ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД  ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

   Справа № 2-2475/10

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

 13 грудня 2010 року

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:                                    головуючого – судді Оболєнської С.А.,

   за участю секретаря – Гамоліної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_5, третя особа: комунальне підприємство житлове ремонтно – експлуатаційне підприємство м. Чугуєва, орган опіки та піклування виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області про визначення порядку користування житловим приміщенням згідно часток між власниками з метою розподілу особових рахунків по оплаті за квартиру,  

  встановив:  

 Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про  визначення порядку користування житловим приміщенням згідно часток між власниками з метою розподілу особових рахунків по оплаті за квартиру. В  обґрунтування свого позову посилається на те, що 30.12.1997 року їй було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, вказана квартира була розділена виходячи з числа зареєстрованих нам мешканців на 4-х осіб в рівних долях по ј частки на кожного, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2 та її сина – ОСОБА_3. Після смерті ОСОБА_6, в результаті поділу належної йому 1\4 частки зазначеної квартири, в порядку спадкування за законом, частки між власниками розподілилися наступним чином: ОСОБА_1 – ј частина, ОСОБА_3 – ј частина, ОСОБА_2 – 1/3 частина, ОСОБА_5 – 1/12 частина, ОСОБА_7 – 1/12 частина. На даний час зазначає позивачка вона самостійно сплачує комунальні послуги, що враховуючи її матеріальне становище є складним, оскільки вона з 2005 року є пенсіонеркою. У зв’язку з наведеним просить визначити порядок користування житловим приміщенням з урахуванням часток співвласників наступним чином: за ОСОБА_1. кімнату № 8 з житловою площею 9,2 м2, додаткової площею 6,5 м2, загальною площею – 15,7 м2; за ОСОБА_2 та її сином ОСОБА_3 кімнату № 4  з житловою площею 12,1 м2, додаткової площею 8,5 м2, загальною площею – 20,6 м2 та відповідно ОСОБА_3 житлової площі 9,2 м2, додаткової площі – 6,5 м2, загальною площею -15,7 м2; за ОСОБА_7 та ОСОБА_5 кімнату № 5 відповідно житловою площі – 3,1 м2 та 2,2 м2, додаткової площі по 5,3 м2 на кожного.

В судовому засіданні позивач підтримала заявлені позовні вимоги та надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_7 надала суду заяву з проханням розглядати справи у її відсутності, зазначивши, що позов не визнає.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги визнала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та її неповнолітній син ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилися, були повідомлені судом своєчасно та належним чином за адресою місця реєстрації про причини неявки суду не повідомили.

Представник третьої особи КП ЖРЕП м. Чугуєва  в судове засідання не з’явився, був повідомлений судом своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Чугуївської міської ради у викладеній правовій позиції по справі заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 виходячи з того, що відсутня можливість надати їм, відповідно до їх часток, ізольоване жиле приміщення, а також з тих підстав, що неповнолітній ОСОБА_3 не мешкає у спірній квартирі, тому визначати порядок користування житловим приміщенням є недоцільним.

Заслухавши  пояснення  позивача та співвідповідача ОСОБА_5, вивчивши  матеріали  справи, суд  вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Судом  встановлені  такі  факти  і  відповідні  їм  правовідносини.

Судом встановлено, що спірна квартира належить сторонам у справі на праві спільної часткової власності: ОСОБА_1 – ј частина, ОСОБА_3 – ј частина, ОСОБА_2 – 1/3 частина, ОСОБА_5 – 1/12 частина, ОСОБА_7 – 1/12 частина відповідно до копії  технічного паспорту виданого КП «Чугуївське міжміське БТІ» від 23.03.2000 р. Квартира складається з трьох кімнат жилою площею 12,6 м2, 7,4 м2 та 16,7 м2. Загальна площа квартири становить62,6 м2. На ј частини квартири припадає 15,6 м2, в тому числі по житловій площі 9,2 м2. На 1/3 частини квартири припадає  площі 20,9 м2, в тому числі житловій площі 12,2 м2. На 1/12 частини квартири припадає  площі 5,2 м2, в тому числі житловій площі 3 м2.

У відповідності з вимогами ч. 1-3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року ( із змінами та доповненнями) „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності” квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані житла та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщенням, якщо про це заявлено позов.  

В даному випадку згода про визначення порядку користування спірною квартирою між сторонами не досягнута, а запропонований позивачем варіант порядку користування квартирою не відповідає:

- його частці у праві спільної часткової власності, оскільки на 1/4 частину приходиться 9,2 м2, тоді як площа кімнати № 8 яку просить надати позивач складає 12,6 м2, а не так, як зазначено в позові – 9,2 м2;

- частці співвідповідачів  ОСОБА_2 та її неповнолітнього сина ОСОБА_3, оскільки на 1/3 частину, що належить ОСОБА_2 приходиться 12,2 м2, а на ј частину, що належить ОСОБА_3 – 9,2 м2, тоді як площа кімнати №4 яку просить позивач надати у їх користування складає 16,7 м2, що є меншим ніж припадає на їх спільну ідеальну долю на 4,7 м2;

- частці співвідповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_5, оскільки на їх 1/12 частину кожній приходиться по 3 м2, тоді, як площа кімнати № 5 яку просить надати позивач у їх сумісне користування складає 7,4 м2, ОСОБА_7 3,1 м2, а ОСОБА_5 – 2,2 м2, що є не рівним виходячи з рівності їх часток.

Вимоги позивача на отримання в користування частки спірної квартири, розмір якої значно перевищує її реальну долю у спільній частковій власності не можуть бути задоволені, оскільки при такому вирішенні питання відбувається порушення законних інтересів співвласників у здійсненні своїх прав та суперечить вимогам закону, тому, що відповідачам пропонується виділити кімнати не пропорційно їх часткам у дольовому відношенні у спільній частковій власності.

Суд при визначенні порядку користування між учасниками спільної часткової власності враховує, якими приміщеннями фактично користується кожен із учасників, та які приміщення знаходяться в їх спільному користуванні.

Позивач та співвідповідач ОСОБА_5 в суді підтвердили, що співвідповідачі по справі не мешкають у спірній квартирі, а тому фактично нею не користуються.

Поділ допоміжних приміщень: коридору, комор, кухні, ванної кімнати, туалету та 2-х лоджій за запропонованим варіантом позивача (пропорційно часткам кожного співвласника) не можливий, оскільки ці приміщення є неподільними та призначені для загального користування.

У відповідності до вимог ст. 10 ч. 3, ст. 60 ч. 1 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.  

Будь-яких інших доказів про можливість встановлення порядку користування спірною квартирою сторонами до суду не надано.  

Позивач не позбавлена можливості вимагати від інших співвласників відповідної матеріальної компенсації.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.356, 358, 360 ЦК України, ст.ст. 103,104 ЖК України, ст.ст.10, 57, 59, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, суд –

  вирішив:  

 Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про визначення порядку користування житловим приміщенням згідно часток між власниками з метою розподілу особових рахунків по оплаті за квартиру.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Повний текст рішення виготовлений 18 грудня 2010 року.

 Головуючий                                                                                                С.А. Оболєнська