Справа № 3-1393/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 листопада 2010 року суддя Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області В.І. Старовецький розглянувши матеріали, які надійшли від начальника Калінінського РВ ГМУ ГУМВС України в Доненцькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АДРЕСА_2, громадянинки України, не працюючої, проживає за адресою: АДРЕСА_1 – за ст. 203 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
В С Т А Н О В И В :
Начальником Калінінського РВ ГМУ ГУМВС України в Доненцькій області до суду було направлено протокол про скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ст.203 ч.1 КУпАП відносно ОСОБА_2, а саме, що 02 вересня 2010 року в 16-00 годин в Ц-міському РВ ГМУ при перевірці у неї документів, з`ясовано, що вона мешкає в АДРЕСА_1 по недійсному виду на жительство, не обміняла у 45 років, чим скоїла адміністративне правопорушення передбачене ст. 203 ч.1 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що правил перебування в Україні не порушувала, проживала в Україні на підставі діючої посвідки на постійне проживання за адресою АДРЕСА_1. Строк дії посвідки – безстроково. Посвідка їй була видана в зв`язку з оформленням документів на отриманням громадянства України. 05 жовтня 2010 року вона стала громадянкою України і отримала паспорт громадянина України. Просить суд закрити справу про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст.203 ч.1 КУпАП.
У відповідності до статті 1 Закону України «Про імміграцію» імміграція — це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант — іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; посвідка на постійне проживання — документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні. Статтею 11 вказанного Закону встановлено, що особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем її проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви. Законодавчої норми яка б встановлювала обов`язок особи яка отримала посвідку на постійне проживання в звязку з досягненням нею 45 річного віку обмінювати посвідку на постійне проживання не існує.
В протоколі про адміністративне правопорушення ДО №694028 від 02.09.20010 року, складеному відносно ОСОБА_2 також відсутня вказівка на сутність скоєного правопорушення.
Таким чином суд вважає, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ст.203 ч.1 КУпАП, а тому провадження по справі підлягає закриттю.
На підставі ст.ст. 247, 283 – 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя –
П О С Т А Н О В И В :
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.203 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
На постанову суду протягом десяти днів може бути внесено протест прокурора, або постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя: