справа 2-1542/2010р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2010 року Кам’янобрідський районний суд м. Луганська, у складі:
головуючого: судді Пташкіної А.О.
при секретарі: Єрьоменко Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми франшизи ,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до Кам’янобрідського районного суду м. Луганська з вказаним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначивши, що 13.10.2009 року у м. Луганськ на перехресті вул. Оборонна та Алексєєва відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій було пошкоджено її автомобіль FORD FIESTA, державний номер НОМЕР_1. Винною у ДТП визнано водія автомобіля ЗАЗ-DAEWOO, державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3, автомобіль було застраховано в страховій компанії “Країна” ОСОБА_2, який є власником вказаного автомобіля. Страховою компанією «Країна» було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 2014,82 грн., але згідно Полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/3420022, зменшила страхову суму на 510 грн. (франшиза), яку повинен сплатити Страхувальник. Просила суд стягнути з відповідача суму франшизи у розмірі 510 гривень та судові витрати по пов’язані з оплатою держмита 51 грн. та інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 120 грн.
Крім того, представником позивачки ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності виданої 15.11.2010 року № 12548 була подана уточнена позовна заява про збільшення позовних вимог. В обґрунтування уточненого позову позивачка вказала, що оскільки відповідач відмовився добровільно сплатити франшизу, це змусило її звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів, однак не маючи правової освіти, вона змушена була звернутися за правовою допомогою до ОСОБА_4 сума послуг якого їй обійшлася у 2500 гривень, згідно договору №005-8/10 від 25.08.2010 року та акту приймання передачі наданих послуг. В уточнення вимог позивачка також вказала, що в результаті ДТП їй була спричинена моральна шкода, яку вона оцінює у 2055 гривень. При визначенні вказаної суми позивачка посилалась на неправомірні дії відповідача, які спричинили порушення життєвих та робочих її стосунків, у зв’язку із чим понизився ступінь її престижу та ділової репутації, що негативно сказалося на її суспільній оцінці ділової та професійної якості. У зв’язку із чим позивачка просить стягнути з відповідача на її користь суму франшизи в розмірі 510 грн., моральну шкоду в розмірі 2055 грн., витрати на правову допомогу в сумі 2500 грн., а також судові витрати по оплаті держмита 51 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн. та витрати на подачу телеграми у розмірі 35 грн.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 до суду не з’явилися, надали заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, уточнені позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав частково, не заперечував проти їх задоволення в частині стягнення з нього суми франшизи 510 грн., судових витрат по оплаті держмита 51 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн. та витрат на подачу телеграми у розмірі 35 грн., в іншій частині позовних вимог просив суд відмовити за необгрунтованістю, оскільки не вважає, що саме його дії стали причиною порушення життєвих та робочих стосунків позивачки, при цьому понизився ступінь її престижу та ділової репутації у зв’язку із чим це негативно сказалося на її суспільній оцінці ділової та професійної якості.
Третя особа ОСОБА_3 до суду не з’явилася, причини неявки не повідомила, про день та час слухання справи була повідомлена належним чином. У відповідності до ст.169 ЦПК України, суд вважає за можливим розглянути справу у відсутність третьої особи ОСОБА_3, оскільки у справі достатньо матеріалу про права та взаємовідносини сторін.
Суд, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, 13.10.2009 року у м. Луганськ на перехресті вул. Оборонна та Алексєєва відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій було пошкоджено її автомобіль FORD FIESTA, державний номер НОМЕР_1. Відповідно до постанови Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 22.10.2009 року винною у ДТП визнано водія автомобіля ЗАЗ-DAEWOO, державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 (а.с.17).
Відповідно до ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, доказуванню не підлягає при розгляді інших справ. Тому суд вважає доведеним той факт, що скоєне ДТП сталося з вини ОСОБА_3
Автомобіль ЗАЗ-DAEWOO, згідно полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/3420022 було застраховано в страховій компанії “Країна” ОСОБА_2, який є власником вказаного автомобіля (а.с.6).
Листом СК «Країна» № 4124 від 23.06.2010 року позивачку повідомили, щодо прийняття рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 2014,82 грн.(а.с.7). Але згідно Полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/3420022, СК “Країна” зменшила страхову суму на 510 грн. (франшиза), яку повинен сплатити Страхувальник.
У відповідності до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно ст. 12.1 вищевказаного закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Згідно з вище вказаним договором страхування сума франшизи складає 510 грн.
Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до п.37.5 ст.37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.
Згідно постанови Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 22.10.2009 року ОСОБА_3 визнана винною у скоєні дорожньо-транспортної пригоди, однак не надала суду доказів відшкодування позивачці франшизи за завдану шкоду, тому позовна вимога про стягнення суми франшизи підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем до суду було надано договір про надання консультаційних та юридичних послуг, який було укладено 25.08.2010 року з приватним підприємцем ОСОБА_4 (а.с.34), розрахункову квитанцію про сплату 2500,00 гривень (а.с.39), свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (а.с.35), свідоцтво про сплату єдиного податку від 09.12.2009 року серії НОМЕР_3 на ім’я ОСОБА_4 (а.с.40), а також було надано акт приймання-передачі наданих послуг від 01.12.2010 р.
Відповідно до ст.84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Суд критично відноситься до документів наданих позивачкою та її представником на підтвердження вимог щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 2500,00 гривень, оскільки на підставі ст.13 ЦПК України учасники цивільних правовідносин повинні здійснювати цивільні права розумно, добросовісно, додержуючись моральних засад суспільства. Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 01.12.2010року правова допомога, яка була надана ОСОБА_1 носила консультативний характер з наданням моральної підтримки. Із матеріалів справи вбачається, що позовну заяву було підготовлено позивачем та надано до суду 02.09.2010р., а відповідно до розрахункової квитанції кошти за складання позову в розмірі 500 гривень було отримало лише 01.12.2010 року, крім того, ухвалами суду від 03.09.2010р. (а.с.11) та 02.12.2010р. (а.с.28) позивачці двічі надавався строк для усунення недоліків які мали місце як в первісному її позові так і в позові, який містив уточнені позовні вимоги і був поданий в судовому засіданні безпосередньо представником позивачки ОСОБА_4 Якщо з вини особи, яка склала позовну заяву з порушенням вимог ст. 119 ЦПК України і їй надавався час для усунення недоліків, ця особа повинна виправити вказані в ухвалі недоліки безкоштовно. Тим більш, щодо слухання справи по суті представником ОСОБА_4 було подано до суду заяву від імені позивачки та від свого імені про розгляд справи без їх участі у судовому засіданні, у зв’язку із чим, суд приходить до висновку, що розмір витрат на правовому допомогу є необґрунтованим і представником позивачки ОСОБА_4 було порушено принципи добросовісності та заборони зловживання своїми правами, у відповідності до норм ЦПК України.
На підставі викладеного, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 2500 гривень слід відмовити за необґрунтованістю.
Відповідно до положень ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з п.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків , встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995р., зі змінами, зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеням вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих виробничих стосунках.
При вирішенні питання стосовно заявлених вимог щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 моральної шкоди суд виходить насамперед з фактичних обставин справи. Позивачкою не надано суду належних, допустимих та переконливих доказів стосовно того, що саме від дій відповідача вона зазнала моральних страждань, у зв’язку із чим понизився ступінь її престижу та ділової репутації, що негативно сказалося на її суспільній оцінці ділової та професійної якості. Суд не бере до уваги вказані позивачкою доводи і вважає їх голослівними, тому в цієї частині позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.
Крім того, відповідно до п.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
За таких обставин, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 51 гривня, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень та витрати на подачу телеграми у розмірі 35 грн., які підтверджується наявними у справі квитанціями.
Керуючись ст.ст. 23, 1167, 1188 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р., Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 10, 11, 13, 58-60, 61, 84, 88, 169, 212-215 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму франшизи в розмірі 510 (п’ятсот десять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 51 (п’ятдесят одна) гривня, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) гривень та витрати на подачу телеграми у розмірі 35 (тридцять п’ять) гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Луганської області через Кам’янобрідський районний суд м. Луганська шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя А.О.Пташкіна