Справа №2-2342/2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 грудня 2010 року м. Кам”янка-Дніпровська
Кам”янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді Комишня Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кам’янка-Дніпровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах якої на підставі довіреності діє ОСОБА_2, до ОСОБА_3,
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус К.-Дніпровського районного нотаріального округу Запорізької області Железняк Ольга Іванівна, про встановлення факту приналежності житлового будинку та земельної ділянки, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,
ВС Т А Н О В И В:
В грудні 2010 року до суду з позовом про встановлення факту приналежності житлового будинку та земельної ділянки, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно звернулась ОСОБА_1, в інтересах якої на підставі довіреності діє ОСОБА_2. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив на наступне:: ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Її батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_7. 15 липня 1978 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_8 та набула прізвище ОСОБА_1. Також у батьків позивачки є син – ОСОБА_3, 1949 року народження. За час свого життя, а саме 01.08.1990 року, мати - ОСОБА_7 – зробила заповіт, відповідно до якого все своє майно заповіла своїм дітям – ОСОБА_1 та ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_4 року у віці 72 роки ОСОБА_7 померла. На час смерті ОСОБА_7 проживала в АДРЕСА_1 та мала у приватній власності земельну ділянку площею 0,30 га, яка розташована на АДРЕСА_2 та житловий будинок АДРЕСА_1 Право власності на земельну ділянку підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серія ЗП №300, який зареєстровано в Книзі записів актів на право приватної власності на землю за №300. Право власності на житловий будинок за час свого життя мати позивача – ОСОБА_7 – зареєструвала в Запорізькому міжміському Бюро технічної інвентаризації, але після її смерті правовстановлюючі документи на житловий будинок знайдені не були. Відповідно до технічного паспорту, який було знайдено в документах померлої матері, житловий будинок АДРЕСА_1 належав їй особисто на праві приватної власності. Відповідно до рішення Водянської сільської ради К.-Дніпровського району Запорізької області №4-8 від 23.01.1996 року «Про перезакладку по господарських книг і заходи щодо впорядкування номерних знаків» у зв’язку з забудовою нових вулиць і з метою впорядкування номерних знаків дозволено виконавчому комітету сільської ради змінити номерні знаки в с. Водяне згідно запису в по господарських книгах: АДРЕСА_1 У зв’язку з проблемами матеріального характеру, під впливом великого горя через втрату близької людини у встановлений законом строк з заявою про прийняття спадщини ні позивач, ні відповідач до нотаріальної контори не звертались. Після смерті матері саме позивач фактично прийняла спадщину, оскільки до теперішнього часу користується цим будинком та земельною ділянкою, зробила в будинку невеликий косметичний ремонт, сплачувала всі податки за земельну ділянку, відносилась до цього майна, як до своєї власності, тощо.
В травні 2010 року позивач вирішила надати цій власності законного стану та звернулась з заявою про прийняття спадщини на підставі заповіту. Відповідач – ОСОБА_3 – в свою чергу написав заяву, відповідно до якої він повідомив нотаріальну контору, що спадщину після смерті матері не приймав, на неї не претендує та в суд за продовженням строку для прийняття спадщини звертатись не буде. При зверненні позивача до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, останній прийняв її, посилаючись на норми Цивільного кодексу України в редакції 1963 року (який діяв н час смерті спадкодавця), але зазначив на те, що оригінали правовстановлюючих документів на житловий будинок та земельну ділянку відсутні і вирішити питання в теперішній час можливо лише у судовому порядку. Таким чином, позивач зазначає, що має можливість вирішення питання про прийняття спадщини у вигляді житлового будинку та земельної ділянки після померлої матері лише у судовому порядку.
Позивач ОСОБА_1 та його представник за довіреністю у судове засідання не з’явилися, направивши до суду заяву про розгляд справи за їх відсутністю, в якій зазначили на те, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, аправивши до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, зазначивши, що позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус К.-Дніпровського районного нотаріального округу Запорізької області Железняк Ольга Іванівна у судове засідання не з’явилась, направивши до суду заяву, в якій зазначила про розгляд справи за її відсутністю та на те, що вона не заперечує проти задоволення позовних вимог
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав:
Згідно зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 року, про що Владимировською сільською радою Приазовського району Запорізької області зроблено актовий запис № 33 в Книзі записів актів громадянського стану про народження. Її батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 6).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_8, про що міським відділом ЗАЦС м. Мелітополя зроблено актовий запис №922 в Книзі реєстрації актів про укладення шлюбу, та набула прізвище ОСОБА_1 (а.с 6).
01.08.1990 року ОСОБА_7 зробила заповіт, відповідно до якого все своє майно заповіла своїм дітям – ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який був посвідчений Водянською сільською радою Камянсько-Дніпровського району Запорізької області та зареєстрований в реєстрі за № 336 (а.с 13).
ІНФОРМАЦІЯ_4 року у віці 72 роки ОСОБА_7 померла, про що Водянською сільською радою Камянсько-Дніпровського району Запорізької області зроблено актовий запис № 105 у Книзі реєстрації актів про смерть (а.с 14).
На час смерті ОСОБА_7 проживала в АДРЕСА_1 та мала у приватній власності земельну ділянку площею 0,30 га, яка розташована на АДРЕСА_2 та житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с 8-10, 12).
Право власності на земельну ділянку підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серія ЗП №300, який зареєстровано в Книзі записів актів на право приватної власності на землю за №300 (а.с 12).
Право власності на житловий будинок ОСОБА_7 зареєструвала в Запорізькому міжміському Бюро технічної інвентаризації (а.с 8-10). Після її смерті правовстановлюючі документи на житловий будинок та земельну ділянку знайдені не були.
Відповідно до рішення Водянської сільської ради К.-Дніпровського району Запорізької області №4-8 від 23.01.1996 року «Про перезакладку по господарських книг і заходи щодо впорядкування номерних знаків» у зв’язку з забудовою нових вулиць і з метою впорядкування номерних знаків дозволено виконавчому комітету сільської ради змінити номерні знаки в с. Водяне згідно запису в по господарських книгах: будинок АДРЕСА_1 (а.с 11).
У встановлений законом строк з заявою про прийняття спадщини ні позивач, ні відповідач до нотаріальної контори не звертались.
Після смерті матері саме позивач фактично прийняла спадщину, оскільки до теперішнього часу користується цим будинком та земельною ділянкою, зробила в будинку невеликий косметичний ремонт, сплачувала всі податки за земельну ділянку, відносилась до цього майна, як до своєї власності, тощо, що не заперечується відповідачем по справі.
В травні 2010 року позивач – ОСОБА_1 - вирішила надати цій власності законного стану та звернулась з заявою про прийняття спадщини на підставі заповіту. Відповідач – ОСОБА_3 – в свою чергу написав заяву, відповідно до якої він повідомив нотаріальну контору, що спадщину після смерті матері не приймав, на неї не претендує та в суд за продовженням строку для прийняття спадщини звертатись не буде. Дану заяву він посвідчив у приватного нотаріуса Енергодарського міського нотаріального округу Кошкіної В.В. 18 травня 2010 року та зареєстровано в реєстрі за №3357 (а.с 15).
Виходячи з вищезазначеної норми закону, до вимог щодо визнання права власності на житловий будинок за ОСОБА_1 слід застосовувати Цивільний кодекс України в редакції 1963 року, оскільки померла фактично набула своє право власності на житловий будинок саме в 1991 року.
Згідно до ст.10 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року) громадяни можуть відповідно до закону мати майно в особистій власності, право користування жилими приміщеннями та іншим майном, успадковувати і заповідати майно тощо.
Згідно до ст.86 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року) п раво власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.
Відносини власності на час її виникнення регулювались Законом України "Про власність", цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Діюче на той час законодавство України не передбачало обовязкової реєстрації права власності в органах БТІ.
Відсутність правовстановчих документів на житловий будинок в органах ЗМБТІ не дає в теперішній час позивачу змоги визначитись з фактично успадкованим майном та вимушує його звернутись до суду з метою встановлення юридичного факту та визнання права власності.
Відповідно до п.1 ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює згідно до закону за своїм розсудом, незалежно від волі інших осіб.
П.1 ст.328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного Кодексу України (в ред. 2003 року) Цивільний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Відповідно ст.529 ЦК України (ред.1963 року) при успадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, дружина та батьки.
Відповідно ст.549 ЦК України (ред.1963 р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину :
- якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
-якщо він подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вказані дії повинні бути вчинені на протязі шести місяців з дня відкриття спадщини.
Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про успадкування» відносини успадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилась не раніше 01.01.2004 року. Справи про успадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Відповідно ст.114 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Відповідно ст.256 ЦК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Таким чином, суд відповідно до ст. ст. 214, 215 ЦПК України дослідивши характер спірних правовідносин та правові норми, що підлягають застосуванню, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 . підлягають задоволенню в повному обсязі
Керуючись ст.ст.392, ст.ст. 529, 549 ЦК України (ред.1963 року) ст.ст. 15,27,31, 60, 61, 256,292, 294ЦПК України, суд,
ВИРИШІВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус К.-Дніпровського районного нотаріального округу Запорізької області Железняк Ольга Іванівна, про встановлення факту приналежності житлового будинку та земельної ділянки, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, задовольнити в повному обсязі.
Встановити факт приналежності ОСОБА_7 на праві приватної власності житлового будинку з надвірними прибудовами, розташованого в АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,30 га, яка розташована на АДРЕСА_2, яка належала останній на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ЗП №300, який зареєстровано в Книзі записів актів на право приватної власності на землю за №300.
Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 з надвірними прибудовами та земельну ділянку площею 0,30 га, яка розташована на АДРЕСА_2 (Державний акт на право приватної власності на землю серія ЗП №300, який зареєстровано в Книзі записів актів на право приватної власності на землю за №300) в порядку спадкування після ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Н.І. Комишня