Справа № 2-1591/2010  

  Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

  03 вересня 2010 року       Жданівський міський суд Донецької області  

в складі:  

головуючого судді:   Макаганчука В.І.  

при секретарі:     Александрович Н.В.  

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Жданівка цивільну справу за позовом   ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України в м.Жданівка Донецької області про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в м.Жданівка Донецької області неправомірними та зобов’язання донарахувати та виплатити підвищення дітям війни,  

в с т а н о в и в :  

  25.08.2010 року позивачка   ОСОБА_1   звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Жданівка Донецької області про визнання неправомірними дії УПФУ в м.Жданівка Донецької області щодо несвоєчасного та не в повному обсязі призначення та виплати щомісячного підвищення дітям війни у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком починаючи з 09.07.2007 року та зобов’язання донарахувати та виплатити щомісячне підвищення дітям війни у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, тобто виходячи з розміру законодавчо встановленого прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у загальній сумі 2666,33 грн. за період з 09.07.2007 по 31.12.2009 року.  

В обґрунтування позову   ОСОБА_1   посилається на наступні підстави:  

так, вона відповідно до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” належить до соціальної групи “діти війни”, так як народилася   ІНФОРМАЦІЯ_1   , про що свідчить запис у паспорті та наявний штамп у пенсійному посвідчені “дитина війни”, перебуває на обліку та отримує пенсію в УПФУ в м.Жданівка.  

Згідно зі ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” її пенсія має підвищуватись на 30 % мінімального розміру пенсії за віком, а відповідно до ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, фактично відповідач не сплатив належних їй сум підвищення, так як сплачував підвищення лише з 01.01.2008 року у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тому, вважає, що відповідач діяв неправомірно, внаслідок чого просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати його донарахувати та виплати їй підвищення дітям війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2009 року в сумі 2666,33 грн.  

В судове засідання позивачка   ОСОБА_1   не з’явилася, надавши заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує повністю.  

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував і просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на ті обставини, що він є неналежним відповідачем по справі, так як не може самостійно приймати рішення про нарахування чи ненарахування підвищення дітям війни, а також встановлювати розміри підвищення, ці повноваження є делегованими і він виконує їх у в межах цих повноважень.  

Існує декілька законодавчих актів з питань визначення мінімального розміру пенсії за віком, це ст. 19 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та постанова Верховної Ради України  від 20.02.1996 року № 49/96-ВР, УПФУ не може самостійно визначати, який закон застосовувати.  

У 2007 році після проголошення рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року держава не делегувала повноваження щодо виплати підвищення особам, які не є інвалідами, а також не встановлювала нові розміри підвищення для інвалідів.  

З 01.01.2008 року стара редакція ст. 6 Закону України “Про соціальний статус дітей війни” втратила чинність, так як була введена інша редакція цієї статті. 22.05.2008 року Конституційний Суд України визнав нову редакцію неконституційною. Таким чином, з 22.05.2008 року ст.6 Закону України “Про соціальний статус дітей війни” взагалі не має редакції. Виплата підвищення здійснюється за постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року.  

Крім того, використовувати ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не можна в силу ч.3 цієї статті та із-зі відсутності у позивачки необхідного періоду страхового стажу.  

Відповідач клопотав про застосування строку позовної давності в межах трьох років.  

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи встановив, що дійсно   ОСОБА_1   народилася   ІНФОРМАЦІЯ_1   (а.с.    ) і за пенсійним посвідченням (а.с.    ) має правовий статус “дитини війни”, оскільки на час закінчення Другої світової війни, їй не виповнилося 18 років.  

ОСОБА_1   перебуває на обліку та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Жданівка Донецької області згідно особового рахунку (а.с.    ).  

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.  

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки. Фінансове забезпечення гарантій, передбачених для дітей війни, згідно ст. 7 вказаного Закону здійснюється за рахунок Державного бюджету України.  

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.  Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина.  

Відповідно до положень ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у необхідного страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року № 966-14, а також Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року № 2017-ІІІ, ст.1 якого прожитковий мінімум застосовується для визначення, в тому числі, і для визначення мінімального розміру пенсії за віком, ч.3 ст.4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.  

Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.  

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в редакції Закону від 15.03.2007 року № 749-5, прожитковий мінімум для осіб, які втратили  

  -2-  

працездатність встановлено з 1 січня - 380 грн., 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн., при цьому для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410,06 грн. та 415,11 грн.  

Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 січня – 470 грн., з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня – 498 грн.  

Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що прожитковий мінімум на 2009 році встановлюється у розмірах, який був визначений у грудні 2008 року, тобто прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у 2009 році складав 498 грн.  

Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року № 1646-5 з 01.11.2009 року встановлено новий розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у розмірі 573 грн.  

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена на 2007 рік. Однак рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 з 09.07.2007 року положення статті 71  Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнанні неконституційними.  

Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Відповідно до ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16.10.1996 року № 422-ВР у разі, якщо законодавчі акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність з дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ч.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно яких передбачалося, що дітям війни до пенсії або довічного грошового утримання або державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується щомісячне підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однак рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 вказана норма визнана неконституційною.  

Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх , оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.  

Враховуючи вищевикладене, суд при розгляді і вирішенні даного спору застосовує норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка була чинна до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».  

Оскільки термін позовної давності відповідно до ст.257 ЦК України встановлений в три роки, а відповідач наполягає на застосуванні вказаного строку, підлягають задоволенню позовні вимоги   ОСОБА_1   в межах строку позовної давності, тобто за три роки до подачі позовної заяви, оскільки позовна заява до суду була подана   25 серпня   2010 року.  

  За період з   25.08.2007 року по 31.12.2007 року   (в межах строку позовної давності) позивачка мала право на отримання підвищення до пенсії в розмірі   524,39 грн.   із розрахунку: серпень 2007 року (410,06 грн. х 30% / 31 дн. х 7 дн.) + вересень 2007 року – (410,06 грн. х 30%) + жовтень, листопад та грудень 2007 року – (415,11грн. х 3 міс. х 30%).  

Підвищення протягом 2007 року їй не сплачувалося.  

У 2008 році позивака мала право на підвищення у загальній сумі 1294,53 грн., їй сплачено 579,30 грн., недоплата склала   715,23 грн.   із розрахунку: [(січень, лютий, березень 2008 року – 47грн. х3міс. (470грн. х10%), квітень 2008 року – 48,10грн. (481грн. х10%), травень 2008 року - 79,13грн. (481 х10%/31дн. х21дн. + 481 х30%/31дн. х10дн.), червень 2008 року – 144,30 грн. (481грн. х30%), липень, серпень, вересень 2008 року – 144,60 грн. х 3 міс (482грн. х30%), жовтень, листопад, грудень 2008 року – 149,40 грн. х3міс. (498грн. х30%)] - [січень, лютий, березень 2008 року – 47грн. х 3міс. (470грн. х10%), квітень, травень, червень 2008 року – 48,10 грн. х3міс. (481грн. х10%), липень, серпень, вересень 2008 року – 48,20грн. х 3міс (482грн. х10%), жовтень, листопад, грудень 2008 року – 49,80грн. х 3міс. (498 грн. х 10%)].  

За 2009 рік позивачка мала отримати підвищення у загальній сумі 1837,80 грн., їй сплачено 597,60 грн., недоплата склала   1240,20 грн.   із розрахунку: січень-жовтень 2009 року – 149,40 грн. х 10міс. (498 грн. х 30%) + 171,90 грн. х 2міс. (573грн. х 30%) – 49,80грн. х 12 міс.  

Всього за період з   25.08.2007 року по 31.12.2009 року   позивачці не доплачено підвищення на загальну суму   2479,82 грн.  

Таким чином, вимоги позивачки підлягають лише частковому задоволенню.  

Суд не приймає доводи відповідача, що він є неналежним відповідачем по справі, оскільки це спростовується функціями та повноваженнями органів Пенсійного фонду, визначеними у Положенні про Пенсійний фонд України та Положенні про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, якими встановлено, що Пенсійний фонд є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення, а управління Пенсійного фонду є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банку, печатку із зображенням Державного Гербу України та своїм найменуванням, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства. Отже, не має підстав вважати, що Управління Пенсійного фонду України в місті Жданівка Донецької області не є належним відповідачем по справі.  

Доводи відповідача в частині посилання на відсутність з 22.05.2008 року будь-якої редакції ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суперечливість законодавства при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком та неможливості застосування для визначення мінімального розміру пенсії за віком положень ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд не приймає з наступних підстав:  

Згідно з ч. 8. ст. 8 ЦПК України, якщо   спірні   відносини  не  врегульовані  законом,  суд застосовує  закон,  що  регулює  подібні  за   змістом   відносини (аналогія  закону),  а  за  відсутності  такого  - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).  

Відповідно до вимог ч. 9 ст. 8   ЦПК України, забороняється   відмова   у   розгляді  справи  з  мотивів відсутності,  неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.  

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії відповідача щодо несвоєчасного та не в повному обсязі призначення та виплати щомісячного підвищення дітям війни у розмірі 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком починаючи з   25.08.2007 року   є неправомірними.  

Тому слід зобов’язати УПФУ в м. Жданівка Донецької області донарахувати та виплатити на користь   ОСОБА_1   щомісячне підвищення дітям війни у розмірі 30  

  -3-  

відсотків мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», тобто, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у загальній сумі   2479,82   грн.   за період   з 25.08.2007 року по 31.12.2009 року   .  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6,8,10,11,60,212-215    ЦПК України, на підставі ст.19 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законами України про Державні бюджети України на 2007, 2008 та 2009 роки, Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, суд  

  В И Р І Ш И В :  

  позовні вимоги   ОСОБА_1   задовольнити частково.  

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Жданівка Донецької області щодо несвоєчасного та не в повному обсязі призначення та виплати   ОСОБА_1   щомісячного підвищення дітям війни у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, починаючи з   25.08.2007 року   .  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в місті Жданівка Донецької області донарахувати та виплатити на користь   ОСОБА_1   щомісячне підвищення дітям війни у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, тобто виходячи з розміру законодавчо встановленого прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з   25 серпня   2007 року по 31 грудня 2007 року     в сумі   524,39 грн.   (п’ятсот двадцять чотири гривні 39 копійок); за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в сумі 715,23 грн. (сімсот п'ятнадцять гривень 23 копійки); за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року в сумі 1240,20 грн. (одна тисяча двісті сорок гривень 20 копійок), а всього на суму   2479,82 грн.   (дві тисячі чотириста сімдесят дев’ять гривень 82 копійки).  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Жданівський міський суд Донецької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

    Суддя:                 В.І. Макаганчук