Справа № 2а-1748/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 грудня 2010 року суддя Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим Буйлова С.Л. розглянувши в скороченому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим про відновлення пропущеного строку звернення до суду, зобов’язання до нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни,
ВСТАНОВИВ :
16 грудня 2010 року позивач ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Ленінського районного суду АР Крим з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим (далі відповідач) про відновлення пропущеного строку звернення до суду, зобов’язання до нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни за 2009 рік в цілому та з січня по листопад 2010 року.
Ухвалою судді Ленінського районного суду АР Крим від 20 .12.2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим про відновлення пропущеного строку звернення до суду, зобов’язання до нарахування щомісячної соціальної допомоги як дитині війни за період з 1 січня 2009 по 15 червня 2010 року залишені без розгляду та відкрито скорочене провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим про відновлення пропущеного строку звернення до суду, зобов’язання до нарахування щомісячної соціальної допомоги як дитині війни за період з 16 червня 2010 року по 30 листопада 2010 року.
Відповідачем Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим надані письмові заперечення проти позову, в яких відповідач просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши письмові заперечення на позов та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, на час закінчення другої світової війни йому було менш ніж 18 років, тому він є особою, яка віднесена до категорій осіб, визнаних дітьми війни.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», у тому числі положення, котрими ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена в новій редакції. Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення, у зв’язку з чим ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 22.05.2008 року діє у редакції, якою передбачено підвищення пенсії саме на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2010 рік затверджений: з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.
Таким чином, розмір щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни повинен бути розрахований, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого у вказаний період для осіб, які втратили працездатність у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у порядку, передбаченому статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни», встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Проте, з письмових заперечень, наданих відповідачем вбачається, що позивачу нараховувалося та виплачувалося підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 49 грн. 80 коп.
У позовній заяві позивач просить зобов’язати відповідача нарахувати на його користь державну соціальну допомогу, зазначаючи конкретний її розмір.
Однак, суд, вважає, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
За Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV рішення про призначення та перерахунок пенсії приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Згідно з абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.02 року №121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах и районах у містах, затвердженого Постановою правління ПФУ від 30.04.2002 року №8-2, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими, відповідно, головним управлінням цього Фонду в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного Фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсій.
Таким чином, Управління Пенсійного фонду України як орган, якому делеговано обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак цей орган має можливість відкоригувати конкретний розмір підвищення до пенсії позивачу з урахуванням уже отриманих ним сум такої соціальної допомоги.
За таких обставин, суд не може перебрати на себе функції здійснення нарахувань до пенсії замість органу, якому надані такі повноваження, оскільки суд не наділений правом на призначення та визначення розміру виплати допомоги замість суб’єкта владних повноважень, ці дії відносяться до виключної компетенції суб’єкта владних повноважень - відповідача.
Суд, встановивши порушення відповідачем закону при визначенні розміру пенсії, повинен примусити суб’єкта владних повноважень до належного виконання ним обов’язку щодо призначення та донарахування сум допомоги.
Ствердження відповідача про те, що за основу розрахунку розміру підвищення до пенсії дітям війни не може бути прийнятий розмір мінімальної пенсії за віком, оскільки цей розмір застосовується виключно для розмірів пенсії, призначених згідно з Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку суду не є підставою для відмові позивачу у позові, оскільки, згідно ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, і суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Крім того, чинним законодавством України не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімального розміру мінімальної пенсії за віком.
Відсутність бюджетних коштів, призначених на ці виплати, не може бути прийнята до уваги, оскільки з огляду на правову позицію Європейського Суду з прав людини реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачені певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для невиплати дітям війни підвищення до пенсії в передбаченому Законом розмірі.
Позивач в позовній заяві просить суд зобов'язати відповідача тільки нарахувати недоплачену соціальну допомогу як дитині війни, але не вимагає зобов'язати виплатити цю допомогу. В даному випадку можливо вийти за межі позовних вимог і зобов'язати відповідача провести відповідні виплати щодо підвищення до пенсії як дитині війни, оскільки це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково, необхідно стягнути на користь позивача судовій збір пропорційно сумі заявлених вимог у розмірі 01 (одна) грн. 70 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 11, 17, 18, 23, 86, 94, 104, 183-2 КАС України,
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим здійснити перерахунок ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 16.06.2010 року по 30.11.2010 року, з урахуванням вже виплачених сум за цей період.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 01 (одну) грн. 70 коп. судового збору.
Постанову може бути оскаржено до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Ленінський районний суд Автономної Республіки Крим апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання постанови. Постанова, прийнята в скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Суддя: