Справа № 2-1133/10  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  29 грудня  2010  року                       Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі :  

  головуючого -  судді Кіхтенко Н.І.,  

за участю:  

секретаря судового засідання  Сміян А.В.,  

позивачки ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2,    

представників відповідачів:  

відділу освіти  Лисянської РДА  -  Скрипник С.О.,  

Лисянського навчально-виховного комплексу « Загальноосвітня  школа І-ІІІ ступенів  №1 – гімназія» - Мельничука В.М.,  

  розглянувши у  відкритому судовому засіданні  в залі суду  цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до відділу освіти  Лисянської районної державної адміністрації, Лисянського навчально-виховного комплексу « Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №1 -гімназія » про визнання  неправомірними  зміни  істотних умов праці та виплату коштів ,  

  ВСТАНОВИВ:  

  3 листопада 2010 р. до Корсунь-Шевченківського районного  суду поступила позовна  заява  в порядку ст.116  ЦПК  України, з Лисянського   районного суду,  до якого  така поступила  26.05.2010 р., та   в якій позивачка , уточнивши такий у судовому  засіданні, просить суд визнати  неправомірними  зміни  істотних умов її  праці, які  пов»язані з переведенням позивачки на оплату праці з посадового окладу на   0.5 посадового окладу вихователя групи подовженого дня Лисянського навчально-виховного комплексу « Загальноосвітня  школа І-ІІІ ступенів  №1 – гімназія» у вересні 2009 р., зобов»язати  відповідача провести перерахунок оплати праці з розрахунку повної ставки та виплатити позивачці  50% втраченого  заробітку   з 1 вересня 2009 р. по 1 вересня 2010 р.  

Свій позов позивачка мотивує тим,  що вона   працювала у   вказаній  гімназії на  посаді вихователя групи продовженого дня. Прийнята була  на роботу  з виплатою посадового окладу.  

У вересні 2009 р.  адміністрація школи без будь - яких попереджень, без її відома  та згоди, безпідставно зменшила їй педагогічне навантаження, перевівши  на  0.5 окладу.  

У вересні 2009 р. адміністрацією школи було проведено тарифікацію вчителів, складено тарифікаційний список і позивачку  було переведено на 0.5 посадового окладу  на 2009-2010  навчальний рік, без її  згоди на зміну істотних умов праці, згоди  профкому, без  письмового наказу і її попередження за 2 місяці, тобто відповідач змінив її   істотні умови праці, грубо порушивши  вимоги  ч.3 ст.32 КЗпП України.  

Позивачка вважає дані дії відповідача незаконними, а тому і пред»явила до суду даний позов.  

В судовому засіданні позивачка даний позов підтримала, уточнивши його,  та попросила  ухвалити рішення, яким   визнати неправомірними зміни істотних умов праці, пов»язаних з переведенням на 0.5 окладу, зобов»язати  відповідача  -  відділ освіти , виплатити  їй недоплачену заробітну плату за 2009-2010 навчальний рік.  

Позивачка,крім пояснень ?  викладених у позові,  надала суду наступні пояснення.  

Що  у вересні 2009 р. їй  вже було відомо про те, що скорочено  робочі  години і  вона переведена на 0.5 посадового окладу. З даними робочими годинами на 0.5  посадового окладу позивачка  пропрацювала до квітня 2010 р., працюючи через день, замість щоденно,  як було до даного часу,  коли виплачувався посадовий оклад.  

А у  квітні 2010 р. звернулася до  відповідача про надання їй копії наказу про  зміну  вказаних  умов праці і дізналася, що такий відсутній,  як  відсутні і  інші  документи, які   давали підстави для такого рішення,  а тому і звернулася до суду з даним  позовом.  

Представник позивачки – ОСОБА_2 позов підтримав і дав  аналогічні пояснення.  

Представник  відділу освіти   Скрипник С.О. позов  не визнала та  надала суду  наступні пояснення.  

  Що щорічно, перед початком навчального року, або у перші дні такого, адміністраціями шкіл  при погодженні  з профспілковим   комітетом складається  тарифікаційний  листок, де визначаються  години  

навантаження для кожного учителя, вихователя школи.  

Тарифікаційний листок погоджується з профкомом і передається у відділ освіти.  

Так було і  у гімназії у 2009 році , і  до складання  тарифікаційного листка   районний  відділ освіти ніякого відношення не мав.  

Крім того, представник відділу освіти пояснила, що позивачка  про тарифікацію  вчителів  НВК-гімназії  знала станом на 1.09.2009 р., про що свідчить її особистий підпис в тарифікаційному списку, який був затверджений профспілковим комітетом  10.09.2009 р. , а попереджена адміністрацією гімназії  була усно 28.08.2009 р.,оскільки для цього ніякого наказу  не потрібно.  

Дане рішення позивачкою не оскаржено до комісії по трудових спорах, до суду,  вона погодилася з таким і пропрацювала до закінчення навчального року.  

Тобто, починаючи з 1 вересня 2009 р. позивачка відпрацьовувала  визначені тарифікацією години, працюючи через день, по 15 годин щомісячно,  про що свідчать  надані суду табелі обліку робочого часу та відповідно за  відпрацьований час  отримувала заробітну плату.  

А тому твердження  позивачки про те,  що про   дані зміни  дізналася лише у квітні 2010 р. є    

надуманими, а значить позивачкою  пропущений строк оскарження такого рішення в  судовому  

порядку.  

Питання навантаження учителів  є виключною компетенцією адміністрації школи, яке погоджується  із профспілковим комітетом,  до якого відділ освіти  ніякого відношення  не має.  

Таким чином, оскільки позивачці  виплачена заробітна плата за  погодинно відпрацьований час, то і  її вимоги  зобов»язати  відділ освіти виплатити ще 50% посадового окладу  за 2009-2010 н.р. є безпідставними.    

Наказу про переведення не було, бо дані дії вчинені  були згідно тарифікаційного списку, виходячи з навантаження.  

На підставі викладеного, представник  відділу освіти  просить  відмовити у задоволенні позову, як  безпідставному та  в зв»язку з  пропущеним строком для звернення до суду  без поважних причин.  

Представник  гімназії - Мельничук В.М.  суду пояснив, що щороку,  в  зв»язку  оптимізацією навчальних  закладів  та  скороченням  чисельності  учнів  проводиться  зміна навантаження, а  для цього адміністрація  школи разом  з профспілковим  комітетом щорічно, на початку вересня, але не пізніше 10 числа, на наступний навчальний рік складає  тарифікаційний список, з яким ознайомлюються всі учителі  і   який після затвердження профкомом,  не пізніше 10 вересня, направляється у районний відділ освіти.  

У вересні 2009 р. такий тарифікаційний список у гімназії  також було складено на 2009-2010  навчальний  рік, затверджено профкомом, всі вчителі  були ознайомлені, погодилися, в т.ч. і позивачка, і  такий було направлено  у  райвідділ  освіти для  нарахування  заробітної плати.  

Згідно даного списку позивачці надавалося  0.5 посадового окладу, з таким  позивачка пропрацювала  навчальний рік і пропорційно відпрацьованому часу  було виплачено  заробітну плату.  

Відділ освіти цими  питаннями  не займається, бо це є  безпосередньо робота адміністрації  школи.  

Позов вважає безпідставним, заявленим з пропущенням строку на звернення до суду, а тому просить відмовити у його задоволенні.  

Суд, заслухавши сторони,  вивчивши матеріали справи, вважає, що позов  не  підлягає  до задоволення на підставі наступного.  

Відповідно  до   ст. ст. 10,11  ЦПК  України кожна сторона  повинна довести ті  обставини,  на  які  вона посилається,  а цивільна справа розглядається в  межах  заявлених  вимог і  на підставі доказів  сторін та інших осіб, які беруть  участь у справі, а  тому   на  запитання  суду  про  надання інших доказів, крім наданих, чи неможливості  їх  витребування  і необхідність цієї  дії судом, сторони  пояснили, що  всі  докази  надані, а тому суд, вивчивши  та  дослідивши матеріали справи, повно з»ясувавши  всі  фактичні обставини,  на яких грунтуються позовні вимоги, об»єктивно оцінивши  докази, які  мають юридичне значення для  розгляду справи і вирішення спору по суті,  розглянувши справу  в  межах   заявлених вимог і прийшов до такого висновку.  

У судовому  засіданні  встановлено, що  позивачка працювала  вихователем групи  продовженого дня у  Лисянському НВК « Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1- гімназія» до  30.08. 2010 р. , а потім була звільнена у зв»язку із скороченням штату.  

Станом на 10.09.2009 р.  адміністрацією  гімназії  було складено тарифікаційний листок щодо надання  кількості робочих  годин  учителям  гімназії, який  був  затверджений директором школи при погодженні  з  профспілковим комітетом.  

    Позивачку, як і  інших працівників,  було ознайомлено з даною тарифікацією (а.с. 47).  

Згідно даного тарифікаційного списку позивачка  переводилася на 0.5 посадового окладу  з неповним робочим днем.  

Починаючи з 1 вересня 2009 р. позивачка працювала  неповний робочий час, а саме: через день, та одержувала заробітну плату виходячи з 0.5 посадового окладу, про що сама підтвердила у судовому засіданні і про це свідчать  копії  табелів  обліку робочого  часу ( а.с. 50-58).  

12.05.2010 р. позивачка звернулася до відділу освіти про  видачу  їй  копії  наказу про зміну її  умов праці, а 26.05.2010 р. звернулася до суду з  даним позовом і з цього часу позивачкою  рахується строк позовної давності по даному позову.    

Відповідно до ст. 32  КЗпП   України  у  зв»язку  із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тою ж  спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення  професій,  зміну розрядів і найменування посад та інше, - працівник повинен бути повідомлений не  пізніше ніж за два місяці.  

Відповідно до ч.3 ст. 32 КЗпП України у зв»язку із змінами в організації виробництва і праці допускається  зміна  істотних  умов праці  при продовженні   роботи  за  спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці  працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.  
Суд вважає,що дані порушення мали місце  у діях  відповідачів.  

Але відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо  до  районного  суду в тримісячний строк з дня,  коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.  

Суд може  поновити  вказаний строк у разі пропуску його з поважних причин, на підставі ч.1 ст.234 КЗпП України.  

Відповідно до  роз»яснень  постанови Пленуму  Верховного  Суду  України   за № 9  від 6 листопада 1992 р., із змінами і доповненнями, « Про практику розгляду судами трудових спорів» встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.  

У кожному випадку суд зобов’язаний  перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити даний строк.  

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.  

У судовому  засіданні  позивачка пояснила, що у вересні 2009 р. вона знала про зміну  істотних умов праці, це ж підтверджується  копією тарифікаційного листка, табелями  виходу  на роботу, але в  установлений законом строк з  позовом до суду  не звернулася,  а  звернулася з таким лише  через  9 місяців, коли  відділ освіти не видав  наказ про зміну даних умов праці.  

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд вважає, що  позивачка дізналася  і достовірно  знала про  зміну істотних умов  її  праці з  початку  вересня  2009 р., погодилася з такими,  оскільки  працювала лише через день, а  не  щоденно, як було раніше, за  відпрацьований час одержувала   0.5. посадового окладу, в сумі 577 грн. 50 коп., який  був на ? частину меншим, ніж  до 1.09.2009 р., який становив 1155 грн., з цим погоджувалася  аж  до 26 травня  2010 р., про що і сама підтвердила у судовому засіданні, а тому нею пропущено строк позовної давності, пропущено без поважної причини і про поновлення такого письмового клопотання не заявлено, не вказано причини пропуску,  а представники відповідачів просять суд відмовити  і з цих підстав також,  а тому суд відмовляє у задоволенні позову  саме з підстав пропуску  позивачкою строку позовної давності.  

Оскільки у задоволенні позову суд відмовляє, то  судові витрати покладаються на позивачку.  

  Керуючись  ст.ст.10, 11, 57 -60,79, 88, 158, 212 - 215, ч.1 ст.218 ЦПК України; ст. ст.  32, 233 КЗпП України ,  

суд  

ВИРІШИВ:  

  У  позові  ОСОБА_1 до відділу освіти  Лисянської  районної  державної   адміністрації,   Лисянського навчально - виховного комплексу « Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №1 - гімназія »   Черкаської області  про визнання  неправомірними  зміни  істотних умов праці та виплату коштів  ,-  відмовити в зв»язку з пропуском строку на звернення  до суду  з даним позовом.  

  Рішення   вступає  в закону  силу,  якщо  протягом  10 днів  з  часу його проголошення  сторонами   не  буде  подано апеляційну  скаргу.  

Апеляційну скаргу на рішення   може  бути   подано   протягом 10 днів  з  часу його  проголошення  до  Апеляційного суду  Черкаської області через Корсунь-Шевченківський  районний суд.  

Головуючий