0555                                                                                                                                       Справа № 2-3967/2010  

      Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И  

22 грудня 2010 року                 м. Ясинувата  

  Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі:      

головуючий суддя         Бичков П.Ю.,      

при секретарі                                               Парпула Н.Ф.,  

за участю позивача                                      ОСОБА_1,  

представника відповідача                           Чуприни Р.В.,  

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до     Товариство з обмеженою відповідальністю „Цегляний завод „Альтком”” про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за  час затримки  розрахунку та моральної шкоди, -  

В С Т А Н О В И В:  

10 листопада 2010 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю „Цегляний завод „Альтком”” (далі по справі ТОВ „Цегляний завод „Альтком””) про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за  час затримки  розрахунку  та моральної шкоди. В обґрунтування свого позову зазначила, що вона з 1 березня 2004 року по 5 жовтня 2010 року  працювала в ТОВ „Цегляний завод „Альтком”” машиністом крану. На день звільнення їй не було виплачено заборгованість по заробітній платі. Крім того, вважає, що відповідач повинен їй сплатити  середній заробіток за час затримки з 6 жовтня 2010 року по дату винесення рішення, а також моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.  

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги у повному обсязі і пояснила, що 5 жовтня 2010 року був останній день її роботи, але в цей день їй було видано тільки трудову книжку. На  запит отримати суму розрахунку по заборгованості по заробітній платі, але їй нічого не було пояснено. Після звільнення вона зверталася на підприємство, бо до цього часу сума не була повернута, так як на підприємство працівники охорони її не пускали. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.  

Представник відповідача ТОВ „Цегляний завод „Альтком”” Чуприна Р.В., який діє на підставі довіреності в судовому засіданні, позовні вимоги визнав частково, та надав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказано в частині стягнення заборгованості по заробітній платі визнав у повному обсязі, а в решті позовних вимог просив відмовити у зв’язку з тим, що ОСОБА_1 запропоновувалось отримати заборгованість по заробітній платі, однак позивачка по теперішній час на підприємство за стягненням заборгованості по заробітній платі не зверталася, у зв’язку з цим у позивача не має підстав на стягнення середнього заробітку за час затримки виплати зарплати і моральної шкоди. Просить задовольнити позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі.  

Заслухавши пояснення сторін і дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.  

Із матеріалів справи судом встановлено, що позивач з 1 березня 2004 року працювала машиністом крану в ТОВ „Цегляний завод „Альтком”” і 5 жовтня 2010 року була звільнена за погодженням сторін. Згідно довідки з підприємства відповідач має перед позивачем заборгованість по заробітній платні в сумі 15212 гривень 28 копійок.  

З наданої суду  довідки ТОВ „Цегляний завод „Альтком”” суд встановив, що у позивача є заборгованість по заробітній платі у розмірі 15212 гривень 28 копійок із заробітку за період з червня 2009 року по жовтень 2010 року.  

Визначену заборгованість по заробітній платі позивачка у судовому засіданні визнала, спір щодо цих сум між сторонами відсутній, у зв’язку з чим на підставі положень частини 1 статті 61 ЦПК України наведені обставини не підлягають доказуванню.  

Заробітна плата, як визначено частиною першою статті 115 Кодексу законів України про працю та статтею 24 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР „Про оплату праці”, виплачується працівникам регулярно в робочі дня у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів.  

Відповідно до вимог  ст. 47 КЗпП України власник чи уповноважений ним орган зобов’язаний у день звільнення видати працівнику належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки,  зазначені в статті 116 дійсного Кодексу,  яка передбачає,  що при звільненні працівника виплата всіх сум,  належних йому від підприємства,  установи,  організації,  провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював,  то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.  

В зв’язку з тим, що позивач працював в день звільнення, сума заборгованості підприємства перед працівником повинна бути виплачена 5 жовтня 2010року. Суд визнає в цій частині вимоги позивача законними, бо відносно позивача було порушено законодавство про оплату праці, тому дану суму слід стягнути з відповідача на його користь.  

Як видно із пред’явленої довідки ТОВ „Цегляний завод „Альтком”” позивачу не  виплатили заборгованість по заробітній платі у розмір 15212 гривень 28 копійок.  

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виходить з наступного.  

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (ст. 116 КЗпП України).  

Невиплата з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 цього Кодексу.  

Таким чином, відповідач порушив вимоги ст. 116 КЗпП України, оскільки не провів повний розрахунок з позивачкою в день звільнення.  

Середньоденний заробіток позивачки складає 109 гривень 84 копійки визначений згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами та доповненнями.  

Відповідно до пункту 2 Постанови KM України „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” від 8 лютого 1995 року,  середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи,  що передують події,  з якою пов’язана відповідна виплата.  

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані,  протягом двох місяців,  робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин) - пункт 8 вказаного Порядку.  

Згідно з абзацом п’ятим пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов’язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.  

Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку з дня звільнення по 22 грудня 2010 року складає 6119 гривень 68 копійок = (109 гривень 28 копійок х 56 виходів) і підлягає стягненню з відповідача.  

Середньомісячний заробіток  позивачки  за час затримки розрахунку складає  6119 гривень 68 копійок  .

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, суд виходить з наступного.  

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для її відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.  

Згідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.  

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди „ №4 від 31 березня 1995 року, з наступними змінами та доповненнями, де вказано, що розмір моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань.... Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень. Достовірність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.  

Відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України, з врахуванням конкретних обставин справи, характеру взаємовідносин, обсягу моральних страждань у зв’язку з втратою життєвих зв’язків, порушених невиплатою 15212 гривень 28 копійок.  

Встановлені у судовому  засіданні ті обставини, які свідчать про те, що з вини роботодавця – ТОВ „Цегляний завод „Альтком””     порушені гарантовані Конституцією України та законодавством про працю, право ОСОБА_1  на оплату праці, що привело к її душевним стражданням, так як заробітна  плата з’являлась джерелом існування. Позивач був вимушений долучати додаткові зусилля  для організації  свого життя та членів сім’ї. Відсутність засобів для  проживання  та задоволення своїх щоденних потрібностей, причиняло їй моральні  страждання, а відповідачем не приймалися ні які мери для припинення таких страждань.  

На підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, суд повинен керуватися засадами розумності, виваженості ти справедливості, з  урахуванням  глибини  причинених  моральних  страждань та представлених  суду  доказів, суд вважає,  що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, розмір спричиненого ОСОБА_1 моральної шкоди суд оцінюває у розмірі 1000 гривень. При цьому суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості.  

Проаналізувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами в силу положень ст. 60 ЦПК України  докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.  

Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню  з ТОВ „Цегляний завод „Альтком”” на користь позивачки становить 15212,28 +6119,68 +1000=22331 гривня 96 копійок.  

Відповідно до вимог статті 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.  

Приймаючи до уваги той факт, що позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в міський бюджет при подачі позовної заяви, суд покладає на Товариство з обмеженою відповідальністю „Цегляний завод „Альтком”” їх сплату на користь держави у розмірі 51 гривня, 17 гривень, 120 гривень та 8 гривень 50 копійок.  

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць згідно із положенням статті 367 ЦПК України підлягає негайному виконанню.  

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 11, 60, 88,  214-218, 224-228 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 23, 1167 Цивільного кодексу України, статтями  47, 115, 116, 117, 237-1 Кодексу Законів про Працю України, суд, -   

  В И Р І Ш И В:  

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю „Цегляний завод „Альтком”” про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за  час затримки  розрахунку  та моральної шкоди задовольнити  частково.  

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю „Цегляний завод „Альтком””     на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі   22331 гривня 96 копійок,   яка складається з  заборгованості із заробітної плати в розмірі  15212 гривень 28 копійок, середнього заробітку за період затримки розрахунку у сумі 6119 гривень 68 копійок, моральної шкоди  у  розмірі 1000 гривень.  

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю „Цегляний завод „Альтком””     на користь держави (розрахунковий рахунок 3121225900097, банк ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄРДПОУ 3468601, код платежу 22050001, одержувач Державний бюджет м. Ясинувата) витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі – 120 гривень та 8 гривень 50 копійок, а всього на загальну суму   128 гривень 50 копійок.  

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю „Цегляний завод „Альтком””     на користь держави судовий збір у розмірі – 51 гривня та 17 гривень,     а всього на загальну суму   68 гривень.  

В решті позовних вимог відмовити.  

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати з Товариства з обмеженою відповідальністю „Цегляний завод „Альтком””   з   а один місяць підлягає негайному виконанню.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом десяти днів з дня отримання копії даного рішення.  

  Суддя:         П.Ю. Бичков