Справа № 2- 242  

2010 рік  

РІШЕННЯ  
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  03 лютого 2010 року. Першотравневий районний суд м.Чернівці  

в складі:  

головуючої судді Стоцької Л.А.  

при секретарі Максимюк В.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, І Чернівецької Державної нотаріальної контори, Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації про визнання права на спадщину, скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, визначення часток у спадщині, зобов’язання вчинити певні дії,-  

  ВСТАНОВИВ:  

  Позивачі звернулися до суду із зазначеним вище позовом до відповідачів.  

Посилалися на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько, ОСОБА_4.  

Після смерті батька відкрилась спадщина, до складу якої увійшов будинок АДРЕСА_1. Вказаний будинок належав батькові на праві власності на підставі заповіту, який був залишений його матір'ю - ОСОБА_5 та був посвідченим в Першій Чернівецькій державній нотаріальній конторі 31 жовтня 1978 року за реєстровим № 6-7906.  

Вказували на те, що батько заповіту не залишав, в зв'язку з чим, відповідно до вимог ст. 1223 ЦК України повинно було відбуватися спадкування за законом. На день відкриття спадщини у батька було дві рідні дочки - ОСОБА_1 і ОСОБА_2, тобто позивачі, а також він перебував у шлюбі з відповідачкою - ОСОБА_3. Інших спадкоємців першої черги немає. Тобто на день відкриття спадщини, відповідно до ст. 1261 ЦК України коло спадкоємців першої черги складалося з трьох осіб: дітей померлого - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та дружини - ОСОБА_3 Всі вони, відповідно до ст.ст. 1267, 1278 ЦКУ мали право на отримання спадщини у рівних частках.  

На момент відкриття спадщини позивачі не проживали постійно із спадкодавцем, так як перебували за межами України, що підтверджується відповідними штампами у закордонних паспортах. Про смерть батька їх (позивачів) ніхто не повідомив, в зв'язку з чим вони не мали можливості подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини в порядку і в строки, передбачені ст.ст. 1269, 1270 ЦК України.  

Нотаріус Першої Чернівецької державнї нотаріальнї контори, не з'ясувавши та не перевіривши кола осіб,  які мають право на обов'язкову частку щодо спадщини, видав свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 квітня 2009 р., зареєстроване в реєстрі за № 1-593 (спадкова справа № 270/2009) лише одному із спадкоємців - ОСОБА_4  Відповідно до цього свідоцтва єдиним спадкоємцем і власником всього будинку АДРЕСА_1, стала дружина спадкодавця - ОСОБА_3.  

Крім того, відповідач ОСОБА_3 на підставі вищезазначеного свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 квітня 2009 р. зареєструвала за собою право власності на весь спадковий будинок в Чернівецькому комунальному обласному бюро технічної інвентаризації.  

Таким чином, вони, позивачі, були позбавлені права на майно, яке повинно було належати їм по закону.  

Просили визнати їх, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, спадкоємцями першої черги за законом майна, яке належало спадкодавцю ОСОБА_4, а саме будинку АДРЕСА_1., визначити додатковий строк, достатній для подання ними заяви про прийняття спадщини на майно, яке належало спадкодавцю ОСОБА_4, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 квітня 2009 р. зареєстроване в реєстрі за № 1-593, за яким єдиним спадкоємцем і власником всього будинку АДРЕСА_1 стала ОСОБА_3, визначити за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/3 частки у спадковому майні, яке належало спадкодавцю ОСОБА_4, а саме щодо будинку АДРЕСА_1., скасувати державну реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та відповідні витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно та зобов'язати Чернівецьке комунальне обласне бюро технічної інвентаризації скасувати відповідний запис до Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації права власності на будинок АДРЕСА_1.  

Позивач ОСОБА_1 та її представник, ОСОБА_7, в судовому засіданні позов підтримали і підтвердили обставини, викладені в позовній заяві.  

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 додала, що разом з батьком не проживали з 1989 року, з моменту, коли батьки розлучились, проте свої стосунки підтримували, час від часу зустрічаючись. Крім того, вказала, що батько пояснив донькам, що не може бачити їх надто часто у зв’язку з створенням нової сім’ї та негативного відношення до них своєї дружини. Зазначила також те, що вони з сестрою тривалий час перебувають за кордоном у зв’язку з відсутністю місць працевлаштування в Україні, і це також послугувало причиною того, що вони не мали змоги отримати відомості про смерть батька.  

Справа слухалась у відсутність позивача ОСОБА_2, яка в судове засідання не з’явилася, незважаючи на те, що належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 в судовому засіданні позов підтримав і підтвердив обставини, викладені в позовній заяві, пояснив відсутність позивача ОСОБА_2 перебуванням за кордоном.  

Відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечувала. Пояснила,  що знала про існування двох дочок померлого, проте ніколи їх не бачила і не мала можливості їх повідомити. Крім того зазначила, що позивачі ніколи не цікавились батьком та не допомагали йому, тому вона категорично заперечувала проти того, щоб вони претендували на частку у спадщині.  

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_8 підтримала доводи свого довірителя. Крім того, вказала, що після смерті батька, позивачка ОСОБА_1 певний час перебувала на території України. Позивач ОСОБА_1 не заперечувала, проте вказала, що не мала жодних відомостей про батька.  

Відповідач – ОСОБА_9 - Нотаріус Першої Чернівецької державної нотаріальної контори в судовому засіданні пояснив, що на момент отримання свідоцтва ОСОБА_3, нотаріальною конторою не було порушено прав та законних інтересів інших осіб, оскільки більше ніхто із заявою про прийняття спадщини не звертався.  

Відповідач - Чернівецьке комунальне бюро технічної інвентаризації свого представника до суду не направили. Справу просили розглядати без участі представника.  

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що є сусідом відповідача ОСОБА_3 та зазначив, що позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не було на похороні їх батька, про їх існування знали всі, проте він не бачив, щоб вони приходили до останнього.  

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що є сином відповідача ОСОБА_3 та зазначив, що про існування доньок знали всі, проте їх не повідомляли про смерть батька, так як не знали, де вони проживають.  

Суд, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні учасників процесу, покази свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, дослідивши та проаналізувавши спадкову справу на померлого ОСОБА_4 та інші письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.  

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 01 жовтня 2008 р. відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції (а.с.7).  

Відповідно до ст.ст. 1218 та 1220 ЦК України у зв'язку із смертю ОСОБА_4 відкрилася спадщина, у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1, який належав померлому на підставі заповіту, який був залишений його матір'ю - ОСОБА_5 та був посвідченим в Першій Чернівецькій державній нотаріальній конторі 31 жовтня 1978 року (а.с.6).  

На день відкриття спадщини, відповідно до ст. 1261 ЦК України, коло спадкоємців першої черги складалося з трьох осіб: дітей померлого - ОСОБА_1 і ОСОБА_2, та дружини - ОСОБА_3 (а.с.20-21).  

Всі вони, відповідно до ст.ст. 1267, 1278 ЦК України мали право на отримання спадщини у рівних частках.  

Діти померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 разом з своїм батьком не проживали, що підтверджується як позивачами, так і відповідачем та свідками.  

ОСОБА_2 з 23.03.2007 року по 21.06.2009 року – перебувала за межами України (а.с. 70). ОСОБА_1 з 21.09.2008 року по 06.10.2009 року – перебувала за межами України (а.с.78).  

27 квітня 2009 р. державним нотаріусом Першої Чернівецької державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_4 є дружина спадкодавця - ОСОБА_3(а.с.4).  

Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.  

Згідно ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.  

Таким чином строк для прийняття спадщини для позивачів закінчився 02 квітня 2009р.  

Статтею 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.  

Згідно матеріалів спадкової справа № 270/2009, які були досліджені в судовому засіданні, ніхто окрім ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини не звертався.  

Відповідно до ч.2 ст.1272 ЦК України за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.  

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, відповідач ОСОБА_3, як спадкоємець, що прийняв спадщину, відмовляється надати письмову згоду для подачі позивачами до державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, більше того, вона підтвердила те, що не повідомляла позивачів про смерть ОСОБА_4, та тому заперечувала проти того, щоб вони претендували на частку у спадщині  

Положенням ч. 3 ст. 1272 ЦК України передбачено право спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, звернутися до суду з позовом, який може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.  

Законодавство не встановлює перелік поважних причин, тому вони визначаються поважними на думку суду. Головною ознакою поважних причин є те, що вони роблять своєчасне звернення про прийняття спадщини неможливим.  

Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2, у встановлений законом строк не звернулися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.  

Як вбачається з матеріалів, що містяться у справі, пояснень позивачів, відповідача та свідків - у позивачів не було жодних відомостей про смерть спадкодавця, оскільки разом з ним не проживали, часто перебували за кордоном, а дружина померлого їх не повідомила, тому про смерть батька дізналися після закінчення строку для прийняття спадщини.  

За таких обставин суд вважає причини пропуску позивачами строку на подання заяви про прийняття спадщини - поважними, а тому позовну вимогу щодо встановлення додаткового строку на подачу відповідної заяви суд задовольняє.  

Керуючись принципом диспозитивності та приймаючи до уваги відсутність відомостей у позивачів про смерть спадкодавця, віддаленість їх місця проживання від місця останнього помешкання їх батька,  суд вважає за можливе вважати поважною причину їх несвоєчасного звернення із заявою про прийняття спадщини та визначити додатковий тримісячний строк для позивачів для прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4  

В задоволенні інших позовних вимог слід відмовити, керуючись  наступним:  

Згідно ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на  спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини  
або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259, а відпов   ідно до ст. 1261 ЦК України спадкоємцями першої черги є діти спадкодавця. Таким чином, позивачі є спадкоємцмями першої черги після смерті батька, і підстав щодо усунення їх будь-ким від права на спадкування за обставинами справи не вбачається.  

Що стосується вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 квітня 2009 р., що зареєстроване в реєстрі за № 1-593, згідно якого єдиним спадкоємцем і власником всього будинку АДРЕСА_1 стала ОСОБА_3, - то слід відмовити у її задоволенні.  

Так, на момент отримання свідоцтва ОСОБА_3, нею та нотаріальною конторою, не було порушено прав та законних інтересів інших осіб,  оскільки більше ніхто із заявою про прийняття спадщини не звертався.  

Надання позивачу додаткового строку для прийняття спадщини не передбачає його обов'язкове звернення до нотаріальної контори із відповідною заявою,  а тому підстав для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом,  виданого 27 квітня 2009 немає.  

Наявності підстав для визнання вказаного свідоцтва недійсним згідно  ст.  215 ЦК України позивачами не доведено.  

Відносно вимоги про скасування державної реєстрації права власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та відповідних витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно та зобов’язання Чернівецьке комунальне обласне бюро технічної інвентаризації скасувати відповідний запис до Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації права власності на будинок АДРЕСА_1 – вона являється передчасною, оскільки згідно п. 1.4. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. N7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N157/6445, - державна  реєстрація  прав  власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності  на  нерухоме  майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ  за  місцезнаходженням  об'єктів  нерухомого майна на підставі правовстановлювальних  документів  коштом  особи, що звернулася до БТІ.  А так як державна реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 була проведена згідно чинного законодавства на підставі відповідних правовстановлюючих документів – то для її скасування підстав немає.  

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1217, 1222, 1258, 1261, 1267, 1268-1270, 1272 ЦК України, ст.ст.3, 10, 11, 58, 60, 64, 88, 169, 208, 209, 212-215, 218, 294  ЦПК України, суд,-  

  ВИРІШИВ:  

    Позов задовольнити частково.  

  Визначити ОСОБА_1, ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини на майно, яке належало ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, терміном в три місяці, який рахувати з дня набрання рішенням законної сили.  

  В задоволенні решти позовних вимог відмовити.    

  Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

    Суддя  Першотравневого  

  районного суду м.Чернівці             Л.А. Стоцька