Справа № 2-а-199/10 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2010 року смт Ємільчине
Ємільчинський районний суд Житомирської області в складі: головуючої - судді Прищепи Т.П.
при секретарі Лук’янчук Т.В.
розглянувши у судовому засіданні без фіксування судового засідання технічними засобами в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України в залі суду смт Ємільчине адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Ємільчинському районі Житомирської області про зобов’язання виплатити пенсію по інвалідності, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що вона є постраждалою від наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, інвалідом другої групи, отримує державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, значно меншу, ніж передбачено ст. 50. ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивачка вважає, що управління Пенсійного фонду України в Ємільчинському районі Житомирської області своїми неправомірними діями порушує вимоги Закону, внаслідок чого порушуються її Конституційні права. У зв’язку з наведеним позивачка звернулася до суду з позовом і просить визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду в Ємільчинському районі, стягнути недоплачені кошти передбачені ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов’язати здійснити перерахунок та виплату основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в подальшому у повному обсязі.
В судове засідання позивачка не з'явилася, про день та час слухання справи повідомлена вчасно та належним чином, надіслала суду письмову заяву, якою просить справу розглянути у її відсутність, позовні вимоги підтримала.
Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Ємільчинському районі у судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомлений про день та час слухання справи, надіслав до суду заперечення з проханням справу розглядати без участі їх представника, позовні вимоги не визнав, просив відмовити позивачці у задоволенні позову в повному обсязі.
З-за таких обставин та у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд проводить розгляд справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судом встановлено, що позивачка є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи, І категорії, що підтверджено посвідченням серії А НОМЕР_1, виданим 27.03.1997 року, що відповідає положенням ст. 14 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи». Внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, позивачку визнано інвалідом ІІ групи безстроково. Стаття 49 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлює, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 вказаного Закону розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: зокрема по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком:
Відповідно до ч. 1 ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії І, зокрема інвалідам IІ групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Позивачці державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, виплачуються не у повному обсязі.
Згідно п. 28 розділу II ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік» була змінена редакція ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та визначено зокрема, що особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам ІІ групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Також внесені зміни до ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та встановлено, розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по IІ групі інвалідності 120 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Тобто Пенсійний фонд, визначаючи розмір державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, керувався редакцією ст. 50 та ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які були змінені відповідно до п. 28 розділу II ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік», а також Постановами КМУ, не врахувавши ту обставину, що положення п. 28 втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного суду України 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, а виходячи з пріоритетності законів над незаконними актами, застосуванню підлягають норми ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанови КМУ.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України при ухваленні нових законів або внесення змін до діючих законів не допускається зменшення змісту і об’єму існуючих прав і свобод людини.
Згідно з положенням ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином судом встановлено, що відповідач, визначаючи розмір державної та додаткової пенсії позивачці керувався нормами, які відповідно до рішення Конституційного Суду України втратили чинність.
Також слід зазначити, що зі ст. ст. 50 та 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому суд не бере до уваги положення ч. 3 ст. 28 вказаного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії та права на отримання державної та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну, здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Також ч. 3 ст. 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1. 2. 3. 4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Таким чином слід визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Ємільчинському районі Житомирської області щодо проведення перерахунку та виплати позивачці державної пенсії відповідно до чинної редакції ч. 4 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до чинної редакції ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Ємільчинському районі Житомирської області здійснити перерахунок та виплату державної пенсії, як інваліду IІ групи, в розмірі 8 мінімальних пенсій та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеної до І категорії, інваліду ІI групи, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 15 травня 2010 року, за виключенням сум фактично проведених виплат державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Керуючись ст. 19, 22, 152 Конституції України, ст. 50, 54, ч. 3 ст. 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ст. ст. 6, 9-11, 19, 69. 71, 99, 158, 163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійною фонду України в Ємільчинському районі Житомирської області щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до чинної редакції ст. 50 та ч. 4 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ємільчинському районі Житомирської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенсії, як особі, віднесеній до І категорії, інваліду ІI групи, відповідно до чинної редакції ч. 4 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, починаючи з 01 червня 2010 року, за виключенням сум фактично проведених виплат державної пенсії.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Ємільчинському районі Житомирської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеній до І категорії, інваліду IІ групи, відповідно до чинної редакції ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 червня 2010 року, за виключенням сум фактично проведених виплат додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення через Ємільчинський районний суд, а особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду.
Суддя
Ємільчинського районного суду Т.П.Прищепа