Справа №2-1472/2010р
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 грудня 2010 року Кам’янобрідський районний суд м. Луганська в складі:
головуючого - судді Пташкіної А.О.,
при секретарі Єрьоменко Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. В обґрунтування якого зазначила, що 30 червня 2010 року близько 18.00 годин на вул. Республіканська у м. Луганську біля будинку № 50-б на неї накинулася собака – азіатська вівчарка, яка вискочила з двору вищевказаного будинку та покусала її в галузі паху та передньої черевної стінки. Власником азійської вівчарки за кличкою “Моніка” є відповідач. У зв’язку із тим, що їй були завдані тілесні ушкодження вона проходила лікування, витрати на придбання медикаментів склали 672,20 грн. Крім того, внаслідок нападу їй завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона перенесла сильний фізичній біль та страждання, нанесеними тілесними ушкодженнями, знаходилася на лікарняному, що порушило її нормальне повсякденне життя, призвело до дискомфорту, порушило умови та режим праці та відпочинку. Відповідач по справі не надав жодної матеріальної допомоги на лікування, у зв’язку із чим просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 672,20 грн. та моральну шкоду в сумі 14000 грн., а також судові витрати в розмірі 395,72 грн., які складаються з судового збору в розмірі 75,72 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень та витрати та витрат на правову допомогу – 200 гривень.
В судовому засіданні позивачка підтримала позов, надала пояснення, аналогічні викладеним в позові. Просила позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач по справі позов визнав частково, в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 672,20 гривень. Не згоден з розміром моральної шкоди, вважає його за великим. Просив позов задовольнити в частині, яка була ним визнана.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він є чоловіком ОСОБА_1 30 червня 2010 року, приблизно о 19 годині він зустрів свою дружину, яка повинна була прийти з роботи, біля двору. Знаходячись біля воріт будинку, дружинка погано себе почувала і розповіла, що по дорозі додому на вул. Республіканська у м. Луганську біля будинку № 50-б на неї накинулася собака – азіатська вівчарка, яка вискочила з двору вищевказаного будинку та покусала її в галузі паху. Швидка, допомога, яка він відразу викликав, відвезла його дружину до лікарні, де в подальшому вона проходила лікування. До власника вівчарки він і ОСОБА_1 неодноразово зверталися з приводу оплати витрачених на лікування коштів, однак вказані звернення були безрезультатними, у зв’язку із чим дружина вирішила звернутися до суду.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона працює разом із позивачкою ОСОБА_1 і з її слів знала, що на неї у вечері, коли ОСОБА_1 поверталася з роботи додому, на вул. Республіканська у м. Луганську біля будинку № 50-б на неї накинулася собака – азіатська вівчарка, яка вискочила з двору вищевказаного будинку та покусала її в галузі паху. ОСОБА_1 дійсно деякий час була відсутня на роботі, оскільки знаходилася на лікарняному.
Враховуючи викладене, повно, всебічно та об’єктивно дослідивши матеріали справи, вислухавши сторони по справі та оцінивши надані ними докази своїх вимог і заперечень по суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності, вислухавши свідків, суд дійшов висновку, що вимоги позивача необхідно задовольнити частково за таких підстав.
Судом встановлено, що 30.06.2010 року приблизно о 18.00 годин за адресою м. Луганськ, вул. Республіканська, 50-б ОСОБА_2 порушив правила утримання своєї собаки середньоазіатської вівчарки, породи алабай за кличкою Моніка, віком 10 років, в результаті чого собака вибігла з двору та накинулася на ОСОБА_1, укусив її в області паху, тим самим спричинивши їй тілесні ушкодження, що підтверджується постановою про відмову у порушенні кримінальної справи (а.с.8).
Постановою Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 06.08.2010 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.154 КУпАП та накладено штраф в розмірі 51 гривні (а.с.53).
Позивачка ОСОБА_1 пройшла освідчення в бюро МСЕ, що підтверджується відповідно довідкою (а.с.9).
Собака середньоазіатська вівчарка, породи алабай за кличкою Моніка, віком 10 років, сірого кольору, що належить відповідачу, була направлена в міську ветеринарну лікарню для обстеження (а.с.10) та 11.07.2010 року видано довідку відповідно до якої собака оказалась клінічно здоровою (а.с.11).
Відповідно до довідки Луганської міської лікарні №2 від 01.07.2010 року ОСОБА_1 було встановлено діагноз: укушені рвані рани області паху, передньої черевної стінки (а.с.12), про що видано листок непрацездатності серії АБЦ № 689418, відповідно до якого вона перебувала на лікуванні у хірурга з 30.06.2010 року по 14.07.2010 року (а.с.13).
У зв’язку із тим, що ОСОБА_1 були завдані тілесні ушкодження вона перебувала на лікуванні та витратила кошти на придбання медикаментів у сумі 672,20 грн., що підтверджується копіями чеків про відповідні витрати (а.с.14). Зазначена сума не оспорюється й визнана відповідачем по справі.
Відповідно до ч.1, 2, ч.5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Собака середньоазіатська вівчарка, породи алабай, є породою бійцівської собаки, тому є джерелом підвищеної небезпеки.
Згідно з п.п.3 «в», 4 Правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР, затверджених Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством охорони здоров'я УРСР від 17.06.1980 року, дозволяється тримання собак у населених пунктах - у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні), на прив'язі або без неї; без повідків і намордників дозволяється тримати: собак при отарах і гуртах тварин, при оперативному використанні спеціальними організаціями, собак спеціального призначення, а також собак під час муштри, на полюванні, на учбово-дресирувальних майданах.
В порушення вимог даних Правил собака відповідача знаходилася без повідка та намордника на території населеного пункту.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є завдання моральної шкоди іншій особі. Відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку …з ушкодженням здоров’я (ст.23 ЦК України).
Відповідно до ч.1, 2 п.1, 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” „спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень”.
Відповідно до положень ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Визначаючи розмір моральної (немайнової) шкоди суд виходить з фактичних обставин справи. Моральна шкода в даному випадку – це втрати немайнового характеру, які позивачка зазнала внаслідок моральних страждань, негативних наслідків, заподіяних незаконними діями відповідача, які знайшли свій вираз в неналежному утриманні собаки й потягли за собою ушкодження стану здоров’я позивачки, перенесеному сильному переляку через напад агресивної тварини, у завданих тілесних ушкодженнях, що вимагали тривалого лікування, у нервовому струсі, негативні явища, які зазнала ОСОБА_1 в зв’язку із болем, незручностями, які вона змушений була терпіти в результаті отриманих травм, у зв'язку з чим було порушено її звичний образ життя, була позбавлена можливості спілкуватися з близькими.
Залежно від характеру правопорушення, характеру тілесних ушкоджень позивачки, тривалості лікування, глибини душевних страждань позивачки, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що розмір моральної шкоди в сумі 14000 гривень є занадто завищеним, оскільки основним життєвим цінностям позивачки шкода не спричинена, крім того, їй було спричинено ушкодження, які за ступенем тяжкості належать до категорії легких тілесних ушкоджень, які потягли за собою короткочасний розлад здоров’я. З огляду на вищевикладене, суд вважає, що моральна шкода підлягає стягненню з відповідача в сумі 1000 грн.
Також, відповідно зі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню держмито в розмірі 75,72 гривні, витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн . та витрати на правову допомогу в розмірі 200 гривень.
Керуючись ст.ст. 11,23,1166,1167,1187 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, Правилами тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР, затверджених Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством охорони здоров'я УРСР від 17.06.1980 року, ст.ст.10, 11,60,61,88, 212-215,367 Цивільного процесуального кодексу України, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки задовольнити в частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки в розмірі 672 (шістсот сімдесят дві) гривні 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.
В іншій частині задоволення позову відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 держмито в розмірі 75 (сімдесят п’ять) грн. 72 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 (сто двадцять) грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 200 (двісті) гривень.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Луганської області через Кам’янобрідський районний суд м. Луганська шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя А.О.Пташкіна