Справа № 2-253/2010 р.  

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

12 листопада 2010 року Центрально-Міський районний суд міста Горлівки Донецької області в складі : головуючого судді Федько С.П.,

при секретарі Бродніковій І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до  Державного підприємства «Артемвугілля» в інтересах СП. «Шахта ім. О.І. Гайового»  про відшкодування  моральної шкоди,завданої ушкодженням здоров’я, внаслідок порушення трудових прав,  

В С Т А Н О В И В:

Позивач 10 лютого 2009 року звернулася  до суду із зазначеним позовом, в якому вказала, що вона  з 04 січня 1998 року працює машиністом конвеєра на шахті ім. О.І. Гайового в м. Горлівка.  У відповідності до статті 49 КзпП України та Закону України «Про інформацію» вона звернулась в січні 2009 року з письмовими заявами (сім штук) до роботодавця про видачу їй письмової інформації та довідок про її трудову діяльність та роботу на даному підприємстві, зокрема, часу роботи і розміру заробітної плати. Всупереч закону роботодавець відмовився надати вказану інформацію, чим порушив її трудові права.  Вказаною відмовою та бездіяльністю роботодавця їй була заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює в розмірі 10000 грн.  і яку просить стягнути з відповідача на свою користь.  Вимогу про відшкодування моральної шкоди обґрунтовує тим, що  відчувала душевні страждання , коли дізналась про бездіяльність відповідача.  Вказана відмова ображає її та дискредитує. Її моральні страждання полягають і в тому, що вона змушена звертатися до суду для витребування інформації, оскільки іншим чином не може отримати вказаних довідок, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації її життя.  

28 березня 2009 рок позивачем подана заява про  збільшення її вимоги, в якій вона просила зобов’язати відповідача видати їй письмову інформацію стосовно її трудової діяльності на підприємстві та оплати роботодавцем її праці за період з 04 січня 1998 року  по даний час, а саме,  про розмір її тарифної ставки машиніста конвеєра 1,2 і  розряду; табелі обліку її робочого часу та графіки виходів; дані про її вислугу років;  всі виплачені їй суми заробітної плати з зазначенням дати кожної виплати та розшифровкою структури заробітної плати;   всі виплачені їй відпускні із зазначенням дати кожної виплати;  всі виплачені їй лікарняні із зазначенням дати кожної виплати;  всі виплачені їй премії із зазначенням дати виплати, підстави і розміру премії; встановлені граничні норми тривалості робочої зміни (робочого часу) робот, які виконує машиніст конвеєра 1,2 і 3 розряду із зазначенням норми робочої зміни (норми робочого часу) за кожний місяць; колективний договір «Шахти ім.. О.І. Гайового», колективний договір ДП «Артемвугілля».  

У судове засідання позивач не з’явилася, повідомивши, що бере участь через свого представника за довіреністю ОСОБА_3  

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не  з’явився, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність, на позовних вимогах наполягав.  

Представник відповідача в судове засідання не з’явилась, про розгляд справи була повідомлена, про що  свідчить розписка. В попередні засідання були надані письмові заперечення, де зазначено наступне.  Відповідач не має ніяких зобов’язань перед позивачем, оскільки в установлений строк була надана письмова відповідь на її заяву. У відповіді чітко вказано про неможливість надати  довідки по всіх виплачених їй преміях з 04 січня 1998 року, оскільки такі документи відповідно до чинного законодавства зберігаються впродовж трьох років. В доданих до заяви копіях позивача відсутні дати, вхідні номери,  відмітки про прийняття документів секретарем шахти, тому ці заяви не можна розглядати в якості доказів по справі.  

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають   частковому задоволенню з наступних підстав.  

Відповідно до ст. 49 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Відповідно до ст. 1 Закону Укрїани «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96 – ВР (далі Закон № 393)  «Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення».

 Відповідно до ст. 9 Закону України «Про інформацію» від 2 жотвня 1992 року № 2657-ХІІ(далі Закон № 2657) «Всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій».

В судовому засіданні встановлено, що позивач  з метою реалізації своїх прав на звернення, отримання інформації, які гарантовані Законами №№ 393, 2657,  Кодексом законів про працю України, 23 січня 2009 року  звернулась до шахти, де вона працює, із заявою про надання їй інформації стосовно її трудової діяльності, а саме, щодо обліку її робочого часу, оплати її праці, виплати премій, оплати відпусток, часу тимчасової непрацездатності, оплати святкових та неробочих днів, надурочного часу,  що вбачається з листа за підписом директора шахти В.В. Засульського, помічника з правових питань ОСОБА_5, головного бухгалтера ОСОБА_6 від  04 лютого 2009 року за № 01-12/121.  

Цим же листом позивачу було відмовлено в наданні інформації з посиланням на отримання позивачем звірочних  талонів  про нарахування заробітної плати та спливання терміну зберігання документів, що містять необхідну інформацію,  які відповідно до чинного законодавства зберігаються впродовж трьох років.  

З огляду на викладене, суд вважає відмову відповідача в наданні позивачу зазначеної інформації  безпідставною,  як таку, що порушує охоронювані законом права та інтереси особи. Отримання працівником звірочних талонів про нарахування заробітної плати не позбавляє його можливості, а роботодавця не звільняє від обов’язку  надати відповідну інформацію про трудову діяльність на вимогу працівника. Час спливання терміну зберігання документації також не звільняє роботодавця від обов’язку видати  працівнику всі необхідні йому довідки про його трудову діяльність за період трьох років, що передували його зверненню. Отже, суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме – необхідно зобов’язати відповідача надати позивачу інформацію  про розмір її тарифної ставки машиніста конвеєра 1,2 і 3 розряду; табелі обліку її робочого часу та графіки виходів; дані про її вислугу років;  виплачені їй суми заробітної плати з зазначенням дати кожної виплати та розшифровкою структури заробітної плати;   виплачені їй відпускні із зазначенням дати кожної виплати;  виплачені їй лікарняні із зазначенням дати кожної виплати;  виплачені їй премії із зазначенням дати виплати, підстави і розміру премії; встановлені граничні норми тривалості робочої зміни (робочого часу) робот, які виконує машиніст конвеєра 1,2 і 3 розряду із зазначенням норми робочої зміни (норми робочого часу) за кожний місяць -  за період зберігання вказаних документів відповідно до Переліку типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів, затвердженого Наказом Головного архівного управління                              при    Кабінеті  Міністрів   України від 20.07.98 № 41.  

Що стосується витребування колективних договорів «Шахти ім. О.І. Гайового», ДП «Артемвугілля» - в цій частині позову необхідно відмовити, оскільки позивачем не надані докази, що право на отримання даної інформації було порушено та підлягає захисту.  

                    Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.                  

Відповідно до пункту 13 Постанови Пленуму Верховного Суду Укрїани № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної  (немайнової) шкоди»  «Судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров’я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності».

Отже, оскільки судом встановлено порушення прав позивача у  сфері  трудових відносин, - відповідач має відшкодувати заподіяну позивачу порушенням його трудових прав моральну шкоду.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду Укрїани № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної  (немайнової) шкоди»  «Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв’язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків».

Наведені позивачем докази свідчать про те, що внаслідок  порушення її трудових прав вона  відчуває душевні страждання, які виникають у зв’язку з неотриманням необхідної їй інформації про її трудову діяльність.  

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд, згідно зі ст. 23 ЦК України, враховує   глибину та  тривалість  страждань позивача, наявність змушених змін у житті, порушення загальновизнаних життєвих зв’язків, а також виходячи із засад розумності та справедливості,   вважає, що розмір моральної шкоди повинен бути  500  грн.  

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.  

Відповідно до ст. 241-1 КЗпП України «строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку».

Позивач звернувся до суду  10 лютого 2009 року, про порушене право дізнався в лютому  2009 року, отже, звернувся до суду в тримісячний строк, передбачений законом. Порушення  ним строку судом не встановлено.  

На підставі вищенаведеного, Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96 – ВР, Закону України  «Про інформацію»  від  2 жотвня 1992 року № 2657-ХІІ, ст. ст. 49, 237-1 КЗпП України, п. п. 3, 13  Постанови Пленуму Верховного Суду Укрїани № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної  (немайнової) шкоди», керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 57-60,  213, 214, 218,223 ЦПК України,              

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.  Зобов’язати Державне підприємство «Артемвугілля»  надати ОСОБА_1 інформацію  про розмір її тарифної ставки машиніста конвеєра 1,2 і 3 розряду; табелі обліку її робочого часу та графіки виходів; дані про її вислугу років;  виплачені їй суми заробітної плати із зазначенням дати кожної виплати та розшифровкою структури заробітної плати;   виплачені їй відпускні із зазначенням дати кожної виплати;  виплачені їй лікарняні із зазначенням дати кожної виплати;  виплачені їй премії із зазначенням дати виплати, підстави і розміру премії; встановлені граничні норми тривалості робочої зміни (робочого часу) робот, які виконує машиніст конвеєра 1,2 і 3 розряду із зазначенням норми робочої зміни (норми робочого часу) за кожний місяць -  за період зберігання вказаних документів відповідно до Переліку типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів, затвердженого Наказом Головного архівного управління                              при    Кабінеті  Міністрів   України від 20.07.98 № 41.  

Стягнути з  Державного підприємства «Артемвугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням трудових прав, 500 (п’ятсот) грн.  

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з  Державного підприємства «Артемвугілля» на користь держави судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп.

Стягнути з  Державного підприємства «Артемвугілля» на користь Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області витрати по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн.  

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Горлівки Донецької області протягом десяти днів, з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.   У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                                 С.П. Федько