Справа №2-2139
2010 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2010 року. Першотравневий районний суд м.Чернівці
в складі:
головуючої судді Стоцької Л.А.
при секретарі Цимбал-Семенчук І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття на роботу, стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним вище позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття на роботу, стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди.
Посилалася на те, що вона, позивачка, написавши заяву відповідачу, підприємцю, ОСОБА_2 про прийняття на роботу, приступила до роботи в магазин «Ромакс», з 21.06.2009 року, що знаходиться в АДРЕСА_1, в якості продавця лікерогорілчаного відділу.
Згідно домовленості, в її трудові обов'язки входило замовлення та прийом товару, розрахунки з постачальниками товару та ведення бухгалтерської документації, прибирання магазину, прилеглої території, виніс сміття.
Вказувала, що оплата праці проводилась із розрахунку 500 грн. на тиждень.
Трудові відносини між нею, позивачкою, та відповідачем існували до 28.12.2009 року.
30.12.2009 року згідно домовленості, відповідачка у зв'язку з припиненням трудових відносин позивачкою, внаслідок невиконання обов'язку з її боку щодо виплати заробітної плати, мала виплатити позивачці, ОСОБА_1 існуючу заборгованість по заробітній платі за грудень місяць в сумі 1 406 грн. Однак, цього не зробила.
Зазначала, що 11 січня 2010 року написала скаргу в Територіальну державну інспекцію праці у Чернівецькій області, повідомляючи щодо неналежного оформлення та виплати заробітної плати з боку відповідачки.
За наслідками проведеної перевірки Територіальною державною інспекцією праці у Чернівецькій області встановлено існування трудових відносин та виявлено, що трудовий договір в письмовій формі не укладався та не реєструвався в семиденний термін в Чернівецькому міському центрі зайнятості, що є порушення ст. 24 КЗпП України «Укладення трудового договору», ст. 24-1 КЗпП України «Реєстрація трудового договору». Крім того, в порушення наказу №489 від 05.12.2008 року Державного комітету статистики України «Про затвердження типових форм первинної обліку» не велося табелювання та облік робочого часу.
Матеріали вищезазначеної перевірки Територіальною державної інспекцією праці у Чернівецькій області були направлені в прокуратуру Першотравневого району м. Чернівці, на підставі яких 13 лютого 2010 року помічником прокурора Першотравневої району м. Чернівці Скигар Т.П. винесено Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, в той же час, в описовій частині встановлено використання відповідачкою найманої праці.
Зазначала, що фактичний допуск до роботи підтверджується проведеними Територіальною державною інспекцією праці у Чернівецькій області та прокуратурою Першотравневого району м. Чернівці перевірками.
Небажання виплатити заборгованість по заробітній платі відповідачкою змусило позивачку звертатися за допомогою до родичів та знайомих, не дає можливості виплатити наявну заборгованість по банківському кредитному договору СVXRR3890036 від 01.03.2008 року.
Вказувала, що всі ці обставини спричинили тяжкі моральні переживання, пов'язані з зміною свого нормального ритму життя, оскарження неправомірних дій відповідачки, пошуку інших засобів для існування.
Враховуючи дані обставини, нанесену моральну шкоду оцінює в розмірі 10 000 грн.
Просила встановити факт прийняття її, ОСОБА_1 на роботу у приватного підприємця – ОСОБА_2 з 21.06.2009 року по 28 грудня 2009 року, стягнути з відповідачки на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 1 406 грн. та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала і підтвердила обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала та суду пояснила, що за весь час роботи позивачки їй виплачувалась заробітна плата, в розмірах, встановлених усною домовленістю, будь-яких заборгованостей перед позивачкою у відповідачки по заробітній платі немає.
Крім того, відповідачка в судовому засіданні пояснила, що виплата заробітної плати проводилась після закінчення зміни позивачки та проведення відповідачкою інвентаризації, проте позивачка ОСОБА_1, скориставшись тим, що відповідачка перебувала у лікувальній установі, провела без її участі інвентаризацію та стала вимагати гроші. При проведенні інвентаризації відповідачка виявила нестачу товару на суму 1500 грн., тому ніяких коштів не заборгувала ОСОБА_1 Зазначила, що основою умовою виплати заробітної плати було проведення інвентаризації після закінчення зміни, про що говорить і сама позивачка у своїй скарзі до інспекції праці.
Про проведення інвентаризації позивачка та інший працівник ОСОБА_5 повідомлялись та запрошувались, проте категорично відмовились бути присутніми.
Дані факти підтвердили в судовому засіданні позивачкою та свідками ОСОБА_5 та ОСОБА_6
У зв’язку з зазначеним, зазначила, що у неї відсутні будь-які підстави виплати заробітної плати, оскільки жодних заборгованостей у неї перед позивачкою не чснує.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що позивачка в день закінчення зміни стала вимагати виплати заробітної плати. Оскільки його дружина, відповідач по справі була відсутня у зв’язку з хворобою, він запропонував ОСОБА_1 600 грн. та пояснив, що після проведення інвентаризації їй буде виплачена заробітна плата, проте позивачка у сварці заявила, що продовжувати працювати не буде та звільняється.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що у зв’язку з відсутністю відповідачки, ОСОБА_1 самостійно провела інвентаризацію і нестачі у неї не було.
Суд, заслухавши пояснення сторін та покази свідка, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов необґрунтований і задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав:
Так, судом встановлено, що позивачка, без укладення трудового договору, за усною домовленістю з відповідачкою, працювала в магазині «Ромакс», з 21.06.2009 року, що знаходиться в АДРЕСА_1, в якості продавця лікеро-горілчаного відділу.
Позивачка відмовилась укладати трудовий договір та надати трудову книжку, оскільки в трудовій книжці в неї був запис про роботу на посаді головного бухгалтера, тому не бажала, щоб був запис про посаду продавця.
Згідно домовленості, в її трудові обов'язки входило замовлення та прийом товару, розрахунки з постачальниками товару та ведення бухгалтерської документації, прибирання магазину, прилеглої території, виніс сміття.
Оплата праці проводилась із розрахунку 500 грн. на тиждень. При прийомі на роботу з позивачкою був укладений договір про повну матеріальну відповідальність.
Робочий графік позивачки складав два тижні на місяць з подальшою інвентаризацією та передачею зміни. Заробітна плата виплачувалась на протязі трьох днів після переобліку.
Дані факти визнавались сторонами в судовому засіданні та були підтверджені поясненнями свідків.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
11 січня 2010 року позивачка звернулась з скаргою в Територіальну державну інспекцію праці у Чернівецькій області, повідомляючи щодо неналежного оформлення та виплати заробітної плати з боку відповідачки (а.с.4).
За наслідками проведеної перевірки Територіальною державною інспекцією праці у Чернівецькій області встановлено існування трудових відносин та виявлено, що трудовий договір в письмовій формі не укладався та не реєструвався в семиденний термін в Чернівецькому міському центрі зайнятості, що є порушення ст. 24 КЗпП України «Укладення трудового договору», ст. 24-1 КЗпП України «Реєстрація трудового договору». Крім того, в порушення порушенням наказу №489 від 05.12.2008 року Державного комітету статистики України «Про затвердження типових форм первинної обліку» не велося табелювання та облік робочого часу (а.с.5).
Судом встановлено, що в матеріалах даної справи міститься Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи рішення від 13.02.2010 року, яка вступила в законну силу (а.с.6).
У вказаній постанові зазначено, що позивачка ОСОБА_1 працювала у ОСОБА_2 в магазині «Ромакс», на посаді продавця лікеро-горілчаного відділу з 21.06.2009 року по 30.11.2009 року.
Вказаною постановою зазначено термін перебування ОСОБА_1 на вказаній посаді. Дане підтверджується відповідачкою та свідком ОСОБА_7
Позивачка стверджувала про перебування на посаді з 21.06.2009 року по 28 грудня 2009 року, проте доказів щодо цього суду не надала.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, позовна вимога щодо встановлення факту прийняття, ОСОБА_1 на роботу у приватного підприємця – ОСОБА_2 з 21.06.2009 року по 28 грудня 2009 року, - необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Згідно ст. 94 ч. 1 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Твердження позивачки, про те, що відповідачкою ОСОБА_2 не було виплачено заробітної плати в судовому засіданні свого підтвердження не знайшло та позивачкою не доведено, а тому зазначена позовна вимога задоволенню не підлягає.
На підставі ст. 237-1 Кодексу законів України про працю відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі його вини, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В зв'язку з тим, що вини відповідачки щодо заборгованості по заробітній платі позивачці в судовому засіданні доведено не було, тому й позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 94, 116, 117, 233 Кодексу Законів про Працю України, ст. ст. 3, 10, 11, 58, 60, 61, 64, 88, 169, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, ст.ст. 11, 887-890 ЦК України, ст.ст. 1, 15, 21 Закону України «Про оплату праці» суд,-
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття на роботу, стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці Л.А. Стоцька