, що Кабінет Міністрів України може затвердити порядок застосування передбачених законом пільг.  

Таким чином, суд дійшов до висновку, що постанова Кабінету Міністрів України  № 1 від 3 січня 2002 року була прийнята всупереч положень статей 50, 54, 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому виходячи з загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір суд погоджується з ствердженнями позивача про те, що йому повинна сплачуватися  державна та додаткова пенсія у розмірі визначеному в статтях 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з вирахуванням мінімального розміру пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами про Державний бюджет України на відповідний рік.  

Частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV  передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Відповідач наполягає на тому, що за частиною 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.  

Отже, суд з цього приводу зазначає, що стаття 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» була доповнена частиною третьою згідно з  Законом України від 25 березня 2005 року № 2505-IV, який набрав чинності з 31 березня 2005 року, в той час як  до частини третьої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зміни, за якими - обчислення і призначення пенсій по інвалідності проводяться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", були внесені згідно з Законом України від 17 листопада 2005 року № 3108-IV, що набрав чинності з 13 грудня 2005 року, тобто в даному випадку застосовується принцип дії законів у часі, за яким до спірних правовідносин повинні застосовуватися норми закону, що набрав чинності пізніше. Крім того, частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІV від 15 липня 1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для  встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком. Також, слід врахувати, що чинним законодавством не встановлено іншого ніж передбаченого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» порядку вирахування мінімального розміру пенсії за віком.      

Крім того, суд враховує, що в дійсний час діє Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523  зі змінами і доповненнями, за яким пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання завдяки Чорнобильської катастрофи нараховуються відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.  

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з 01 листопада 2006 року відповідно до статей 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.  

Проте, слід враховувати, що неправомірність дій відповідача щодо перерахунку пенсії позивачу слід вважати період з 01.11.2006 по 28.02.2007 року ,так як постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.04.2008 року,яка набрала законної чинності  24.06.2008 року  позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов*язання Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м.Донецька задоволено та зобов*язано відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з інвалідності відповідно до ст.ст.50,54 ч.4,67 ч.3,71 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 8  прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб з  01.03.2007 року (арк.с.22-33).  

Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.      

Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, ч. 2 ст. 6, статтею 8, ч. 2 ст. 19, статтями 22, 23, ч. 1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст. 8 Конституції України, так і ст.8 КАС України.  

Частиною 2 статті 8 КАС України передбачено, що принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, справи „Проніна проти України”, справи „Кечко проти України”.  

Також, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України „Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду" від 23.02.2006 р., рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Згідно ст. 17 Закону України „Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.  

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача, слід задовольнити  та позивачу необхідно перерахувати розмір пенсії із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, а також додаткова пенсія – з розрахунку 75 % від мінімальної пенсії за віком з 01.11.2006 року по 28.02.2007 року.  

Суд вважає, що дії відповідача щодо виплати пенсій позивачу у розмірах, менших від 8 мінімальних пенсій за віком, є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам статті 50, частини 4 статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.  

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” за № 7-93 від 21.01.1993 р., громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.  

Враховуючи ,що відповідач є державною бюджетною установою та грошові кошти для виплати,  надходять з державного бюджету,а позивач при зверненні до суду звільняється від сплати судового збору,суд вважає можливим,у відповідності зі ст.88 КАС України,звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави,віднести витрати за рахунок держави .  

На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями статей 16, 50, 55, 67, 121, 124 Конституції України, статтями 1, 13, 17, 50, 54, 67, 71 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,  ст.17 Закону України „Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 р., ст. 17 Закону України „Про виконання рішень і виконання практики Європейського суду” від 23.02.2006 р., ст. 58 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 р.”, рішеннями у справах „Кечко проти України” від 18.07.2006 р., протоколом № 12 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод, рішеннями Конституційного Суду України № 8-рп, № 6-рп, № 10-рп.,  статтями 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 160, 161, 162, 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  

  П О С Т А Н О В И В:  

  Адміністративний позов ОСОБА_1   до  Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м.Донецька “ про визнання  неправомірними дій  Управління Пенсійного фонду в Пролетарському районі м.Донецька в перерахунку пенсії та спонукання до перерахунку пенсії у відповідності ст.ст. 50, 54, 67, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із змінами та доповненнями з 01.11.2006 р.” -   задовольнити .  

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському  районі м. Донецька про відмову  ОСОБА_1   в перерахуванні пенсії по інвалідності у відповідності до приписів статті 50 та частини  4 статті 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у період з 01 листопада 2006 року по   28 лютого  2007  року.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському  районі м. Донецька здійснити   ОСОБА_1   перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до ст.ст.50, 54 ч .4, 67 ч. 3, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.11.2006 р. по 28.02.2007 року  із розрахунку  8  мінімальних пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб та додаткової пенсії із розрахунку  75  % від мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Звільнити Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському  районі м.Донецька  від сплати  судового збору  на користь держави.  

Постанова може бути оскаржена до Донецького Апеляційного Адміністративного суду через Пролетарський районний суд м.Донецька. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається у письмовій формі протягом десяти днів з дня її проголошення.У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України,а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови .  

  Суддя             (підпис)                                              С.А.Зайцева  

КОПІЯ   ВІРНО :    СУДДЯ :                        СЕКРЕТАР :