Справа  № 1-143/2010 р.  

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

  22 жовтня 2010 року         Збаразький районний суд Тернопільської області в складі: головуючого суду                                        Щербатої Г.Р.  

при секретарі                                               Довбуш М.Ю.  

з участю прокурора                                     Добрянської Н.М.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Збараж справу про обвинувачення  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Збараж Тернопільської області,  гр.України, освіта вища, одруженого,  має на утриманні двох неповнолітніх дітей, підприємця, раніше несудимого,  

  за ч. 2 ст. 172 КК України,  

  ВСТАНОВИВ:  

    В період з травня 2009 року  по  06.08.2010 року   підсудний ОСОБА_2, будучи суб»єктом підприємницької діяльності та здійснюючи роздрібну торгівлю продовольчих товарів в магазині, що знаходиться в с.Коханівка Збаразького району Тернопільської області, в порушення вимог ст.ст.24-1, 48 Кодексу України про працю, ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці» використував працю найманого працівника  ОСОБА_3, яка маючи малолітню дитину віком 5 років та будучи вагітною, виконувала обов»язки продавця, без укладення з нею трудового договору у письмовій формі, реєстрації угоди в органах державної служби зайнятості, занесення відомостей про роботу до її трудової книжки, невключення часу роботи до трудового стажу, виплачуючи при цьому потерпілій заробітну плату готівкою на руки без здійснення загаальнообов»язкових відрахувань.  

  В період з листопада 2009 року  по  06.08.2010 року   підсудний ОСОБА_2, будучи суб»єктом підприємницької діяльності, аналогічно використував працю найманого працівника  ОСОБА_4, яка виконувала обов»язки продавця магазину «Продтовари», що знаходиться в с.Чорний Ліс Збаразького району Тернопільської області, без укладення з нею трудового договору у письмовій формі, реєстрації його в органах державної служби зайнятості, занесення відомостей про роботу до її трудової книжки, невключення часу роботи до трудового стажу, виплачуючи при цьому потерпілій заробітну плату готівкою на руки без здійснення загаальнообов»язкових відрахувань.  

  Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні  інкримінованого йому злочині  визнав повністю і заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв»язку з примиренням із потерпілими. При цьому підсудний пояснив, що дійсно, на протязі 2009-2010 років використовував працю двох найманих прцівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які прцювали продавцями у  належних йому продовольчих магазинах, без укладення трудових угод. Крім того, ним  не були внесені записи про час робочого у їх трудові книжки. Заробітна плату потерпілим виплачував в конвертах, без відрахувань  прибуткового податку та інших обов»язкових платежів.  

  Крім визнання винності у вчиненні злочину самим підсуднім, вина його доведена поясненнями свідків, письмовими доказами дослідженими судом.  

  Так, потепіла ОСОБА_3 пояснила, що в період з травня 2009 року по серпень 2010 року прцювала продавцем у  продовольчому магазині, що  в с.Коханівка Збаразького району,  у  підприємця ОСОБА_2 без укладення трудового договору, однак претензій до підсудного вона не має, оскільки заробіток за виконану роботу їй виплачений.  

  Потерпіла ОСОБА_4 дала показання, аналогічні показам потерпілої ОСОБА_3, ствердивши, що працювала продавцем  продовольчого магазину  с.Чорний Ліс Збаразького району.  

  Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що підприємець ОСОБА_2 впродовж 2009 – 2010 років використовував працю двох працівників без укладення із ними трудових угод, чим грубо порушив законодавство про працю.  

  Із показань свідка ОСОБА_6, даних ним під час досудового слідства, вбачається, що суб»єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2,  здійснюючи роздрібну торгівлю продовольчих товарів в магазинах, використовував працю двох найманих працівників без укладення з ними трудових договорів та здійснення обов»язкових відрахувань, що було виявлено під час перевірки його підприємницької діяльності (а.с.42-43).  

  Як вбачається із свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця  серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, включений до ЄДР і є платником податків та інших обов»язкових платежів (а.с.73).  

  Із акту про результати невиїздної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства від 18.08.2010 року, складеним старшим державним податковим ревізор-інспектором Збаразької МДПІ Тернопільської області, вбачається, що в період з травня 2009 рокупо липень 2010 року суб»єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 неутримувався та неперераховувався податок з доходів фізичних осіб, несплачувались відсотки єдиного податку за двох осіб, праця яких використовувалась у підприємницькій діяльності (а.с.51-57).  

    Актом перевірки №19-07-011/0870 від 06.08.2010 року, проведеної головним державним інспектором праці, встановлені факти допуску  приватним підприємцем ОСОБА_2, в період з травня 2009 року по 06 серпня 2010 року, до роботи продавцями магазинів  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без укладення з ними трудових договорів, невнесення відомостей про роботу до їх трудових книжок та несплати внесків із заробітної плати вказаних працівників до загальнообов»язкових державних фондів (а.с.47-49).       

  Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, про доведеність злочину вчиненого ОСОБА_2, дії якого вірно кваліфіковані органами досудового слідства за ч.2 ст.172 КК України, як грубе порушення законодавства про працю, вчинене щодо вагітної жінки та матері, яка має дитину віком до чотирнадцяти років.  

  Суд вивчивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора та учасників судового процесу, вважає, що клопотання підсудного ОСОБА_2 підлягає до задоволення з наступних підстав.  

  Із матерілів справи вбачається, що ОСОБА_2 вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, передбачений ч.2 ст.172 КК України, щиро покаявся, примирився із потерпілими, а тому є законні підстави для звільнення його від кримінальної відповідальності у зв»язку із примиренням винного з потерпілими.  

  Керуючись ст.46 КК України, ст.ст. 7-1, 282 КПК України, суд –  

  ПОСТАНОВИВ:  

    ОСОБА_2 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.172 КК України у зв»зку із примиренням його з потерпілими, а провадження в кримінальній справі закрити.  

  Міру запобіжного заходу - підписку про невиїзд з місця постійного проживання, обрану ОСОБА_2, скасувати.  

  На постанову може бути подана апеляція протягом 7 діб з дня її винесення до Тернопільського апеляційного суду через Збаразький районний суд.  

  Суддя                                                                                                Г.Р.Щербата