Справа № 2-1102/2010р.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

06 грудня 2010 2010 року              Лубенський міськрайонний суд    Полтавської області

в складі : головуючого - судді Яценко В.В.,     при секретарі  - Білик Т.П.

розглянувши у судовому засіданні в м. Лубни  справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лубенської міської ради та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації про  стягнення допомоги на оздоровлення,-

В С Т А Н О В И В :

 Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд  з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Лубенської міської ради та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації про  стягнення допомоги на оздоровлення.

У позові вказав, що він  має статус учасника ліквідації наслідків  аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії. Враховуючи це, відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян які постараждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року  має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат.

ОСОБА_1 стверджує, що в 2010 році отримав 120 грн. на оздоровлення а повинен був отримати  виходячи з розміру заробітної плати 869 грн.  – 4354 грн.

З приводу вищевказаних  недонарахувань та недоплат він звертався до  управління праці та соціального захисту населення Лубенської міської ради  з вимогою провести перерахунок та виплатити недонараховані кошти, але отримав відмову.

Прохає суд, постановити рішення, з обов»язати управління праці та соціального захисту населення Лубенської міської ради  нарахувати, Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахувати йому  щорічну грошову допомогу  на оздоровлення за 2010 рік відповідно до вимог ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідокЧорнобильсокої катастрофи» врозмірі 5-ти мінімальних  зарбітних плат. Стягнути з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальни хвиплат у Полтавській області грошову допомогу на оздоровлення в розмірі 4225 грн. за 2010 рік.

 Позивач в судове засідання не з»явився, згідно наданої заяви прохає справу слухати у йог овідсутність,  позовні вимоги підтримує повністю, прохає їх задовльнити.

Представники відповідачів в судове засідання не з»явилися, згідно наданих листів позов не визнають похають відмовити в його задоволенні.

Відповідно до ст. 128 п.4 КАС України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників, на підставі наявних матеріалів, які є достатніми для прийняття рішення.  

 З’ясувавши обставини справи,  дослідивши матеріали псрави, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задольнити частково.

Встановлено, що   ОСОБА_1 згідно наданих суду копій посвідчень є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії .

У зв»язку з цим, він має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення що передбачено ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян які постараждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року.

Судом встановлено, в 2010 році позивач отримав  щорічну допомогу на оздоровлення  в значно меншому розмірі ніж передбачено. Недоотримана сума складає 4225 грн.  

Непогоджуючись з цим позивач звертався до управління праці та соцзахисту населення Лубенської міської ради з заявою про перерахунок та виплату недонарахованих сум, вважаючи, що ці нарахування повинні проводитися за розмірами встановленими  ст. 48 ЗУ «Про статус  і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на що отримав відмови, які вважає незаконними.

Відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус  і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, зазначеній категорії громадян повинна виплачуватися щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат.  

Згідно ст.71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали Чорнобильської катастрофи”, дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього закону.

Відповідно до ст. 22  Конституції України, при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Встановлено, що Кабінет Міністрів України не уповноважений ЗУ «Про статус  і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій. Навпаки, у частині 1 статті 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються КМУ відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

У ЗУ «Про статус  і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ викладено основні положення щодо реалізавції конституційного права таких громадян на охорону їх життя і здоров»я, оскільки відповідно   до ч.1 ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров»я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого вищевказаним  Законом є безпідставним.  

Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської кататрофи, та обумовлену необхідність їх адекватного соціального захисту Верховна Рада України 5 жовтня 2006 року доповнила  ЗУ «Про статус  і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону і зазначена норма має пріорітетне застосування.  

Таким чином, виходячи із вищевикладеного, застосуванню підлягає саме ст. 48 вищевказаного Закону та законодавство щодо розмірів мінімальних заробітних плат та пенсій.

За обставин, коли звуження існуючих прав і свобод заборонено Конституцією, дії держави щодо виплати належних позивачу коменсацій та допомог в менших розмірах, від тих які були раніш встановлені законом, призупинення таких виплат є незаконними,  тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Крім того,  відповідно до Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна особа має право мирно володіти майном ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України та ст. 55 ЗУ «Про власність» передбачає, що ніхто не може бути позбавлений права власності та право власності є непорушним.

Позивач мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення на підставі  ЗУ  «Про статус  і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та обгрунтоване сподівання на отримання такої допомоги в розмірі, визначеному ст. 48 цього Закону.

Суд вважає, що вищевказана допомога на оздоровлення  підлягає виплаті відповідачами - управлінням праці та соціального захисту населення Лубенської міської ради та центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації, так як п.4  «Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов»язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого Постановою КМУ від 20 вересня 2005 року №936 визначено, що виплата компенсації та допомоги певних видів, передбачених ЗУ  «Про статус  і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проводиться центрами  по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад. Крім того, відповідно до вимог ч.5 ст. 48 вищевказаного Закону, обов»язок виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадянам покладений на органи соціального захисту населення за місцем проживання громадян.

Відповідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування  шкоди, завданої ушкодженням здоров»я.

Щодо стягнення грошової  допомоги на оздоровлення у визначеній грошовій сумі не підлягає задоволенню, оскільки суд не може брати насебе таку функцію.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 48  ЗУ  «Про статус  і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,  ст.ст.  10,11,60,88, 212-215 ЦПК  України, суд, -                               

ВИРІШИВ :

 Позов ОСОБА_1   -  задовольнити частково.  

Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області  та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області  нарахувати та виплатити ОСОБА_1,  як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1–ї категорії   щорічну разову грошову допомогу на оздоровлення, за 2010 рік відповідно до  ст. 48 ЗУ «Про статус  і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат виходячи з розміру мінімальної заробітної плати встановленого   ЗУ «Про державний бюджет України» на 2010 рік,  з урахуванням виплачених сум на оздоровлення.

Рішення  може бути оскаржена до Апеляційного суду Полтавської області протягом 10 днів після проголошення.

                          Головуючий                                                                   В.В.Яценко