-1-                                            № 2 –а- 2130/10  

  ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ     .  

  23 грудня 2010 р. Великоновосілківський районний суд Донецької області у  складі:  

головуючого: судді Дрюка П.М.  

при секретарі:         Григораш В.А.  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Велика Новосілка адміністративну справу за  позовом ОСОБА_1 до  Управління праці та соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації    про зобов’язання здійснити нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення згідно Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат за кожен рік починаючи з 1993 року по 2010 рік, -  

  ВСТАНОВИВ:  

  Позивач, ОСОБА_1 25 листопада 2010 року звернувся до суду з позовною заявою в якій  вказує, що він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 2 категорії і перебуває на обліку у відповідача.  

Відповідно до Закону України  « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  органами соціального захисту населення за місцем проживання громадян виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Але в порушення вимого вказаних законів відповідач відмовив йому у нарахуванні щорічної допомоги на оздоровлення за період з  1993 року по 2010 ріку сумі 79620 грн. Просить суд  с тягнути з відповідача на його користь суму щорічної разової допомоги на оздоровлення згідно Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат щорічно в сумі 79620 грн.  

  В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги і просить суд зобовязати відповідача здійснити нарахування та виплату йому одноразової допомоги на оздоровлення відповідно до Закону України   «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат щорічно , стягнувши на його користь 79620 грн.  

Представник відповідача в судове засідання не прибув, надав суду запер0435ення і просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, так як   останньому допомога на оздоровлення нараховувалася та виплачувалась відповідно до вимог Законів України « Про Державний бюджет України « та Постанов Кабінету Міністрів України.  

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає , що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.  

Із копії посвідчення  серії НОМЕР_1 вбачається, що позивачеві встановлена друга категорія участника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та він має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України « Про статус   і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»   .  

Згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  органами соціального захисту населення за місцем проживання громадян виплачується щорічна допомога на оздоровлення особам другої категорії, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі п’яти   мінімальних заробітних плат.  

Згідно довідки відповідача, одноразова щорічна допомога на оздоровлення позивачеві була нарахована та виплачена допомога згідно Постанови Кабінету Міністрів № 562 від 12  липня 2005 року  за 2003- 2005 роки у сумі26 грн. 70 коп., за 2006 – 2009 роки у розмірі 100 грн., у 2010 році нарахована сума 100 грн., але виплачена  

Позивач ,  як участник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС другої категорії, перебуває на обліку в управлінні як особа, яка постраждала , користується пільгами, передбачених Законом України   «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

  -2-  

  Статтею 48 вказаного Закону передбачена щорічна допомога на оздоровлення, зокрема особам другої категорії  у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати встановлюється на момент виплати. Нормами спеціального Закону визначений розмір щорічного допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на час здійснення виплати.  

  Відповідно до ст. 99 Кодексу адмінівстративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод і інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.  

Позивач у ні у позовній заяві, ні в судовому засіданні не заявляв вимогу про поновлення строку для звернення до суду і посилається та статтю 268 ЦК України, вказуючи, що право на соціальний захист не може бути обмежено і строк позовної давності і на соціальні виплати не поширюється.  

Але суд вважає, що до спірних правовідносин не підлягає застосування статті 268 Цивільного кодексу України, оскільки така регулює питання відшкодування шкоди.  

Спірна допомога на оздоровлення є видом соціальної підтримки особі ( пільгою) з боку держави і не є тотожною відшкодуванню шкоди у розумінні статті 268 Цивільного кодексу України, тому до вимог позивача підлягає застосування ст. ст. 99 та 100 КАС України і його вимоги про нарахування на стягнення одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за період 1993-2009 роки суд залишає без задоволення.  

Позивач заявляє вимогу про стягнення одноразової допомоги на оздоровлення за 2010 рік у сумі 4440 грн., з розрахунку мінімальної заробітної плати 888 грн. х 5 = 4440 грн.  

Статтеє 70  Закону України « Про Державний бюджет України на 2010 рік» N 2154-У1 выд 27 квітня 2010 року надано право Кабінету Міністрыв України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальних заробітних плат в абсолютних сумах у межах асигнувань, прероедбачених за відповідними бюджетними програмами.  

Вказана стаття Закону не була предметом розгляду Конституційним Судом України і вона не визнана неконституційною.  

  Таким чином, на момент нарахування відповідачем щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення у 2010 році дію статті 48 Закону України  « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  № 796-Х11 було зупинено, а відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому відповідач нарахував позивачеві одноразову грошову допомогу на оздоровлення у 2010 році  відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 562, але вказана сума позивачеві виплачена не була, тому вона підлягає стягненню з відповідача на користь останнього.  

  На підставі викладеного та ст.. 22 Конституції України, Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  , керуючись ст.ст.99,100,158, 163,167 КАС України суд , -  

  ПОСТАНОВИВ:  

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.  

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму нарахованої але не виплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік в сумі 100 грн., а в іншій частині вимог відмовити.  

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення.  

  Суддя                                                        Дрюк П.М.