Справа № 2а-2010/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 грудня 2010 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого-судді: Стасіва І.С.
при секретарі: Процюк Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокиряни справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Черні-вецької області про визнання нечинним рішення управління Пенсійного фонду в Сокирянському районі Черні-вецької області та зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області (далі - УПФУ) про визнання нечинним рішення управління Пенсійного фонду в Сокирянському районі та зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії. Посилається на те, що вона є дитиною війни відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закону) і згідно статті 6 Закону з 01.01.2006 року їй щомісячно повинна нараховуватись та виплачуватися соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п.2.1 Постанови правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах" від 30.04.2002 року № 8-2, управління ПФУ забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів фонду та інших джерел, визначених законодавством, тобто вказані управління є відповідачами по справі.
Відповідач всупереч статтям 19,22 Конституції України в 2010 році здійснював нарахування та виплату підвищення до пенсії не в повному обсязі, оскільки відповідно до статті 6 Закону і на підставі статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" таке підвищення було визначено в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а в дійсності їй виплачувалося 49,80 грн. щомісячно.
Просить визнати рішення відповідача щодо відмови нарахувати та виплатити їй як дитині війни щомі-сячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком протиправною, зобов'язати відповідача здійснити нарахування зазначеної допомоги і виплатити її за період з 17.05.2010 року по 17.11.2010 року, з ура-хуванням фактично виплачених сум.
Позивач в судове засідання не з'явилася, однак подала до суду письмову заяву, в якій повністю підтри-мала позовні вимоги і просить справу розглядати без її присутності.
Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, направив у суд заяву про розгляд справи у його відсутності, в якій вказав, що позовні вимоги не визнає повністю. Будь-яких заперечень та доказів проти адміністративного позову позивача до суду не подав.
За таких обставин судом ухвалено розглянути справу без присутності позивача та представника відпо-відача і ухвалити рішення на підставі наявних у справі письмових доказів.
Судом встановлено, що позивач відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195-1У, який набрав чинності з 01.01.2006 року (далі-Закон № 2195-1У) є дити-ною війни та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Черніве-цької області.
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення "Про Пенсійний фонд України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року № 1261 та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-1У (далі-Закон № 1058-1У) рішення про призначення і перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів, яким по даній справі є відповідач.
Згідно статті 6 Закону № 2195-1У дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 28 частини 1 Закону №1058-1У мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до статті 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010 року № 2154-УІ (далі-Закон № 2154-УІ) прожитковий мінімуму для осіб, які втратили працездатність становив: з 01.01.2010 року - 695 грн., з 01.04.2010 року - 706 грн., з 01.07.2010 року - 709 грн., з 01.10.2010 року - 723 грн.
З 17.05.2010 року по 17.11.2010 року позивачу щомісячно було нараховано і виплачено таке підви-щення не в повному обсязі, а саме - на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих громадян" у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність в сумі 49,80 грн.
Виходячи із вищенаведених і встановлених судом обставин, суд вважає, що звернення позивача до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів є правомірним оскільки:
- ч.2 ст. 3 Конституції України встановлено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави;
- статтями 22, 64 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод, а конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України;
- статтею 3 частиною 2 Закону № 2195-1У державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами;
- пунктом 23 рішення Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Кечко проти України" /заява № 63134/00/ встановлено, в межах свободи дій держави визначити, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинним.
Перевіривши фактичні обставини, викладені в адміністративному позові, які знайшли своє підтвер-дження, дослідивши письмові докази, які суд вважає належними і допустимими, враховуючи те, що у визначений судом строк відповідач не подав будь-яких письмових доказів та заперечень проти адміністратив-ного позову відповідно до ст.71 ч.2 КАС України, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення, так як відповідач мав здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону і на підставі статті 28 Закону України "Про загально-обов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, розмір якого визначено ст.52 Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік".
Згідно вимог ст.94 ч.1 КАС України, судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду, який підтверджено документально, слід стягнути на її користь з Державного бюджету України.
На підставі ст.ст. 6 п.1, 13 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 3, 22, 64, 152 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195-1У, ст. 28 ч.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуван-ня" від 09.07.2003 року №1058-1У,ст.52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010 року № 2154-УІ та керуючись ст.ст. 7-11, 71, 94, 158-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати неправомірними дії та бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області щодо нарахування та виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 підвищення до пенсії за період з 17 травня 2010 року по 17 листопада 2010 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі Чернівецької області дона-рахувати та виплатити, згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-1У від 18.11.2004 року, ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1,жительці АДРЕСА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, визначеного статтею 28 частиною 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-1У від 09.07.2003 року за період з 17 травня 2010 року по 17 листопада 2010 року, з урахуванням виплачених сум.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1 - 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після закінчення апеля-ційного розгляду.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністратив-ного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Сокирянський районний суд в 10-денний строк з дня її про-голошення, з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий: