Справа № 2-1478/2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 грудня 2010 року Менський районний суд
Чернігівської області
в складі:
головуючого – судді Чепурко В.О.
при секретарі Мойсієнко О.І.
з участю позивача та його представника - ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мена Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дягівської сільської ради Менського району Чернігівської області , про визнання права власності на спадкове нерухоме майно, суд
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дягівської сільської ради Менського району Чернігівської області про визнання права власності на спадкове нерухоме майно. Позов мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. померла його мати ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 р. померла його бабуся - ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 р. помер дідусь ОСОБА_5 . Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року його дідуся , ОСОБА_5 , відкрилася спадщина на належну 2/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 , Менського району та інше рухоме майно. Він являється спадкоємцем за заповітом , який склав за життя ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 р. та посвідчений в Дягівській сільській раді. Після смерті спадкодавця ОСОБА_5 позивач прийняв спадщину , так як проживає з народження у вказаному будинку , та звернувся у встановлений 6-ти місячний строк для прийняття спадщини на належні померлому 2\3 частини жилого будинку з господарськими будівлями , які знаходяться по АДРЕСА_1. 1\3 частина вказаного жилого будинку та господарських споруд належать йому на праві особистої власності , як бувшому члену колгоспного двору , відповідно до рішення №49 від 23.12.2010 р. виконкому Дягівської сільської ради. Свідоцтва про право власності на 1\3 частину вказаного домоволодіння він не отримав. Для прийняття спадщини звернувся із заявою до Менської державної нотаріальної контори, але йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з надвірними будівлями із-за відсутності на нього правовстановлюючих документів, якими згідно чинного законодавства є нотаріально посвідчений договір забудови та витяг з реєстру прав власності. В зв’язку з цим, просить суд, визнати за ним право власності на вказаний житловий будинок з надвірними будівлями в судовому порядку.
В судове засідання позивач та його представник підтримали позов , посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. В ході судового розгляду справи уточнили позовні вимоги , просять визнати за позивачем право власності на 2\3 частини жилого будинку з господарськими будівлями , які знаходяться по АДРЕСА_1.
Представник відповідача – Дягівської сільської ради Менського району Чернігівської області в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву з проханням розглянути справу без його участі, позовні вимоги позивача визнає та просить задовольнити позов.
За таких обставин, суд дійшов висновку, про можливість розгляду даної справи без участі представника відповідача , за наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 р. у віці 79 років у с. Дягова Менського району і за життя 23.12. 1998 р. склав заповіт , за яким своїм спадкоємцем призначив позивача ОСОБА_1
Із досліджених довідок виданих Дягівською сільською радою слідує , що згідно погосподарської книги № 8 за 1961 -1963 р. ОСОБА_5 належить земельна ділянка площею 0.32 га , під будівлями 0.02 га . та жилий будинок , який успадкував після смерті своєї бабусі ОСОБА_6 . Після смерті ОСОБА_5 земельною ділянкою користується його онук , позивач по справі ОСОБА_1, який на день смерті проживав із спадкодавцем , та проживає по теперішній час , був членом колгоспного двору , а тому на підставі рішення № 49 від 23.12.2010 р. виконкому Дягівської сільської ради , є власником 1\3 частини даного господарства.
У відповідності до приписів ст.100 ЦК УРСР, що діяв станом на 1993 р., у особистій власності громадян можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження. Згідно ст.101 ЦК УРСР в особистій власності громадянина може бути один жилий будинок (або частина його).
Згідно положень Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР від 31.01.1966 р., положення якої були чинними на момент виникнення права власності на будинок у ОСОБА_5 , реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадять бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів), одними з яких є і свідоцтва про право на спадщину та свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, видані нотаріальними конторами.
Виходячи з наведеного суд дійшов до висновку, що до припинення цивільної дієздатності , ОСОБА_5 фактично являвся власником спадкового будинку та господарських споруд , оскільки на правових підставах отримав його у власність, однак у відповідності до вимог законодавства не зареєстрував своє право власності на нерухоме майно в органах бюро технічної інвентаризації.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У відповідності до приписів ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Отже позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5
Згідно вимог ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до вимог ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов‘язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Як встановлено у судовому засіданні позивач 23 березня 2006 р звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини та майна після смерті ОСОБА_5 і нотаріусом було відкрито спадкову справу. Він є єдиним спадкоємцем за заповітом. Свідоцтво про право на спадщину по цій спадковій справі не видавалось.
Перешкодою в отриманні позивачем свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно є те, що правовстановлюючі документи спадкодавця не зареєстровані в органі бюро технічної інвентаризації на момент виникнення права власності, що у свою чергу унеможливлює на законних підставах нотаріуса здійснити нотаріальні дії , а лише зафіксовані в погосподарській справі сільської ради , як на той час законодавчо було врегульовано для сільської місцевості.
Відповідно до положень ст.392 ЦК України власник майна може пред‘явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
За таких обставин, суд вважає можливим, визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на 2\3 частини жилого будинку з надвірними будівлями (А-1-будинок, а-1- прибудова , а-1 веранда ; Б-1-сарай, В-1-сарай, в-1 сарай ; в.-1 навіс ; Г-1 сарай ; Д-1 сарай ; Е-1-погріб, №1-ворота ), загальною вартістю 73971 грн., що розташовані в АДРЕСА_1, Менського району Чернігівської області, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року його дідуся – ОСОБА_5.
На підставі викладеного , керуючись ст.328, 392, 1222, 1268, 1270, 1273, 1275, 1297 ЦК України, ст.ст.100-101 ЦК УРСР, ст. 10, 11, 174, 209, 212-215, 294 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Дягівської сільської ради Менського району Чернігівської області про визнання права власності на спадкове нерухоме майно – задовольнити, визнавши за ним право власності на 2\3 частини жилого будинку з господарськими будівлями : А-1-будинок, а-1- прибудова , а-1 веранда ; Б-1-сарай, В-1-сарай, в-1 сарай ; в.-1 навіс ; Г-1 сарай ; Д-1 сарай ; Е-1-погріб, №1-ворота 3 хв , загальною вартістю 73971 грн., що знаходиться в АДРЕСА_1, Менського району Чернігівської області, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року його дідуся – ОСОБА_5.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення.
Головуючий: В.О. Чепурко.