Судове рішення #12932719

Справа № 2-2113/10  

     

  РІШЕННЯ  

Іменем України  

23.12.2010р.  Дніпровський районний суд м. Херсона у складі  

головуючої судді                                                                                                   Войцеховської Я.В.  

при секретарі                                                                                                          Височиній О.О.  

розглянув  в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та поділ майна подружжя , -  

встановив:  

  Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 з 16.12.2005р. Від шлюбу мають дитину – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. На час розгляду справи шлюб розірвано, угоди про добровільний поділ майна, що є спільною власністю подружжя, не досягнуто. За час проживання у шлюбі ними було придбано: автомобіль «Опель вектра» 2008р.в. д/н НОМЕР_1. Просила визнати за нею право власності на Ѕ частину автомобіля.    

З огляду на ту обставину, що після відкриття провадження по справі та отримання відповідачем ОСОБА_2 позовних матеріалів, він здійснив відчуження спірного автомобіля та право власності на даний час зареєстровано за його батьком ОСОБА_3,  позивач збільшила та уточнила заявлені позовні вимоги, просила визнати недійсним договір купівлі-продажу від 06.07.2010р. укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно автомобіля «Опель вектра» 2008р.в., оскільки відповідач ОСОБА_2 розпорядився спірним автомобілем подружжя без її згоди. Також просить поділити майно подружжя - автомобіль «Опель вектра» 2008р.в., який є об’єктом права спільної сумісної власності виділивши його у власність ОСОБА_2, стягнувши з нього на її користь  Ѕ вартості автомобіля згідно висновку автотоварознавчої експертизи, також просить відшкодувати судові витрати, які складаються з витрат на правову допомогу в розмірі 1000 гривень, сплачені витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень, частково сплачене держмито в сумі 8,50 гривень. Витрати на проведення експертизи не просила стягувати, оскільки втратила квитанцію про її оплату.  

Ухвалою суду до участі в справі залучено другого відповідача ОСОБА_3.  

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали заявлені вимоги та пояснили, що визнання недійсним договору про відчуження спірного майна крім зазначених в позові обставин, необхідно для того, щоб можливо було виконати рішення суду в разі задоволення позову, оскільки відповідач ОСОБА_2 іншого майна не має.  

Відповідачі та їх представники заперечували проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що спірний автомобіль був придбаний не за спільні кошти подружжя, а за кошти позичені у батька ОСОБА_3 згідно розписки. Оскільки ОСОБА_2 не зміг погасити борг, право власності на майно було зареєстровано за батьком ОСОБА_3  

Не зважаючи на роз’яснення судом права відповідачів на звернення з зустрічним позовом про визнання права особистої приватної власності на спірний автомобіль, таких вимог в передбаченій законом формі не заявлено.  

Вивчивши матеріали справи, висновки експертизи, заслухавши сторони, свідків, судом встановлені  такі обставини та відповідні їм правовідносини.  

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб 16.12.2005р.  

11 грудня 2008 року подружжя придбало автомобіль «Опель вектра» 2008 року випуску, сірого кольору № двиг.НОМЕР_4 № куз.   НОМЕР_3.  

Вказаний автомобіль згідно довідки УДАІ УМВС України в Херсонській області № 4/707-10 від 09.07.2010р.  зареєстрований за ОСОБА_2 11.12.2008р. Згідно тієї ж довідки зазначений автомобіль 06.07.2010р. було знято з обліку та зареєстровано за ОСОБА_3.  

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та  ОСОБА_6 показали, що позивач та відповідач ОСОБА_2 перебуваючи у шлюбі, збирали кошти на придбання квартири, але ОСОБА_2, витративши спільні кошти,  здійснив покупку автомобіля без згоди  ОСОБА_1 Через непорозуміння в цьому питанні шлюб розпався.  

Суд критично ставиться та не може прийняти до уваги як такі, що спростовуються іншими доказами, покази допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_7, про те, що машину син купив за гроші батька, а оформив на себе, через те, що на ОСОБА_3 було оформлено і так багато машин. Свідчення про те,що вона та її чоловік - ОСОБА_3 повністю утримували сім’ю сина не мають значення для вирішення справи, оскільки допомога молодій сім’ї надавалася добровільно, крім того відповідачі та всі свідки не заперечували факту роботи ОСОБА_2 на підприємстві батьків та отримання доходу, розмір якого сторонами не підтверджено. Твердження, що ОСОБА_2 переоформив право власності на автомобіль подружжя на батька – ОСОБА_3  в зв’язку з тим, що автомобіль був придбаний за кошти останнього, суд не може брати до уваги, оскільки це був свідомий вибір самого ОСОБА_2, і жодних цивільно-правових зобов'язань перед ОСОБА_3  він не мав. При цьому суд критично ставиться до боргової розписки згідно якої ОСОБА_2 позичив кошти на придбання автомобіля у ОСОБА_3 та розцінює її наявність як спробу приховати майно та уникнути його розподілу між подружжям.   

Також суд не може вважати належними доказами та прийняти до уваги покази допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про те, що вони, знають той факт, що ОСОБА_3 (батьки) придбали автомобіль «Опель вектра» за  власні кошти та оформили на сина – ОСОБА_2 оскільки, вони не можуть напевно знати такі факти і дають свідчення зі слів останніх.  

Відповідно до п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК. У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.  

Що стосується вимог позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 06.07.2010р. укладеного згідно довідки-рахунку КІМ – 216719 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно автомобіля «Опель вектра» 2008р, суд вважає, дані вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з того, що ОСОБА_2 не мав права на розпорядження придбаним у шлюбі майном без письмової згоди дружини в силу вимог ст. 369 ЦК України, ч.3 ст.65 СК України  і на підставі ст.215 ЦПК такий правочин може бути визнано судом недійсним.  

Незважаючи на відсутність оскаржуваного договору в матеріалах справи в результаті ненадання його сторонами, його існування ніким не заперечується та підтверджується посиланням на нього в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу.  

З метою визначення ринкової вартості автомобіля  «Опель вектра» 2008 року випуску, сірого кольору № двиг.НОМЕР_4 № куз. НОМЕР_3 судом була призначена автотоварознавча експертиза, згідно висновку якої (№1765 від 01.12.2010р.) його ринкова вартість складає  138552,00 гривень.  

Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.     

Відповідно до ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.    

Згідно зі ст.61 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.    

Положення ст.70 СК України зазначають, що у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.     

Відповідно до вимог ст.71 СК України, майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.    

При здійсненні поділу, суд виходить з презумпції рівності часток, та керується обставинами, що мають істотне значення, якими у даному випадку є: відсутність водійських прав у позивача, постійне фактичне користування автомобілем ОСОБА_2, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім’ї, а також матеріальне становище співвласників.    

Таким чином, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, за наявності достатніх доказів, що є в матеріалах справи, та встановлених в судовому засіданні обставин.    

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного:    

Ціна позову складає  69276,00 гривень (138552:2), а тому судовий збір, який підлягає стягненню на користь держави складає 692,76 гривні.  

Позивачем понесені та документально підтверджені наступні судові витрати: на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень, часткова сплата державного мита в сумі 8,50 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 1000 гривень, що з огляду на час участі представника в судових засіданнях та підготовку процесуальних документів, не перевищує передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 “Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави ”.  

Розглянувши позов в межах заявлених вимог, на підставі досліджених доказів та оцінивши їх в сукупності, керуючись ст.. 60,69,70,71,72 СК України,ст.368,369, ЦК України, ст. 10, 11, 60, 88, 208-210, 212-215, 294 ЦПК України, постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 “Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”, приймаючи до уваги Постанову Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу,визнання його недійним та поділ спільного майна подружжя», України суд ,-    

 

вирішив:  

  Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі продажу та поділ майна подружжя - задовольнити.  

Визнати недійсним договір від 06.07.2010 року укладений згідно довідки-рахунку КІМ – 216719 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно автомобіля «OPEL VECTRA» 2008 року випуску, сірого кольору, № двигуна НОМЕР_4, № кузова НОМЕР_3.  

Провести поділ майна подружжя : автомобіль «OPEL VECTRA» 2008 року випуску, сірого кольору, № двигуна НОМЕР_4, № кузова НОМЕР_3 виділити  у власність ОСОБА_2 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1: половину ринкової вартості автомобіля, що складає 69276,00 гривень (шістдесят дев’ять тисяч двісті сімдесят шість гривень).  

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат:  

- витрати на правову допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.  

- витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120  (сто двадцять)гривень  

- частково сплачений судовий збір в розмірі 8,50 гривень  

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 684,26 (шістсот вісімдесят чотири гривні двадцять шість копійок) гривень  

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Дніпровський районний суд міста Херсона шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.  

  Суддя:     Я.В.Войцеховська  

               

  • Номер: 6/712/101/24
  • Опис:
  • Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
  • Номер справи: 2-2113/10
  • Суд: Соснівський районний суд м. Черкаси
  • Суддя: Войцеховська Яна Вікторівна
  • Результати справи: подання (заяву, клопотання) задоволено
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 20.03.2024
  • Дата етапу: 30.04.2024
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація