Верховний Суд України
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-766/07 Головуючий у 1-й інстанції: Дюженко Л.А.
Суддя-доповідач: Прокопенко О.Л.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„13"березня 2007р. М.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Бондара В.О.
Суддів: Прокопенка О.Л.
Бабак A.M.
При секретарі: Бабенко Т.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від «27» грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих джерелом підвищеної небезпеки,
ВСТАНОВИЛА :
У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих джерелом підвищеної небезпеки.
У позові зазначав, що 24.02.2006 року він поставив автомобіль ЗАЗ DAEWOO Lanos T , реєстраційний НОМЕР_1, який належить йому на праві приватної власності, поряд з другими автомобілями на вул.. Електрозаводській, 3 проти заводу спеціального технологічного обладнання. О 18 годині охоронник цього заводу сповістив його, що п'яний таксист пошкодив його автомобіль. В результаті ДТП його автомобіль одержав механічні пошкодження, які згідно акту дослідження № 866 від 07.03.2006 року складають 4774 грн. 47 коп. Крім того, він поніс витрати у зв'язку з проведенням авто-товарознавчого дослідження в сумі 300 грн., збитки у зв'язку з викликом відповідача телеграмою для огляду автомобіля та проведення експертизи в сумі 4 грн. 87 коп та 50 грн. за виклик експерта.
2
Загальна сума завданих матеріальних збитків складає 5129 грн. 34 коп. яку він просить стягнути з відповідача на його користь. Крім того, просить стягнути моральну шкоду в сумі 3000 грн., оскільки він зазнав моральні страждання, завдані пошкодженням автомобіля, яка постійно необхідна йому для роботи, пошукам запчастин, втратою в зв'язку з цим робочого часу.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 грудня 2006 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди 5710 грн. 34 коп.
В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким солідарно стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 матеріальні збитки в сумі 5210 грн. 34 коп. та моральну шкоду в сумі 3000 грн.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позов частково і стягуючи з ОСОБА_2 на користь позивача кошти на відшкодування матеріальних збитків у розмірі 5129, 34 грн. та 500 грн. у відшкодування моральної шкоди, районний суд виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 під час споєння ДТП керував автомобілем ВАЗ 21063 НОМЕР_2, постановою від 22.03.2006 року був визнаний винним у скоєні ДТП, в результаті якого постраждав автомобіль позивача ОСОБА_1.
Відповідач керував автомобілем на підставі того, що його прізвище, ім'я та по батькові були внесені до технічного паспорту автомобіля.
Згідно висновку експерта дії відповідача не відповідають вимогам п.п. 12.1, 29 Правил дорожнього руху України.
Шкода заподіяна автомобілю позивача складає 4774,47 грн. Крім цього районний суд поклав на відповідача витрати які були зроблені позивачем: проведення експертизи 300 грн., виклик відповідача телеграмою 4,87 грн., 50 грн. за виклик експерта у судове засідання.
Колегія суддів вважає, що районний суд дійшов до вірного висновку про те, що моральна шкода позивачем була завищена, тому стягнув з відповідача на користь позивача 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.
3
Відповідно ст.. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно роз'яснень наданих в Постанові Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 року №7, від 30 вересня 1994 року №11 та від 25 травня 1998 року №15) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 грудня 2006 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.