Справа № 2п-125/10

  РІШЕННЯ  

Іменем України  

 13 грудня 2010 року                Погребищенський  районний  суд Вінницької області    

     в складі :  головуючого, судді  Бойчука О.Г

      з участю секретаря  Павліченко М.Д.

     адвоката ОСОБА_1

     позивача ОСОБА_2 та представника позивача ОСОБА_3

     відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, співвідповідача Спичине-цька сільська рада голови села Герінг Л.В. представника відповідачів ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Погребищі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, співвідповідач Спичинецька сільська рада Погребищенського району про відшкодування матеріальної, моральної шкоди за нешанобливе ставлення до померлої людини, місцем її поховання, ціна позову 31000 гривень та позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи на боці позивачки ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди, ціна позову 20000 гривень, -  

                                                                    в с т а н о в и в :  

      13 березня 2009 року до суду подано цей позов.

     27 листопада 2009 року рішенням Погребищенського районного суду в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної, моральної шкоди за нешанобливе ставлення до померлої людини, місцем її поховання – відмовлено.

     17 лютого 2010 року ухвалою Апеляційного суду Вінницької області рішення Погребищен-ського районного суду Вінницької області від 27.11.2009р. скасовано, а справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування мате-ріальної та моральної шкоди за нешанобливе ставлення до померлої людини, місцем її похован-ня направлено на новий судовий розгляд в той же суд іншим складом.

     02 березня 2010 року дана цивільна справа передана мені для розгляду.

     В позовній заяві вказано, що в серпні місяці 1991 році вона (позивач ОСОБА_2.) похоро-нила на кладовищі в с. Спиченці Погребищенського району Вінницької області маму ОСОБА_10, по її заповіту, поряд з її батьками та зайнятим місцем для родинного похо-вання, яка пропрацювала майже 40 років вчителькою і половину свого стажу  вчителькою в Спичинецькій школі. Через девять років відповідачі по справі посягнули на місце похованої лю-дини і інші прилеглі місця поховання: захоронили свого батька на зайнятому їх родинному  місці, не маючи ніяких погоджень з відповідними службами, а також її дозволу, мотивуючи це тим, що вони не замітили вбитих кілочків про зайняте родинне місце, що є давнім звичаєм в се-лі. В червні місяці 2008 року відповідачі вдруге посягнули на родинне місце поховання: зірвали столик з лавочкою, який стояв по ліву сторону оградки з 1991 року та розпорядились ним на  власний розсуд, зруйнували ліву сторону огорожі, яка на сьогоднішній день потребує зварюва-льних робіт, витоптали квіти, засипали землею ліву сторону могили покритою плиткою та захо-ронили на звільненому місці свою родичку. Чим грубо порушили Наказ № 193 від 9.11.2003  року про „ Порядок утримання кладовищ та інших місць поховань”, яким передбачено норму, відстань між ділянками поховань в  ряду – 0,5 м та перекрили  їй  підхід до маминої  могили. 18  серпня 2008 року вона зверталась із заявою до Погребищенського РВ УМВС України про притягнення відповідачів до відповідальності, які провели з ними профілактичну бесіду, вка-завши на недопущення таких неправомірних дій та правопорушень. Внаслідок неправомірних дій відповідачів їй, як дочці померлої мами, були завдані  матеріальні та  моральні  збитки, які вона оцінює в 31000  гривень .  

     Позивачка ОСОБА_2 в судовому засіданні просить позов задовольнити в повному обсязі і обґрунтовує по підставам, викладеними в позовній заяві, а також доповнила, що в серпні місяці 1991 року похоронила в с. Спиченцях маму  ОСОБА_10 поряд з її батьками та зайнятим  місцем для родинного поховання, адже  зайняте місце  трималось для їх родички баби ОСОБА_11. У 2000 році  відповідачі  по справі  посягнули на місце похованої людини  і інші прилеглі місця: захоронили свого батька на зайнятому родинному місці, не маючи на це  ніяких погоджень.

     Представника позивача ОСОБА_3 підтримав позов і пропонує його задовольнити.

     Відповідачка ОСОБА_4 проти позову заперечує і показала, що вона дійсно разом зі  своєю сестрою і братом в червня місяці 2008 року здійснили захоронення своєї матері біля  могили батька. Оскільки, вона знаходилась в м. Житомир, то прибула в с. Спичинці лише за годину до траурної процесії, коли всі підготовчі роботи були проведені. Коли в серпні  місяці 2008 року інспектор міліції приїхав в село по скарзі ОСОБА_2, то вона разом із ним, гр. ОСОБА_12 ходили на кладовище і дивились на могилу ОСОБА_10 – квіти там не були витоптані, землі на плитці не було. Огорожа не була пошкоджена, лише в огорожі могили ОСОБА_10 лежав металевий „завиток”, один із елементів від лівої сторони металевої огорожі могили, який по краях двох сторін був зав’язаний ізолентою, яка була викрашена краскою. При похованні  їх матері були дотримані  всі  вимоги відповідно до Наказу № 193 від 09.11.2003р. про „Порядок утримання кладовищ та інших місць поховань”, в даний час відстань від могили їх матері і до оградки могили ОСОБА_10 становить 0,7 м, при  нормі – 0,5 м. Площа земельної ділянки могили ОСОБА_10 становить 5,8 метрів, при нормі 3,3 метра, тобто позивачкою самовільно використано більшу площу, ніж передбачено Наказом № 193 від 09.11.2003р. Та відповідно до п.3,3 вищезгаданого Наказу в разі пошкодження намогильної споруди, яка не зареєстрована в установленому порядку, відшкодування власникам матеріаль-них збитків не здійснюється. Просить в позові ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі та стягнути з неї судові витрати по оплаті праці адвокатів, та витрати пов’язані з придбанням проїздних документів, придбання бензину для поїздок до суду.

     Відповідач ОСОБА_5 проти позову заперечує і показала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у них померла мама, похоронами займалась вона із братом, оскільки сестра була в м. Житомирі. Оскільки, в ту пору року було дуже жарко, то вирішили хоронити на другий день. Вона з братом знайшли копача могил ОСОБА_12, який погодився викопати яму. Вони підїхали  на кладовище і показали місце де копати, шукати ОСОБА_2, щоб вона дала дозвіл переставити столика на інший бік могили матері вони не мали можливості, не було її адреси, телефона, а пора була жарка і небіжчик „не міг чекати”. Потім, після похорон вона дізналась, що копали яму ОСОБА_13 та ОСОБА_14, оскільки ОСОБА_12 спянів. Просить в позові ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі та стягнути з неї на користь сестри понесені витрати по оплаті  послуг адвоката та придбання проїздних документів.

     Відповідач ОСОБА_6 проти позову заперечує і показав, що раніше ніколи не мав  розмови з ОСОБА_2 стосовно  могил на кладовищі, вперше бачить її  після  школи, в яку вони разом ходили в с.Спичинцях. Вартість зварювальних робіт, про які вказує  позивачка у своїй заяві просто надуманні - 4500 гривень. За родинне місце на кладовищі, про яке говорить  позивачка, нею не узаконено, а тому всі мають право про це говорити. Просить в позові відмо-вити та стягнути з позивачки понесені сестрою витрати по оплаті послуг адвокати та на придбання проїздних документів.  

     Представник відповідачів ОСОБА_8 в  судовому засіданні позов не визнав, просить відмови-ти в його задоволенні в повному обсязі.  

     Представники співвідповідача по справі Спичинецької сільської ради Погребищенського району Шадій С.Г. та Дерінг Л.В. в судовому засіданні позов не визнали і показали: Шадій С.Г.     що свідоцтва на поховання в  сільській раді  не видають, земельних ділянок на кладовищі  села хватає. Дають дозвіл всім родичам ховати своїх небіжчиків. У сільській  раді  із-за браку коштів  немає відповідальної людини, яка б доглядала  за кладовищем. Дерінг Л.В. показала що на сесії прийнято рішення, яким заплановано найближчим часом провести ремонт кладовища в с. Спиченці, а саме громада вирішила вирізати висороростущі дерева та прибрати всі металеві огради з могил, оскільки за них травмуються люди які приходять на кладовище. Кладовище один раз в рік і як правило в один, два дні на проводи ремонтують, красять, а потім люди забруднюють одежу проходячи біля могил. Крім цього доповнила, що поховання відбувається на підставі заяв громадян. При копанні могил вони керуються діючим законодавством про заховання.          

     Могили із за яких виник спір в охайному стані, відстань відповідає нормам. Навмисно  наругу на могилах ніхто не чинив.  

     В березні 2010 року ОСОБА_16 звернулась із зустрічною позовною заявою  до ОСОБА_2, треті особи на боці позивачки ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди, ціна позову 20000 гривень.  

     В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 позов підтримала в повному обсязі і пропо-нує його задовольнити, обґрунтовуючи свої вимоги по підставам викладеним у позовній заяві та тим, що в червні 2008 року вона зі своєю родиною похоронили маму ОСОБА_17 на сільському кладовищі в с. Спиченці поруч із покійним батьком ОСОБА_18 та поруч із похованням покійних їхніх батьків (її баби та діда) і брата матері, інваліда Великої Вітчизняної війни 1 групи.

     Пройшло трохи більше місяця з дня смерті матері, як відповідачка ОСОБА_2 написала наклепницьку заяву на імя начальника Погребищенського РВ УМВС України від 22.08.2008р. за вх. № 2512 на аналогічну заяву на імя прокурора Погребищенського району про те, що вона начебто зі своєю родиною вчинила наступні дії: „ОСОБА_17 зірвали столик з лавочкою, який стояв по ліву сторону огорожі, яка на сьогоднішній день потребує зварювальних робіт, витопта-ли квіти, крім того, огорожа та столик облиті якимись нечистотами та захоронили на звільнено-му місці свою родичку”.

     Ні вона, ні члени її родини ніяких дій, описаних у заяві гр. ОСОБА_2 не вчиняли.

     Працівниками міліції була проведена ретельна перевірка, якою фактично були спростовані неправдиві звинувачення ОСОБА_2 відносно неї та її родини та відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв’язку із відсутністю складу злочину.

     Проте, в березні 2009 року відповідачка подала до Погребищенського районного суду позов-ну заяву від 05.03.2009р. до неї про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за неша-нобливе ставлення до померлої людини та місцем її поховання. В поданій до суду позовній заяві відповідачка знову звинувачує її та членів її родини в тому, що: „ОСОБА_17 вдруге посяг-нули на родинне місце поховання, а саме зірвали столик з лавочкою, який стояв по ліву сторону оградки з 1991 року та на сьогоднішній день потребує зварювальних робіт, витоптали квіти, засипали землею ліву сторону могили покритою плиткою та захоронили на звільненому місці свою родичку”.

     Вчиняти дії, в яких її звинувачує ОСОБА_2 у неї не було ніяких підстав, оскільки вона не знала її нині покійну матір, а також ніколи не бачила та не знала саму ОСОБА_2 (до першого судового засідання). До того ж могили для поховання їх мами вона особисто не копала, і тому вчиняти будь-які з вищенаведених дій вона не могла, що можуть підтвердити свідки.

     Внаслідок довготривалих наклепів, образ та приниження відповідачкою як її честі та гідності так і її родини, їй заподіяна моральна шкода, котра характеризується поширенням неприємних та образливих чуток в селі, не дає спокою, ні її рідним і завдану моральну шкоду в грошовому виразі вона оцінює в 20000 гривень які просить задовольнити в повному обсязі та відшкодувати витрати пов’язані з правовою допомогою, та з придбанням проїздних документів, бензину для поїздок в судові засідання.

     Треті особи (на боці позивача): ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали і пропонують його задовольнити в повному обсязі і своїми показами підтвердили покази позивачки ОСОБА_4.

     Представник позивачки ОСОБА_8 в  судовому засіданні позов підтримав, і просить його задовольнити.      

     Відповідачка ОСОБА_2 проти позову заперечує і пропонує в його задоволенні відмовити, оскільки зустрічна позовна заява є незаконною, безпідставною та такою, яка не відповідає названому предмету спору та не може прийматись судом до розгляду так як внаслідок показань свідками, а так само іншими особами, які брали участь у тій справі, якщо наведена у них інформація була доказом у справі та оцінювалась судом при ухваленні судувого рішення. Вказана вимога по суті означала б вимогу повторної судової оцінки наданих суду доказів у раніше розглянутій справі. Просить в позові відмовити.  

     Представник відповідачки ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, просить відмовити в його задоволенні в повному обсязі.    

     Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 показав, що дійсно, коли похоро-нили ОСОБА_10, то  ставили  колишки із вишні та біля  могили поставили  столика.  В селі  така традиція, що родичі займають землю під наступне поховання своїх родичів, ставлячи  низенькі колишки, столики. Знає, що сторону оградки з могили ОСОБА_10 виймали, а на другий день поставили на місце. На похоронах матері відповідачів – він не був.    

     Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що він копав яму на кладовищі для матері  відповідачів. Місце де копати  яму показав сам ОСОБА_6. Столик і  лавку  викопали і  перенесли на  іншу сторону могили ОСОБА_10, де було вільне місце. Коли копали яму для небіжчика, то земля викидалась із ями, глибиною 1,5 метра, на верх. Земля попадала і на територію біля могилки ОСОБА_10, т.я. у них не було іншого виходу викидати землю. За копання ями з ним розраховувалась ОСОБА_5. Після похорон, коли  засипали яму і забирали землю, він замітив, що у оградки  могили ОСОБА_10 відламаний  елемент « завиток», який  можливо відпав від ваги землі.

     Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що копати яму він доручив ОСОБА_13 і ОСОБА_20, жителям села. Столик біля могили ОСОБА_10 закопували ОСОБА_6 з чоловіком  відповідачки. На похоронах матері ОСОБА_6 він не був і хто положив «узор» від оградки могили ОСОБА_10 він не бачив.

     Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні  показав, що вона знала померлу ОСОБА_10 як добру, порядну людину. Влітку 2008 року до неї телефонувала ОСОБА_2 і  просила подивитись, що там робиться на кладовищі із могилою її матері. Вона ходила на кладовище і бачила, що поряд із могилою ОСОБА_10 поховано людину. Також вона бачила, що в металевій огорожі могили ОСОБА_10 відбито візерунок. Плитка брудна, в землі. Вона про це розмовляда із копачами ям ОСОБА_14 і ОСОБА_23, але хто із них допустив ці порушення вона не знає.

     Свідок по справі ОСОБА_24 в судовому засіданні показала, що вона разом із ОСОБА_24 ходили на могилку ОСОБА_10 і побачили. що було поховано людину на місці, де стояв столик ОСОБА_10. Сам столик і лавочку було перенесено і  встановлено наперед перед оградою могилки ОСОБА_10. Квіти в оградці були потоптані, які вже відцвіли. З плитки вони позмітали землю. Узор вони прикрутили ізолєнтою, яка була в красці. ОСОБА_2 говорила, що  місце під столиком вона тримала для своєї родички баби ОСОБА_11.                                                            

     Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні показав, що позивачка ОСОБА_2 також похоронила свою матір біля могили її батьків, вона також поставила памяник, огорожу, столик і  коли ОСОБА_2 ставила огорожу, то зовсім викинула її столик  не спитавши у неї на це дозволу.  А сама позивачка стверджує, що місце під столиком держали для баби ОСОБА_11, яка давно померла і  похоронена в іншому місці даного кладовища.    

     Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні показав, що на даному кладовищі в с. Спичинці  похоронені її родичі і вони части збирались помянути покійних за столиком ОСОБА_2 - у ОСОБА_6. І тут немає нічого страшного .

     Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні показав, що влітку 2008 року він допомагав виносити  та опускати небіжчика ОСОБА_6 в яму, т.я. за звичаями ніхто із близьких родичів цим не займається.  

     Свідок ОСОБА_27 показав, що він був присутній на похоронах ОСОБА_6 в с. Спичинцях. Був на її могилі і бачив, що земля була свіжа навкруги могили. Металевий  елемент з огорожі могилки ОСОБА_10 лежав поряд, можливо він був неякісно «зварений» і окислився.

     Свідок ОСОБА_28 в судовому засіданні показав, що він приїздив на похорон в с. Спичинці і на кладовищі, де була похована ОСОБА_6 він ніяких кілочків –не бачив.

     Свідок ОСОБА_29 в судовому засіданні показала, що вона була присутня при похоронах ОСОБА_17, була на кладовищі і бачила, що столик стояв при ограді неушкоджений. На другий день столик  стояв закопаний.  

     Свідок ОСОБА_30 в судовому засіданні показала, що телефонувала ОСОБА_2 і сказала, що її син копав яму і позбивав кілочки родинного поховання. Її син ями для ОСОБА_17 не копав, в той час хворів, а  лише допомагав опускати в  яму труну. ОСОБА_17 хоронили біля могили її чоловіка. Хто копав яму вона не бачила. Місце  під столиком, яке ніби  відведено для родички ОСОБА_2 баби ОСОБА_11 безпідставне, оскільки вона померла раніше за  батьків.

     Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що влітку 2008 року до нього прихо-див ОСОБА_12, щоб викопати могилу, але він відмовився копати, т.я. не було куди копати столик стояв. Коли була викопана яма, то землею було закидано ліву сторону огорожі могили ОСОБА_10, землею було закидано квіти, що росли поряд і  плитку. Копачі  вимушені  були кидати землю  на  площу  сусідньої могили. Небіжчика в  яму подавали через огорожу, від якої відпав  візерунок, який побачили коли забрали всю землю і закидали небіжчика. Можливо узор слабо тримався і від часу відпав. Представника сільської ради при копанні ям для небіжчиків немає.  

      Заслухавши покази сторін, свідків, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, співвідповідач Спичинецька сільська рада Погребищенського району про відшкодування матеріальної, мораль-ної шкоди за нешанобливе ставлення до померлої людини, місцем її поховання, ціна позову 31000 гривень та в позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи на боці позивачки ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди, ціна позову 20000 гривень відмовити в повному обсязі з наступних підстав.    

     Згідно статті 10 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.  

     Відповідно до ст. 60 ЦПК України (Обовязки доказування і подання доказів)

1.   Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу

своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.  

2.   Докази подаються сторона та іншими особами, які беруть участь у справі.

3.   Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі

і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.  

4.   Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

     Під наругою на могилою слід розуміти це образливе ставлення, грубе знущання, демонстра-ція до місця поховання. Способи вчинення наруги в законі не визначені. Це можуть бути: осквернення, у т.ч. шляхом вчинення непристойних надписів, малюнків, виливання нечистот, руйнування надмогильних споруд, розкопування місця поховання, розчленування трупа чи його знищення, зривання одягу. Прагненням зневажити пам'ять про померлого, продемонструвати своє негативне ставлення до суспільних принципів, які панують у цій сфері. Наруга переважно вчиняється шляхом дій. Однак не можна виключати її вчинення і через бездіяльність, наприклад, невтручання в поведінку свійських тварин, які, наприклад, розривають могилу, справляють на ній природні потреби тощо.

     Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями  чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а  також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою,  яка її завдала.

     Відповідно до ст. 31 Закону України „Про поховання та похоронну справу” у разі осквернення могил, місць родинного поховання, навмисного руйнування чи викрадення  колумбарних ніш, намогильних споруд та склепів відшкодування матеріальних збитків здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету з наступним відшкодуванням за рахунок винних осіб згідно із законом.

     Законодавство України передбачає застосування звичаю, як правило поведінки, на яке посилається позивачка ОСОБА_2 , але тоді, коли воно не встановлено актами цивільного законодавства.  В даному  випадку правовідносини сторін по справі, крім всього регулюються законом України „Про поховання та похоронну справу” і Наказом № 193  від 19.11.2003 р. Держжитлокомунгоспу  України  про „Порядок утримання кладовищ та інших місць поховань”.

     Посилання позивачки ОСОБА_2, що нею за металевою огорожею могилки її матері ОСОБА_10 був встановлений столик і лавочка, таким чином було відведено місце для  поховання її родички баби ОСОБА_11 є безпідставним і спростований в судовому засіданні  показами свідка по справі ОСОБА_25 та ОСОБА_30 які пояснили, що баба ОСОБА_11 давно померла і похоронена в іншому місці кладовища, протоколом огляду доказів за їх місцезнаход-женням та фототаблицею ( том 2 а.с.160).

     Відповідно до п.п.2,13 Наказу № 193  про „Порядок утримання кладовищ та інших місць поховань” згідно якого на могилах (місцях родинного поховання ), у  межах наданої земельної ділянки, можуть установлюватися намогильні споруди та елементи благоустрою могили, а  тому встановлення позивачкою столика та лавочки, що є елементами благоустрою, за межами  могили є протиправним. Разом з тим, столик і лавочка хоча були викопані і без будь-яких ушкоджень були встановлені  перед огорожею могили  матері позивача і  стоять до даного часу, що підтверджується показами як самих позивачів по справі так і поясненнями свідка ОСОБА_24, яка влітку приходила на кладовище і  бачила, що столик і  лавочка закопані  перед оградкою могили ОСОБА_10так і  оглянутими в  судовому засіданні фотознімками ,що знаходяться в матеріалах справи.    

     Разом з тим, доводи позивача ОСОБА_2, що відповідачі по справі посягнули на місце похованої людини і інші прилеглі місця поховання: а саме захоронили рідних своїх на зайнятому  ними родинному  місці  не знайшло свого підтвердження в  судовому засіданні  та  спростовується як поясненнями самої позивачки ОСОБА_2  про те, що могилу та огорожу навколо неї зайнято для однієї матері, а відповідно до п.п.2.8 Наказу № 198 від 19.11.2003 р.  про „Порядок утримання кладовищ та інших місць поховань”,  одинарне поховання становить земельну ділянку площею 3,3 м, а площа земельної ділянки навколо могили ОСОБА_10 становить 2,12 м х 2 м = 4,45 м, що на 0,85 м більше, що не оспорює сама позивачка. А також  позивачкою не надано в судове  засідання  відповідних документів  щодо  статусу могили своєї матері, відповідно до п.п. 2.11 Наказу № 193 про „Порядок утримання кладовищ та інших місць поховань”.  

     Посилання позивача ОСОБА_2 на те, що відповідачі по справі не дають їй доступу до могили матері, оскільки відстань від могили їх матері до огорожі поховання її матері лише 0,15  см також не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні. Оскільки, вони спростовую-ться  показами  як самих відповідачів, протоколом огляду доказів за їх місцезнаходженням та фото таблицею (том 2 а.с. 148 ) згідно якого відстань від могили ОСОБА_17 і до оградки могили ОСОБА_10 становить 0,7 м при  нормі  0,5 м, що на 0,2 м більше ніж передбачено п.п.1.7 Наказу № 193 про „Порядок утримання кладовищ та інших місць поховань”.  

     В судовому засіданні не знайшло свого підтвердження та  позивачем не надано доказів, щодо спричинення їй матеріальної шкоди. Надана позивачем копія товарного чеку 1812/08 від 6.12.2008р. про те, що позивач придбала набір садових меблів суд не приймає як доказ по справі т.я. він є недійсним як фінансовий документ без свідоцтва суб’єкта підприємницької  діяльності та свідоцтва СПД як платника податків. Згідно показів свідків ОСОБА_24, ОСОБА_25  по справі, протоколом огляду доказів за їх місцезнаходженням від 02.12.2010р. та фото таблиць, могили в охайному, доглянутому стані, поряд з могилою в даний час стоїть столик і лавочка на місці в неушкодженому виді, видимих слідів наруги не має (том 2 а.с. 157).      

     Надана позивачем копія угоди про виконання разової роботи від 24.02.2009р., яка була укладена в м.Києві є лише наміром позивача ОСОБА_2 виконати  зварювальні роби і судом  не може сприйматись як виконання цієї роботи та її оплати, тобто як доказ понесених позивачем  матеріальних витрат, оскільки фактично роботи ніякі не проводились.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що в червня місяці 2008р. було здійснено захоронення ОСОБА_17 біля могили свого чоловіка на кладовищі в с. Спиченці Погребищенського району. Під час викопування могили були проведені земельні роботи з допомогою громадян жителів села. В долучених до матеріалів справи фотографіях (том 1 а.с.                    37-46, 97-99, 146), в виготовлених фотографіях експертом криміналістом та (том 2 а.с. 147-160)                                                                                        проведеним оглядом місця поховання на кладовищі в с. Спиченці Погребищенського району 02.12.2010р. ознак наруги, відповідних пошкоджень над могилою матері позивачки, не встановлено. А позивачкою не долучені до матеріалів справи докази, а саме відповідні акти складені з участю депутатів та громадян села в червні місяці 2008р. які б підтвердили наругу та нешанобливе ставлення до могил. На час розгляду справи та огляду доказів за їх місцезнаход-женням 02.12.2010р. на підставі ухвали суду від 18.11.2010р. вищезазначені могили в охайному стані, столик на місці в неушкодженому виді, видимих слідів наруги не має. Відстань від могили ОСОБА_17 і до оградки могили ОСОБА_10 становить 0,7 м при  нормі – 0,5 м.  

     Вирішуючи питання про відшкодування моральної  шкоди  суд приходить до наступного:

     Статтями 1166, 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди здійснюється особою, яка спричинила її. Підставою відшкодування шкоди є вина особи, яка спричинила його.  

     В судовому засіданні вина відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 належними доказами позивачем ОСОБА_2 не доведена,  а тому в позові про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.  

      Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи на боці позивачки ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист честі і гідності суд приходить до наступного:  

     Згідно з роз’ясненнями, даними у п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1990р. № 7 ?ро застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій”, звернення громадяна до правоохоронних органів чи суду про захист своїх прав від неправомірних дій інших осіб не може вважатись поширеням неправдивих відомостей, тому звернення ОСОБА_2 до Погребищенського РВ УМВС України та прокурора Погребищенського району про притягнення до відповідальності відповідачів, та звернення з позовом до суду, не можуть вважатись такими, що принижують честь і гідність і не є підставою для відшкодування моральної шкоди.

     Спір вирішений на підставі ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, ст.. 31 Закону України „Про поховання та похоронну справу” та Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.09.1990р. № 7 „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій”.

     Керуючись ст. ст. 23, 1166, 1167 ЦК України, Наказом Держжитлокомунгоспу № 193 від 19 листопада 2003 року про „Порядок утримання кладовищ та інших місць поховань”, Закону України „Про поховання та похоронну службу”, ст.ст. 88, 213-215 ЦПК України суд, -    

                                                                          В и р і ш и в :

      В задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, співвідповідач Спичи-нецька сільська рада Погребищенського району про відшкодування матеріальної, моральної шкоди за нешанобливе ставлення до померлої людини, місцем її поховання, ціна позову 31000 гривень та в позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи на боці позивачки ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди, ціна позову 20000 гривень відмовити в повному обсязі.

     Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголо-шення, через Погребищенський районний суд.

     Дане рішення складено в повному обсязі 17.12.2010р.

 Суддя  (підпис)                                                                                                    О.Г. Бойчук