Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22- 764  / 2007 р.                              Головуючий у 1 інстанції :Кофанов А.В.

Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

„14" березня  2007 року                                                                                        М.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Пільщик Л.В.

Суддів:                 Краснокутської О.М.

Сапун О.А. При секретарі: Бабенко Т.І..

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької

області від «22» грудня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Вільнянської міської ради, треті особи- відділення виконавчої

дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у

Вільнянському районі , Вільнянський районних відділ освіти про поновлення

строку позовної давності , визнання частково недійсним акту про нещасний

випадок форми Н-1, зобов'язання до його належного оформлення та видачі ,

стягнення матеріальної та моральної шкоди,                                                 

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2000 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вільнянського міськвиконкому , відшкодування шкоди, заподіяної трудовим каліцтвом.

У позовній заяві зазначала, що працювала вихователем у дитячому садку № 3 м. Вільнянська, власником якого є Вільнянський міськвиконком .

10.09.1992    року була травмована при виконанні трудових обов'язків .

26.09.1993     року вона була визнана інвалідом третьої групи безстроково , а

17.06.1998 року МСЕК їй було встановлено 35% втрати працездатності.

Посилаючись    на    те,    що    в    добровільному    порядку    Вільнянській міськвиконком відмовляється відшкодувати заподіяну  здоров'ю шкоду, просила

2

суд про стягнення 7261 грн.40 коп. одноразової допомоги , по 41 грн .30 коп -щомісячно компенсацію втраченого заробітку і 4000 грн на відшкодування моральної шкоди.

У травні 2000 року ОСОБА_1 доповнила свої вимоги і просила визнати частково недійсним акт про нещасний випадок на виробництві від 19.11.1997 року, в якому зазначено, що нещасний випадок 10.09.992 року стався через порушення нею трудової дисципліни.

В якості належного відповідача до участі у справі притягнута Вільнянська міська рада ,в якості співвідповідача - Вільнянський районний відділ освіти , в якості третьої особи - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Вільнянському районі.

В процесі розгляду справи неодноразово уточнювала свої вимоги та остаточно просила суд про поновлення строку позовної давності , визнання частково недійсним акту про нещасний випадок форми Н-1, зобов'язання до його належного оформлення та видачі , стягнення матеріальної шкоди у сумі 7764, 97 грн. втраченого заробітку , 3098 ,90 грн. одноразової допомоги ,5872,58 грн. втрат від Інфляції внаслідок несвоєчасної сплати одноразової допомоги. Крім того, посилаючись на те, що ушкодження здоров'я порушило її нормальне спілкування з оточуючими , викликало душевні переживання просила суд про стягнення моральної шкоди у розмірі 8000 грн.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 22 грудня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

ОСОБА_1 поновлено строк позовної давності та визнано незаконним акт форми Н-1 № 1 від 19.11.1997 року про нещасний випадок з ОСОБА_1 - в частині визнання ОСОБА_1, працівником , який допустив порушення нормативних актів з охорони праці - порушення трудової дисципліни ( читання газети), що призвело до нещасного випадку.

Стягнуто з Вільнянської міської ради на користь ОСОБА_1 1282,55 грн матеріальної шкоди, 200 грн. 29 коп. понесених судових витрат.

В задоволенні решти позову відмовлено.

Апеляційне провадження порушено за скаргою ОСОБА_1

У скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Просить постановити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, доводи адвоката ,перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Задовольнивши вимоги про відшкодування шкоди , пов'язаної з втратою ОСОБА_1 заробітку у зв'язку з ушкодженням здоров'я , і стягнувши з Вільнянської міськради втрачений заробіток до 01.04.2001 року , суд послався на те, що рішення суду не перешкоджає позивачці вимагати відповідного відшкодування за наступний період з належного відповідача.

Проте з такими висновками погодитися не можна. Із матеріалів справи вбачається , що позивачка пред'явила позов про відшкодування втраченого заробітку, починаючи з липня 1997 р. Під час перебування справи у суді відбулася

3

зміна в регулюванні порядку відшкодування шкоди , завданої працівникові ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків . Особам , які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 p., і право на отримання відшкодування встановлено у судовому порядку, відшкодування має провадитися не роботодавцем, а Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Це вимагало участі Фонду у справі в якості відповідача і суд , незважаючи на заяву позивачки про залучення Фонду в якості третьої особи повинен був діяти відповідно до ст. 33 ЦПК України, яка передбачає, що при відсутності згоди позивача інша особа, яка має відповідати за позовом , залучається судом в якості співвідповідача. Це призвело до безпідставної відмови у вирішенні спору щодо відшкодування шкоди з 1 квітня 2001 року, незважаючи на те, що справа у провадженні суду знаходиться з 2000 р.

Оскільки Фонд соціального страхування не залучався до участі у справі в якості відповідача, порушення закону не можуть бути усунуті при розгляді справи у апеляційному порядку , а тому рішення суду в частині відмови у позові про відшкодування втраченого заробітку з 1 квітня 2001 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення одноразової допомоги ,суд виходив з того , що ушкодження здоров'я мало місце до вступу в дію Закону України „Про охорону праці", а тому позивачка не має права на її отримання. Проте суд не зважив на те , що Закон „Про охорону праці" набув чинності з 24 листопада 1992 р. , а позивачці вперше встановлена стійка втрата працездатності після вступ в дію закону - 17 червня 1998 р., тому вона має право на отримання одноразової допомоги у розмірі передбаченому статтею 12 зазначеного Закону .  

За висновками МСЕК встановлено 35 % втрати працездатності. Відповідно одноразова допомога складає 3098 грн. (88 ,54 грн. х 35 ). З вимогами про виплату одноразової допомоги позивачка звернулася у серпні 2000 року , тому ця сума підлягає коригуванню саме з цього періоду у порядку , встановленому ст.34 Закону України від 24 березня 1995 р. „ Про оплату праці". Індекс споживчих цін складає 1, 676 ( дані , опубліковані в газеті „Урядовий Кур'єр": 2000 p.- 1,06123 , 2001 p.- 1,06121 , 2002 p.- 0,99431 , 2003 p.- 1,08242, 2004 p. -1,12308, 2005 p.-1,10346, 2006 p. - 1,11624) ,індекс інфляції складає 67,6 % (167,6% -100 % )Таким чином , сума компенсації складає 2094 грн.86 коп. ( 3098,90x67,6 % :100%). Розрахунки позивачки не можуть бути прийняті до уваги , оскільки проведені всупереч ст..34 Закону України „Про оплату праці".

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставну відмову у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди , то вони не спростовують висновки суду, у підтвердження яких у рішенні наведені переконливі мотиви. Посилання на ушкодження здоров'я не може бути прийняти до уваги, оскільки не було впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів.

Питання щодо документального оформлення нещасного випадку вирішено рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 14 серпня 1997 р. і порушені питання стосуються виконання рішення , яке набрало законної сили. А відсутність вини потерпілої у нещасному випадку встановлено оскаржуваним рішенням.

4

Керуючись ст.ст. 307, 309 ,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольните частково.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від «22» грудня 2006р. в частині відмови у позові про стягнення одноразової допомоги у зв'язку з ушкодженням здоров'я , втраченого заробітку за період з 1 квітня 2001 року скасувати.

Позовні вимоги про стягнення одноразової допомоги у зв'язку з ушкодженням

здоров'я і компенсації через несвоєчасно виплачену допомогу задовольнити

частково.                                                                                                                                   

Стягнути з Вільнянської міської Ради на користь ОСОБА_1 одноразову допомогу у сумі 3098 грн. 90 коп. ( три тисячі дев'яносто вісім грн..90 коп.) і компенсацію у сумі 2094 грн.86 коп. ( дві тисячі дев'яносто чотири грн.. 86 коп.)

Стягнути з Вільнянської міської Ради у доход держави судовий збір у сумі 64 грн.76 коп. (шістдесят чотири грн.. 76 коп.).

Справу в частині стягнення втраченого заробітку за період з 1 квітня 2001 року направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення , проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців..