Справа № 2-2821/10  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ  УКРАІНИ  

27 вересня 2010 року                                                                                         м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд  Автономної Республіки Крим у складі:  

Головуючого – судді Берберова Д.М.,  

при секретарі Аблаєве С.С.,

за участю: - позивача – ОСОБА_1;

-   позивача - ОСОБА_2,  

розглянувши   у   відкритому судовому  засіданні   цивільну справу   за  позовною заявою   ОСОБА_1, ОСОБА_2   до Таврійської товарно–сировинної біржі, третя особа – Сімферопольська районна державна нотаріальна контора,   про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на будинок та зобов’язання Сімферопольської районної державної нотаріальної контори видати свідоцтво про право на спадщину за законом  ,

  ВСТАНОВИВ :  

 26.07.2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись  до суду з позовом до Таврійської товарно-сировинної біржі, третя особа – сімферопольська районна державна нотаріальна контора, про визнання дійсним договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, зареєстрований на біржі 23.02.2000 року під № 0324, визнання права власності на зазначений будинок за позивачами та зобов’язання нотаріальну контору видати свідоцтво про право на спадщину за законом на зазначений будинок.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вони є спадкоємцями після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. 23.02.2000 року між ОСОБА_4, діючим на підставі довіреності від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_3, які були прийняті у члени Таврійської товарно-сировинної біржі, був укладений договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1. Зазначений договір не був посвідчений нотаріально тому що у ньому було зазначено, що він не підлягає нотаріальному посвідченню. Після цього договір був зареєстрований у БТІ. Проте, у зв’язку з тим. Що він не був нотаріально посвідчений виникли труднощі при отриманні свідоцтва про право власності.  

У судовому засіданні позивачі позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні. Заперечували проти залучення по справі в якості співвідповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4. Також вони вважали непотрібним витребування спадкової справи після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав лист, відповідно до якого Таврійська товарно-сировинна біржа позовні вимоги визнала, просила їх задовольнити.

Представник Сімферопольської районної державної нотаріальної контори у судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за їх відсутності відповідно до вимог чинного законодавства.    

Заслухавши позивачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає за що позов не підлягає задовольню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між 23.02.2000 року між ОСОБА_4, діючим на підставі довіреності від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_3, які були прийняті у члени Таврійської товарно-сировинної біржі, був укладений договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 (а.с. 5-6).

Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. До договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Оскільки правовідносини за зазначеним договором продовжували діяти після набрання чинності ЦК України в 2004 році суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин ЦК України від 16.01.2003 року.

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Однак, як зазначено у ст. 210 ч. 1 ЦК України якщо правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом, такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» яких регулює відносини, пов’язані з державною реєстрацією правочинів, державна реєстрація договору є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно (ст. 2 цього Закону). Тобто державна реєстрація договору – це адміністративний акт державного органу, який не є стороною договору, а не елемент форми укладеного сторонами договору, на усунення вади якого (відсутності нотаріального посвідчення) саме і спрямована ч. 2 ст. 220 ЦК України.

У законодавстві нічого не сказано про можливість заміни рішенням суду акта державного реєструючого органу. У ст. 220 ЦК України взагалі не згадується про державну реєстрацію договору.

Як зазначено у ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації — з моменту державної реєстрації.

Крім того, вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін.  

При розгляді справи позивачі не довели чому договір не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.  

Відповідно до п. 63 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій» (Інструкція), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від N 20/5 від 03.03.2004 ), крім правовстановлювального документа на житловий будинок, садибу та інше нерухоме майно (за винятком земельної ділянки), якщо воно підлягає реєстрації, нотаріус вимагає документи, передбачені наказом Міністерства юстиції України «Про надання витягів з Реєстру прав власності на нерухоме майно та оформлення свідоцтв про право власності на нерухоме майно на спеціальних бланках» від 20 вересня 2002 року N 84/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 вересня 2002 року N 773/7061 (із змінами і доповненнями, унесеними наказом Міністерства юстиції України від 23 жовтня 2002 року N 92/5, а в сільській місцевості, де інвентаризація не проведена, — довідку відповідного органу місцевого самоврядування з викладенням характеристики відчужуваного нерухомого майна. Вказаних документів ні до суду, ні до нотаріуса жодна зі сторін не надала.

У зв’язку з наведеним суд також вважає, що позов в частині зобов’язання нотаріальну контору видати свідоцтво про право на спадщину за законом на зазначений будинок також не підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст. 210, 220, 640 ЦК України, керуючись  ст.ст. 10, 60, 61, 88, 212, 215, ЦПК України, суд, -  

  ВИРІШИВ :  

       Позов   ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Таврійської товарно–сировинної біржі, третя особа – Сімферопольська районна державна нотаріальна контора, про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на будинок та зобов’язання Сімферопольської районної державної нотаріальної контори видати свідоцтво про право на спадщину за законом -   залишити  без  задоволення.  

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяті днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

  Суддя  (підпис)