Справа № 2-а-195/10 р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2010 року смт Ємільчине
Ємільчинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді: Прищепи Т.П.
при секретарі Лук’янчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового засідання технічними засобами в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України в залі суду смт Ємільчине питання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 до УПФ України в Ємільчинському районі Житомирської області про визнання неправомірною відмову відповідача щодо проведення перерахунку надбавки, як дитині війни, перерахунку підвищення пенсії відповідно до ст. 39, як особі яка є пенсіонером та проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю та перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно до ст. 51 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та стягнення вказаних доплат до пенсії, -
в с т а н о в и в:
15.11.2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд з вищенаведеним позовом. Просила визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати провести нарахування та виплату коштів передбачених: ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”; ст. ст. 39, 51 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по даний час та проводити такі нарахування і надалі в законодавчо визначених розмірах, поновити строк звернення до суду за захистом порушених прав з 09.07.2007 року.
Вимогу мотивує тим, що вона відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, оскільки їй на час закінчення Другої світової війни (02.09.1945 р) було менше 18 років і як дитина війни має всі пільги та соціальні гарантії передбачені цим законом в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 зазначеного закону. Верховна Рада України Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» та Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» призупинила дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» положення ст. 6 Закону було викладено в новій редакції і при цьому право на державну допомогу дітям війни було обмежено. Однак Конституційний Суд України своїм рішеннями № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнав не конституційними положення, що призупиняли дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином позивачка вважає, що відповідач був зобов'язаний здійснювати виплату належної їй допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Згідно ст. 51 цього ж Закону особам віднесеним до категорії 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, а ст. 39 передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на забруднених територіях підвищуються в розмірах встановлених частиною першою цієї статті. Однак відповідач не виплачує їй пенсію у розмірі визначеному Законом, а в значно меншому розмірі. В 2010 році вона зверталась із заявою про перерахування пенсії, однак від відповідача отримала відмову в перерахуванні та доплаті коштів, з огляду на відсутність підстав такого призначення та правомірність здійснення управлінням виплати, а тому вважає, що дії відповідача є незаконними.
В судове засідання не з’явилися всі особи, які беруть участь у справі, позивачка надіслала заяву та просила справу розглянути без її участі, відповідач в судове засідання не з’явився, надав суду заперечення на позов, а тому відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось .
З матеріалів адміністративної справи слідує, що ОСОБА_1 є дитиною війни, оскільки їй на час закінчення Другої світової війни (02.09.1945 р) було менше 18 років, що підтверджується ксерокопією паспорта і як дитина війни має всі пільги та соціальні гарантії передбачені ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Також ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням, відповідно до відповіді (листа) УПФ України в Ємільчинському районі Житомирської області та заперечення на позов, ОСОБА_1 отримувала доплату до пенсії як дитина війни відповідно до Постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 року, а не як передбачено ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни до пенсії виплачується підвищення в розмірі надбавки встановленої для учасників війни.
Відповідач не нараховуючи ОСОБА_1 доплату до пенсії в розмірі передбаченому ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», діяв протиправно.
Дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, і дію яких рішенням Конституційного Суду України №06-рп/2007 від 09.07.2007 року було відновлено, та на 2008 рік було зупинено Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, і дію яких рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року було відновлено.
Судом встановлено, що позивачка є громадянкою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4, що підтверджується посвідченням серії В-П № 537731 від 30.01.2009 року, та знаходиться на обліку УПФ України в Ємільчинському районі, що підтверджує довідка від 21.09.2010 року № 4339/02.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії непрацюючим пенсіонерам підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 зазначеного Закону громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення - у зоні посиленого радіоекологічного контролю, проводиться доплата в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
01.01.2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який визначає принцип, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам віднесених до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається в розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Суд вважає, що позивачка має право на отримання доплати до пенсії на підставі ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Дія ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 2010 рік не зупинялась.
Ухвалюючи рішення суд може лише визнавати дії суб’єкта владних повноважень незаконними та покладати обов’язок на відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону за відповідний рік і не є уповноваженим органом проводити розрахунок сум заборгованості в майбутньому, отже позовна вимога заявлена позивачкою про зобов’язання відповідача здійснювати нарахування та виплату щомісячної допомоги до пенсії надалі в законодавчо визначених розмірах підлягає відмові.
Ухвалою Ємільчинського районного суду від 30.11.2010 року позивачці було відмовлено в поновленні пропущеного строку та встановлено розглянути вимоги про стягнення доплати передбаченої ст. 6 Закону України „Про статус та соціальний захист дітей війни”, ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в межах шестимісячного строку, що передував зверненню до суду.
За таких обставин вимоги позивачки підлягають задоволенню з 15.05.2010 року по 15.11.2010 року, за виключенням сум фактично проведених виплат. В частині позовних вимог про зобов’язання нарахувати та виплатити кошти з 09.07.2007 року відмовити у зв’язку з пропущенням строку звернення до суду.
Сторони звільнені від сплати судового збору.
Оскільки згідно ст. 19 ч. 2 Конституції України орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, дії відповідача, які виразились в нарахуванні та виплаті позивачу доплати до пенсії в розмірах менших законодавчо встановлених, є неправомірними та порушують його права та законні інтереси.
Розпорядником коштів і в спірний період часу і на даний час є Управління Пенсійного фонду України в Ємільчинському районі Житомирської області, тому стягнення заборгованості підлягає з нього.
На підставі наведеного, рішень Конституційного Суду України № 06-рп/2007 від 09.07.2007 року, № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 39, 49, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» керуючись ст. ст. 158, 159, 160-163, 167, 186 КАС України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ємільчинському районі Житомирської області: щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі передбаченому ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 15.05.2010 року по 15.11.2010 року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленої ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність; щодо відмови провести перерахунок доплати до пенсії відповідно до ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ємільчинському районі Житомирської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі передбаченому ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 15.05.2010 року по 15.11.2010 року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленої ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, за виключенням сум фактично проведених виплат дітям війни.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Ємільчинському районі провести перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 15.05.2010 року по 15.11.2010 року включно, за виключенням сум фактично проведених виплат.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Ємільчинському районі провести перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 15.05.2010 року по 15.11.2010 року включно, за виключенням сум фактично проведених виплат.
Відмовити ОСОБА_1 в решті позовних вимог, в зв’язку з пропущенням шестимісячного строку звернення до суду та за безпідставністю позовних вимог.
На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного адміністративного суду через Ємільчинський районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя
Ємільчинського районного суду Т.П.Прищепа