Справа № 2-1369/10  

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 29 грудня 2010 року                        Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:  

головуючого:    Гал Л.Л.,  

при секретарі:   Боротей А.Е.,

перекладачі: ОСОБА_1,

з участю позивачки ОСОБА_2, представника позивачки за угодою – адвоката ОСОБА_3, відповідача  ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Берегово цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,  

  встановив:  

 ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди в сумі 10000 грн., зазначивши, що 29.07.2010 року ОСОБА_4 наніс її неповнолітньому сину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, удар рукою в обличчя, чим спричинив останньому тілесні ушкодження середньої тяжкості.  

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала.

Представник позивачки адвокат ОСОБА_3  підтримав позовні вимоги позивачки та пояснив, що  просить стягнути з відповідача ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 5000 гривень матеріальної шкоди у зв’язку з тим, що під час скоєння злочину відповідачем, її неповнолітньому сину були завдані тілесні ушкодження середньої тяжкості – перелом челюсті, що призвело до значного погіршення його стану здоров’я, супроводжувалось лікуванням тривалістю 21 день, витратами на лікування: придбанням медикаментів,  необхідністю посиленого харчування. Крім цього, внаслідок скоєного злочину неповнолітній ОСОБА_5 зазнав певні моральні страждання, що позивачка оцінює в 5000 гривень, оскільки відповідач жодного разу не поцікавився станом здоров’я дитини та не пропонував допомоги. Представник також зазначив, що підтвердити завдану матеріальну шкоду  позивачка нічим не може, оскільки вона не зберегла квитанції або розрахунки щодо витрат на лікування та придбання ліків.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов визнав частково, вимогу щодо стягнення матеріальної шкоди в сумі 5000 грн. не визнав, вимогу щодо стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн. визнав частково – на 1000 грн. та пояснив, що під час досудового слідства ним було запропоновано позивачці матеріальну допомогу, яку вона оцінювала на 2000 грн., але  згодом вона відмовилася і просила відшкодування в сумі 8000 грн., на що він не погодився. Крім того, відповідач ствердив, що під час стаціонарного лікування неповнолітнього ОСОБА_5 він два рази навідувався до нього в лікарню, однак позивачка відмовлялася від його допомоги.    

Заслухавши пояснення представника позивачки, відповідача та вивчивши матеріали справи суд приходить до наступного.  

Встановлено, що  29.07.2010  року ОСОБА_4 наніс неповнолітньому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, удар рукою в обличчя, чим спричинив останньому тілесні ушкодження середньої тяжкості .

Щодо ОСОБА_4 була порушена кримінальна справа за ч. 1 ст. 122 КК України.

Вироком Берегівського райсуду від 04.10.2010 року ОСОБА_4 був засуджений за ст. 122 ч. 1 КК України до обмеження волі на два роки і на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину (а.с. 3-4).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається із матеріалів справи, а також із пояснень представника ОСОБА_3, позивачка ОСОБА_2 не надала ніяких підтверджуючих документів про витрати на лікування, вартості придбаних ліків та посиленого харчування неповнолітнього ОСОБА_5.  

За таких обставин позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди є безпідставними і тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1167 ч. 1 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.  

Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України   “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” за № 4 від 31 березня 1995 року з наступними змінами,   під моральною  шкодою  слід  розуміти  втрати  немайнового характеру  внаслідок  моральних  чи фізичних страждань,  або інших негативних  явищ,   заподіяних   фізичній   чи   юридичній   особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до  чинного  законодавства  моральна  шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, при настанні інших негативних наслідків.  

Встановлено, що внаслідок скоєння ОСОБА_4 злочину, неповнолітній          ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, у зв’язку з чим дійсно лікувався тривалий час, йому  довелося пережити моральні страждання. Однак, суд врахував згадане, вважає що позовна вимога про стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 є завищеною і підлягає до часткового задоволення, а саме в розмірі 3000 грн..

Згідно до вимог ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_4 слід стягнути в користь держави судовий збір в розмірі 2,55 грн. та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 11,10 грн..

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212, 214 ЦПК України,  ст.  1167 ч. 1 ЦК України ,  п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України   “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” за № 4 від 31березня 1995 року з наступними змінами,

  рішив:  

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2  завдану неповнолітньому сину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, моральну шкоду в розмірі  3000  (три тисячі) гривень .

Стягнути з   ОСОБА_4  в користь держави судовий збір в розмірі     2 (дві) гривні 55 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 11 (одинадцять) гривень 10 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

    Суддя:                                                                        Гал  Л.Л.