справа № 2-а-262/2010  

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ  

 16 грудня 2010 року                                                                                               м. Городня

      Городнянський районний суд Чернігівської області у складі :  

головуючого судді - Березовського О.Д.,  

при секретарі – Грабовець К.Ф.,  

за участю позивача ОСОБА_1,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городня адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ВДАІ м. Чернігова УМВС України в Чернігівській області та інспектора ДПС ВДАІ м. Чернігова УМВС України в Чернігівській області сержанта міліції Симоненка Володимира Михайловича про визнання протиправною та скасування постанови серії СВ № 165197 від 16 листопада 2010 року в справі про адміністративне правопорушення, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – відділ ДАІ УМВС України в Чернігівській області, -  

  ВСТАНОВИВ :  

 ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ВДАІ м. Чернігова УМВС України в Чернігівській області та інспектора ДПС ВДАІ м. Чернігова УМВС України в Чернігівській області сержанта міліції Cимоненка Володимира Михайловича і просить скасувати постанову серії СВ № 165197 від 16.11.2010 року в справі про адміністративне правопорушення, як таку, що є незаконною та не відповідає дійсним обставинам справи.  

Ухвалою судді від 29 листопада 2010 року відкрито провадження у зазначеній адміністративній справі.

      У судовому засіданні позивач підтримав заявлені ним позовні вимоги і просив суд скасувати винесену відповідачем відносно нього постанову в справі про адміністративне правопорушення серії СВ № 165197 від 16.11.2010 року. Підтвердив обставини викладені ним в позовній заяві. Вказав, що 16.11.2010 року, о 8 годині 45 хвилини, він їхав за кермом маршрутки «БАЗ-2215», д.н.з. НОМЕР_1», та рухався по 11 маршруту, а саме їхав по проспекту Перемоги, що в м. Чернігові. Під час руху в його автомобілі горіли габаритні вогні. Інші автомобілі в цей час також рухались або ж ввімкненими габаритними вогнями або ж взагалі без світла. На проспекті Перемоги його зупинив інспектор ДПС ВДАІ м. Чернігова УМВС України в Чернігівській області сержант міліції Симоненко В.М. та звинуватив в порушенні п. 19.1. «а» Правил дорожнього руху України, а саме він нібито рухався в умовах недостатньої видимості без ввімкненого в автомобілі ближнього світла фар. Висновок інспектора ДПС про недостатню видимість був суб’єктивним, оскільки на відстані 300-350 м. попереду автомобіля особисто він все бачив. Його заперечення та посилання на те, що інші водії також рухаються з ввімкненими габаритними вогнями або ж взагалі їдуть без світла інспектор ДПС не взяв до уваги, а лише сказав у відповідь, що інші нехай їздять, а на нього буде складено адміністративний протокол. Після цього інспектор ДПС Симоненко В.М. склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення та виніс оскаржувану постанову. Не заперечує того, що зранку 16.11.2010 року був туман, але видимість дороги в напрямку руху складала більше 300 м., тим паче він рухався по місту. Потреби вмикати ближнє світло фар не було, а тому він не може зрозуміти з чого виходив інспектор ДПС роблячи свій висновок про те, що була недостатня видимість і треба було рухатись з ввімкненим ближнім світлом фар. Разом з тим, інспектор ДПС Симоненко В.М. послався на те, що в нього є доказ – відеофіксація, який до речі йому ніхто не показував, а тому він повинен покаятись та визнати свою провину. Позовні вимоги про скасування оскаржуваної постанови ним пред’являються безпосередньо до інспектора ДПС ВДАІ м. Чернігова УМВС України в Чернігівській області сержанта міліції Симоненка В.М., а до ВДАІ м. Чернігова УМВС України в Чернігівській області у нього позовних вимог і претензій немає.  

 Відповідач – інспектор ДПС ВДАІ м. Чернігова УМВС України в Чернігівській області сержант міліції Симоненко В.М. в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки в судове засідання суд не повідомив ( а.с. 19 ).  

Представник відповідача – ВДАІ м. Чернігова УМВС України в Чернігівській області в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання представника суд не повідомив ( а.с. 19 ).

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.  

Таким чином, неявка без поважних причин в судове засідання відповідача – інспектора ДПС ВДАІ м. Чернігова УМВС України в Чернігівській області сержанта міліції Симоненка В.М. та представника відповідача – ВДАІ м. Чернігова УМВС України в Чернігівській області, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, відповідно до приписів ч. 4 ст. 128 КАС України, не є перешкодою для розгляду справи, і справа підлягає вирішенню на підставі наявних у ній доказів.  

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – відділ ДАІ УМВС України в Чернігівській області в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи третя особа була повідомлена належним чином, про причини своєї неявки в судове засідання представника суд не повідомила. Неявка в судове засідання представника третьої особи відповідно до положень ст. 128 КАС України не є перешкодою для розгляду справи ( а.с. 18 ).  

Заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

 Відповідно до ст. 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.  

 Стаття 18 КАС України передбачає, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.  

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КпАП України п орушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування  транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу  засобами  зв'язку,  не  обладнаними технічними  пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 19.1. «а» «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, передбачено, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені світлові пристрої, а саме на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла. Примітка. В умовах недостатньої видимості на механічних транспортних засобах дозволяється замість фар ближнього (дальнього) світла ввімкнути протитуманні фари.

Пунктом 1.10. Правил дорожнього руху дано визначення терміну «недостатня видимість» - видимість дороги в напрямку руху менше 300 м у сутінках, в умовах туману, дощу, снігопаду тощо.

Судом в судовому засіданні встановлено, що 16.11.2010 року інспектором ДПС ВДАІ м. Чернігова сержантом міліції Симоненко Володимиром Михайловичем відносно ОСОБА_1 було складено протокол серії СВ1 № 060509 про адміністративне правопорушення. З протоколу виходить, що 16.11.2010 року, о 8 годині 45 хвилин, в м. Чернігові по проспекту Перемоги, 85, ОСОБА_1 керував маршруткою марки «БАЗ-2215», д.н.з. НОМЕР_1, та в умовах недостатньої видимості не було увімкнено ближнє світло фар, відеозйомка проводилась службовим фотоапаратом «Кодак С140», чим порушив п. 19.1. «а» Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно ч. 2 ст. 122 КпАП України. У протоколі зазначено, що до нього додається тільки відеофіксація, але не вказано, що до протоколу додається оскаржувана постанова. ОСОБА_1 у протоколі вказав, що він їхав на ввімкнених габаритах ( а.с. 5 ).  

У ч. 1 ст. 222 КпАП України передбачено, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 КпАП України розглядають органи внутрішніх справ ( міліція ). Пункт 3 ч. 2 ст. 222 КпАП України передбачає, що від імені органів внутрішніх справ ( міліції ) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати стягнення за адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 КпАП України, мають право – працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання.  

У судовому засіданні встановлено, що відповідач Симоненко В.М. являється працівником Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України та має спеціальне звання – сержант міліції, а тому він мав право розглядати справу про адміністративне правопорушення вчинене позивачем і накладати на останнього стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КпАП України.

З копії постанови серії СВ № 165197 від 16.11.2010 року по справі про адміністративне правопорушення встановлено, що інспектор ДПС ВДАІ м. Чернігова УМВС України в Чернігівській області сержант міліції Симоненко Володимир Михайлович, розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, встановив, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає : АДРЕСА_1, 16.11.2010 року в АДРЕСА_2, керував маршруткою марки «БАЗ-2215», д.н.з. НОМЕР_1, та в умовах недостатньої видимості не було увімкнено ближнє світло фар, відеозйомка проводилась службовим фотоапаратом «Кодак С140», порушив пункт 19.1. «а» Правил дорожнього руху України. Ураховуючи, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КпАП України, та керуючись положеннями статті 14-1, ч. 5-6 статті 258 та статті 283 КпАП України, відповідач постановив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 450 грн.. Також в постанові відповідач вказав, що на підставі ч. 2 ст. 308 КпАП України у разі несплати ОСОБА_1 штрафу протягом 15 днів з метою примусового виконання цієї постанови органами ДВС стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу 900 грн.. У постанові маються дані про те, що позивач отримав постанову 16.11.2010 року. До постанови додається протокол серії СВ1 № 060509, відеозйомка ( а.с. 4 ).

Відповідно до вимог статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.  

В ухвалі про відкриття провадження у справі від 29.11.2010 року, яка була надіслана відповідачам та третій особі, суд зобов’язав відповідачів у разі заперечення проти позову у визначені строки надати письмові заперечення проти позову та всі матеріали, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті рішення про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладенні адміністративного стягнення.  

Однак письмові заперечення та адміністративний матеріал на вимогу суду від відповідача не надійшли, як і не було надано доказів, підтверджуючих факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, та які були взяті інспектором ДПС ВДАІ м. Чернігова УМВС України в Чернігівській області сержантом міліції Симоненко В.М. до уваги при прийнятті рішення про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладенні адміністративного стягнення. Окрім, наявного в матеріалах справи протоколу про адміністративне правопорушення та оскаржуваної постанови, які до позовної заяви долучив позивач, інші докази, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КпАП України, відсутні. Не надано суду відеозапису, де зафіксовано факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, яке здійснювалось відповідачем, як про те зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії СВ1 № 060509 ( а.с. 5 ).

Статтею 251 КпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначено законом порядку орган ( посадова особа ) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.  

Незважаючи на покладений законодавством на відповідача – суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, під час судового розгляду справи відповідач не надав суду доказів, якими б підтверджувалися дані про вчинення позивачем 16.11.2010 р. правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КпАП України, що містяться в постанові серії СВ № 165197 від 16.11.2010 р. по справі про адміністративне правопорушення, та про правомірність накладення на позивача адміністративного стягнення. Приймаючи рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та встановлюючи факт порушення ним Правил дорожнього руху, інспектор ДПС ВДАІ м. Чернігова УМВС України в Чернігівській області сержант міліції Симоненко Володимир Михайлович виходив з того, що в умовах недостатньої видимості позивач рухаючись на автомобілі не увімкнув ближнє світло фар.

При прийнятті рішення по справі, за відсутності інших доказів, які мали б бути надані стороною відповідача, суд враховує пояснення надані позивачем в судовому засіданні, які спростовують наявність в його діях ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КпАП України. При цьому, як зазначалось вище, стороною відповідача не було надано доказів, які б вказували на те, що позивач рухався на транспортному засобі в умовах недостатньої видимості та видимість дороги в напрямку руху була менше 300 м. і ОСОБА_1 був зобов’язаний виконувати вимоги Правил дорожнього руху та їхати з увімкненим ближнім світлом фар.  

Враховуючи вищевикладене, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що винність позивача у порушенні ним вимог п. 19.1.«а» „Правил дорожнього руху”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, а саме рух в умовах недостатньої видимості без увімкненого ближнього світла фар, недоведена, оскільки відсутні належні докази того, і пояснення позивача нічим не спростовані, а інших доказів правомірності свого рішення сторона відповідача не надала.

Враховуючи той факт, що саме інспектор ДПС ВДАІ м. Чернігова УМВС України в Чернігівській області Симоненко В.М., діючи при цьому як суб’єкт владних повноважень, притягнув до адміністративної відповідальності позивача, то позовні вимоги ОСОБА_1 до ВДАІ м. Чернігова УМВС України в Чернігівській області є не обґрунтованими.  

За таких обставин, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

 На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 122, 222, 251-252, 255, 283-284, 287-289 КпАП України, «Правилами дорожнього руху», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, ст. ст. 6, 8-11, 18, 70-72, 86, 128, 158-163, 167, 171-2 КАС України, суд, -  

  ПОСТАНОВИВ :  

 Адміністративний позов ОСОБА_1 до ВДАІ м. Чернігова УМВС України в Чернігівській області та інспектора ДПС ВДАІ м. Чернігова УМВС України в Чернігівській області сержанта міліції Симоненка Володимира Михайловича про визнання протиправною та скасування постанови серії СВ № 165197 від 16 листопада 2010 року в справі про адміністративне правопорушення – задовольнити частково.  

Скасувати постанову серії СВ № 165197 від 16.11.2010 року в справі про адміністративне правопорушення, винесену інспектором ДПС ВДАІ м. Чернігова УМВС України в Чернігівській області сержантом міліції Симоненко Володимиром Михайловичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 450 грн..  

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ВДАІ м. Чернігова УМВС України в Чернігівській області.  

  Рішення суду є остаточним і постанова оскарження не підлягає.  

Суддя :                                       О.Д.Березовський