Справа 2-а-28/10 р.  

  ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

  27 грудня 2010 року Білогірській районний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого  -                   судді  Лущеко Л.Г.  

при секретарі  -             Качкаєвій М.І.  

  з участю представників позивача -           Шевкієва Р.Ф., Акієва Д.З.  

представників відповідачів -             Ніколаєнко Л.Б., Касьянової О.О.,  

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білогірську адміністративну справу за позовом Благодійної організації “Фонд “Крим” до Кримського республіканського підприємства “Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації”, виконавчого комітету Білогірської міської ради Автономної Республіки Крим, Республіканського протитуберкульозного диспансеру № 1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Криничненська сільська рада Білогірського району Автономної Республіки Крим про визнання неправомірними дій та часткового скасування рішення виконавчого комітету Білогірської міської ради № 204 від 29 серпня 2001 року в частині, якою посвідчується факт належності в цілому об”єкта нерухомості – Республіканського протитуберкульозного диспансеру № 2 в м. Білогірську Державі в особі Верховної Ради АР Крим, на праві комунальної власності із переданням його до оперативного управління до Республіканського протитуберкульозного диспансеру № 2 в м. Білогірську,  

              ВСТАНОВИВ:    

  позивач просить суд визнати неправомірними дії відповідача - Кримського республіканського підприємства „Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації” (далі - СМБРТІ) з проведеної у червні 2001 року технічної інвентаризації за об'єктом нерухомості - приміщень Республіканського протитуберкульозного диспансеру № 2 в м. Білогірську та скасувати складені ним за цією інвентаризацією документи;  

  частково скасувати рішення виконкому Білогірської міської ради №204 від 29 серпня 2001 року в частині, якою ним посвідчується факт належності в цілому об'єкту нерухомості - Республіканському протитуберкульозному диспансеру № 2 в м. Білогірську Державі в особі Верховної Ради Автономної Республіки Крим, на праві комунальної власності із переданням його до оперативного управління Республіканського протитуберкульозного диспансеру № 2 в м. Білогірську.  

  Свої вимоги мотивує тим, що з 27 липня 1992 року Благодійна організація „ФОНД „КРИМ” є правонаступником громадської організації „ФОНД „КРИМ”, перереєстрованої  
управлінням юстиції Ради Міністрів Криму на правах правонаступника громадського  
об”єднання „ФОНД „КРИМ”, зареєстрованого Радою Міністрів Кримської АРСР  
21.02.1992 року № 8 (далі „Фонд”), на підставі договору дарування отримало від  
малого підприємства „Кара-Су”, що діяло в особі генерального директора Салединова  
С.М. будинок, що розташований за адресою: м. Білогірськ, „Ластівка”, загальна площа будинку 400 кв.м, житлова площа 193 кв.м, сарай окремо від будівлі. Усі будівлі  
розташовані на земельній ділянці площею 1050     кв.м. На виконання цього договору сторонами за договором був складений акт прийому-передачі даного будинку на баланс позивача від 13 липня 1992 року. З того моменту і по теперішній час будинок знаходився та знаходиться у постійному володінні та користуванні позивача, який розмістив в ньому, згідно до своїх статутних цілей та завдань осіб, які були безпосередньо депортовані з Криму, або є нащадками таких осіб. 3 метою розташування цих осіб у вказаному будинку „Фондом” також були зроблені певні ремонтно-будівельні роботи. Крім того, рішенням 11 сесії 21 скликання, Криничненської сільської ради Білогірського району Автономної Республіки Крим від 23 вересня 1992 року було розглянуто клопотання „ФОНДУ” та згідно зі ст.ст. 9, 18 Земельного кодексу України, що діяв на той час, сільська рада вирішила передати земельну ділянку площею 1050 кв.м у власність „ФОНДУ”, за адресою: м. Білогірськ, „Ластівчине гніздо” для використання під статутну діяльність.  

04 грудня 2008 року відповідач - Кримське республіканське підприємство Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації (далі – СМБРТІ відмовилось зареєструвати право власності „Фонду” на будинок, що переданий йому на підставі вказаного вище договору дарування із посиланням на те, що право власності на даний об'єкт нерухомого майна зареєстровано за державою в особі Верховної Ради Автономної Республіки Крим та воно (спірне майно) знаходиться в оперативному управлінні Республіканського протитуберкульозного диспансеру № 2 в цілому. З відповіді та з документів, які були надані на запит адвокату також вбачалося, що під час складання  
інвентаризаційно-технічної документації за даним об'єктом були суттєво підправлені та  
підроблені первісні дані інвентаризаційної справи, оскільки в схемах та планах будівель та  
споруд, що складають в даний момент технічний паспорт об”єкту, допущені накладання, яких не існує та дані схеми і плани є такими, що не відповідають дійсним фактам.    

Позивач вважає, що саме тому стало можливим прийняти даний об”єкт за цілий, хоча він  
насправді є таким, що розподілений на два окремих об'єкта нерухомості, з яких спірний, до якого для обслуговування відноситься земельна ділянка площею 1050 кв.м, з 1992 року  
постійно мешкають особи, які були заселені „Фондом” і є той самий, що не відноситься до  
майна, яке передане відповідачу - Республіканському протитуберкульозному диспансеру  
№2. У свою чергу протизаконні дії відповідача - Кримського Республіканського підприємства СМБРТІ внаслідок неправильного складання інвентаризаційних та технічних документів на об'єкт нерухомості, що належать відповідачу-Республіканському протитуберкульозному диспансеру № 2 та неприйняття до уваги того факту, що за адресою цього диспансеру фактично знаходиться два об”єкти нерухомості із різними володарями, надало можливості відповідачу - виконкому Білогірської міської ради прийняти рішення від 29 серпня 2001 року про те, що комунальне майно, яким, на його думку, є об”єкт нерухомості Республіканського протитуберкульозного диспансеру №2,  що розташований за адресою: м. Білогірськ в цілому,  дійсно належить Державі в особі Верховної Ради Автономної Республіки Крим в оперативному управлінні Республіканського протитуберкульозного диспансеру № 2. Вказані вище порушення вимог закону привели до того, що права „ФОНДУ” на законне володіння, користування та розпорядження майном, яке передано йому на законних підставах, були порушені. Про порушення свого права, а саме про те, що під час оформлення технічного паспорту на частину спірного об”єкту нерухомості, що належить державі в особі Верховної Ради Автономної Республіки Крим, приміщення будинку, які належать позивачу, відповідачем – в особі СМБРТІ незаконно зараховані до цілого будинку,     що перебуває в  
оперативному управлінні протитуберкульозного диспансеру № 2 в м. Білогірську, а також усі приміщення даного будинку в цілому, в тому числі, які перебувають у власності позивача. Державі, в особі Верховної Ради Автономної Республіки Крим, 29 серпня 2001 року видане свідоцтво про право власності та цим свідоцтвом визначено також особу в  

оперативному управлінні якої перебуває цей об'єкт нерухомості, яким є Республіканський  
протитуберкульозний диспансер № 2 в м. Білогірську, позивач дізнався з відповіді  
відповідача в особі СМБРТІ від 04 грудня 2008 року.    

Відповідно до положень ч. 1 п. 1.3 Тимчасового положення «Про порядок реєстрації прав  
власності на нерухоме майно», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.02 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.02.02 року за №157/6445, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно здійснюється підприємствами бюро технічної інвентаризації в межах, визначених адміністративно-територіальних одиниць.    

Аналогічне положення щодо органу, на який покладено обов'язок здійснювати державну  
реєстрацію права власності на об'єкти нерухомості містилося в Інструкції про порядок  
державної реєстрації на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики № 121 від 09.06.98 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.06.98 року за №399/2839. З вказаних положень випливає, що СМБРТІ, в сенсі вказаної вище норми ч. 2 п. 1.3 Тимчасового положення, виступали та виступають органом, що має в розумінні статей 17-18 КАС України, владні повноваження. Саме воно має обов'язково здійснити інвентаризацію об”єкту нерухомості, перед тим як зареєструвати на нього права власності за заявником. З цього також прямо вбачається, що обов'язкова інвентаризація за даним об”єктом нерухомості не була зроблена належним чином, тому що в іншому разі посадова особа СМБРТІ обов”язково встановила б той факт, що фактично існують два різних об”єкти нерухомості з певними власниками.  

Крім того, усі рішення даного об”єкту нерухомості, в тому числі і про його якісні та кількісні характеристики, що він ніби-то складається з одного будинку в цілому, були прийняті внаслідок проведеної із грубими порушеннями інвентаризації, яка відбулася 07.06.2001 року, ту, яку зробив відповідач в особі СМБРТІ.    

Згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим №341 від  
19.12.2005 року, була припинена діяльність Республіканського протитуберкульозного  
диспансеру № 2 шляхом приєднання його як відділу до Республіканського  
протитуберкульозного диспансеру №1, що існує за адресою: Сімферопольській район, с  
Піонерське.  

В судовому засіданні представники позивача свій позов підтримали, просили суд задовольнити його, оскільки об”єкт під назвою „Ластівчине гніздо” позивачу був подарований іншою організацією, поставлений у них на баланс, правочин дарування оформлений керівниками двох організацій шляхом підписання договору дарування керівниками організацій та засвідчений печатками, в СМБРТІ вони не звертались по питанню реєстрації цього об”єкту, як власності, що належить позивачу.  

Представник відповідача в особі КРП СМБРТІ в судове засідання 27.12.2010 року не з”явився, надав заяву про слухання справи у його відсутність (а.с. 71,131). В судових засіданнях, які відбулися раніше (08.04.2010 року), позов не визнав, суду пояснив, що право власності на вказаний об”єкт було оформлено 17.09.2001 року на підставі заяви про технічну інвентаризацію протитуберкульозного диспансеру № 2, заяви про визнання права власності та наданих документів в 2001 році, як на один об”єкт. Висновок по даному об”єкту виданий виконкомом Білогірської міської ради АР Крим, де мова йде про протитуберкульозний диспансер № 2, про „Ластівчине гніздо” нічого не вказано. Земельна ділянка вказана розміром 0,61 га, далі йде прирізка земельної ділянки в розмірі 8,011 га.  

Представник відповідача в особі виконавчого комітету Білогірської міської ради АР Крим в судове засідання не з”явився з невідомої суду причини, сповіщений був належним чином, своєчасно (а.с.124, 137). Згідно листа Білогірського міського голови Міранова М.М. від 08.04.2010 року, проти позову відповідач заперечував, оскільки рішення № 204 від 29.08.2001 року постановлене на підставі висновку КРП СМБРТІ, де було вказано, що дана будівля належить Державі в особі Верховної Ради АР Крим, знаходиться в оперативному управлінні Республіканського протитуберкульозного диспансеру № 2 на праві комунальної власності (а.с.61). Згідно листа Білогірського міського голови Міранова М.М. від 14.10.2010 року, відповідач просить суд розглянути справу у його відсутність, проти позовних вимог не заперечує, оскільки в теперішній час земля, де розташований спірний об”єкт, відноситься до Криничненської сільської ради (а.с.106).  

Представники відповідача в особі Республіканського протитуберкульозного диспансеру № 1 в судовому засіданні проти позову заперечували, суду пояснили, що позивач в своєму позові вказує, що отримав спірну будівлю на підставі договору дарування від малого підприємства „Кара-Су”, на підставі якого було прийнято рішення від 23 вересня 1992 року 11 сесії 21 скликання Криничненської сільської ради Білогірського району „Про передачу землі площею 1050 кв.м у власність громадського об'єднання „Фонд Крим”, за адресою:м. Білогірськ, „Ластівчине гніздо” для використання під статутну діяльність, де розмістило гуртожиток без згоди с СЕС, відділом архітектури, пожежною службою, та РЕМ. Під час укладання договору сторони повинні були керуватися Цивільним кодексом України в редакції 1963 року зі змінами за станом на 01.12.92 року. Стаття 244 ЦК України (в редакції 1963 року) передбачає, якщо договір дарування перевищує вартість більш ніж 500 рублів, він повинен мати письмову форму, та нотаріальне посвідчення. Ст.47 ЦК України (в редакції 1963 року), яка була чинна на момент укладання договору, вказує на те, що невиконання вимог про нотаріальне посвідчення угоди тягне за собою недійсність договору. На підставі протесту прокурора, санітарно - епідемичної станції, діючого ЗУ „Про санітарно-епідемічне благополуччя населення” від 02.04.1993 року, Білогірська міська рада скасувала рішення від 23.09.92 року і передало будівлю на баланс Білогірської центральної районної лікарні (далі-ЦРЛ). На підставі листа №110 від 26.06.93 року, облздраввідділу Криму та розпорядження Білогірського виконавчого комітету №145 від 01.07.1993 року „Про розмежування майна державної власності адміністративно-територіальних одиниць”, Білогірська ЦРЛ передала будівлю на баланс тубдиспансеру з 01.07.1993 року. Крім того, адреса протитуберкульозного диспансеру змінювалась, спочатку земельна ділянка, де розташований спірний об”єкт, відносилась до м. Білогірську, в подальшому стала відноситись до Криничненської сільської ради. Білогірська ЦРЛ продала будівлю інфекційного відділення тобто „Ластівчине гніздо” колгоспу ім. Чапаєва незаконно,  але не мала права цього робити, оскільки не мала права власності на цей об”єкт і за протестом прокурора було постановлене рішення виконкому Білогірської районної ради про задоволення протесту прокурора і повернення цього об”єкту його власнику – Міністерству здравоохорони.  

Представник третьої особи – голова Криничненської сільської ради Білогірського району АР Крим в судове засідання не з”явився з невідомої суду причини, повідомлений був належним чином, своєчасно (а.с.121). В судовому засіданні від 14.10.2010 року представник третьої особи позов не визнав, суду пояснив, що з 1992 року земельною ділянкою, де розташований протитуберкульозний диспансер, користувався „ФОНД”, але з 1992 року за користування землею плату не вносили. Право користування землею припиняється, якщо користувач за це не платить, юридичні особи не мають права приступати до використання земельної ділянки, якщо немає правовстановлюючого документа. Рішенням 11 сесії 23 скликання Криничненської сільської ради Білогірського району Автономної Республіки Крим від 29.12.1999 року скасоване рішення виконкому Криничненської ради Білогірського району АР Крим від 23 вересня 1992 року „Про передачу землі 0,56 га у власність „Фонду Крім” для використання під статутну діяльність, на якій розташована будівля гуртожитку громадської організації кримських татар „Фонд Крим”, оскільки поряд із протитуберкульозним диспансером не повинно бути житлових будівель. Частина будівель лікарні передана під гуртожиток без з”ясування із санітарною епідеміологічною станцією, відділом архітектури, пожарної служби та РЕМ, що суперечить діючому законодавству. Перш ніж переводити нежитлові приміщення у житловий фонд потрібно одержати узгодження з іншими службами, на кого це покладено.  

Суд, з урахуванням думки сторін, вважає за можливе продовжити слухання справи у відсутність нез”явившихся осіб.  

Суд, заслухавши сторони, третю особу, дослідивши матеріали справи, оглянувши інвентарну справу, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню по таким підставам. У відповідності з вимогами ст.ст.18 ч.1, 22 ч.7, ч.8 КАС України, суд прийняв до свого продження дану справу (а.с.16-18).  

Як пояснили представники позивача в судовому засіданні, „ФОНД” одержав будинок „Ластівчине гніздо” загальною площею 400 кв.м, житловою площею 193 кв.м, сарай окремо від будівлі, на підставі договру дарування, який відбувся між позивачем та малим підприємством „Кара-Су”, що діяло в особі генерального директора Салединова С.М. Усі будівлі розташовані на земельній ділянці площею 1050 кв.м. На виконання цього договору сторонами договору був складений акт прийому-передачі будинку. З того моменту до теперішнього часу вказані будівлі знаходяться у постійному володінні та користування позивача, представники якого в судовому засіданні пояснили, що нотаріально цей договір не посвідчувався, в КРП СМБРТІ його не реєстрували. Суд вважає, що при укладанні вказаного правочину були порушені вимоги ст.ст.243, 244 ЦК України (в редакції 1963 року). Представники позивача пояснили суду, що це їх помилкою, що об”єкт нерухомості не був зареєстрований у встановленому законом порядку, але їх дії були спрямовані на благодійну мету, для одержання депортованими особами житлових приміщень. Крім того, представники позивача в судовому засіданні також не заперечували проти того, що будівля інфекційного відділення була переведена в житловий фонд без відповідного дозволу та відповідних узгоджень, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 87, 88, 109). Доказів про те, що підприємство „Кара-Су” мало право власності на спірну будівлю - „Ластівчине гніздо” та згідно статуту підприємства, директор цього підприємства мав право відчужувати вказаний об”єкт, суду не надано. Навпаки із матеріалів справи вбачається, що „Ластівчине гніздо„ належить на праві власності Міністерству здравоохорони. Згідно пояснень представників протитуберкульозного диспансеру, дані приміщення не тільки не можна використовувати, як житловий фонд, але не можна навіть проживати в інших будинках поблизу від протитуберкульозного диспансеру. Представниками протитуберкульозного диспансеру     надана суду копія Державного акту     на право постійного користування землею від 17.04.1995 року, з якого вбачається, що протитуберкульозному диспансеру надано в постійне користування 0,59 га землі в межах згідно з планом землекористування для розміщення лікарняної установи (а.с.111, 112). Належність Міністерству здравоохорони протитуберкульозного диспансеру № 2 за адресою: м.Білогірськ, Ластівчине гніздо, підтверджується свідоцтвом № 148 від 02.10.2001 року, копія якого є в матеріалах справи (а.с.128), наказом першого заступника міністра здравоохороні в АР Крим від10.12.2004 року, копія якого є в матеріалах справи (а.с.144). Згідно листа заступника голови Фонду майна в АР Крим від 24.12.10 року № 08-14/9180, у Фонді майна АР Крим відсутні документи щодо передачі Республіканського протитуберкульозного диспансеру № 2 у м. Білогірську до оперативного управління Кримській республіканській установі „Протитуберкульозний диспансер № 1” у м. Білогірську ( а.с.140). Доводи позивача, що в правовстановлюючих документах вбачається підроблення документів нічим не підтверджені, позивач не звертався по цьому питанню в правоохоронні органи. Думка представників позивача про наявність двох окремих спірних об”єктів спростовується інвентарною справою на цей об”єкт, оглянутою в судовому засіданні, також наданою протитуберкульозним диспансером схемою об”єкта, з якого вбачається, що об”єкти знаходяться під одним дахом (а.с.141). Згідно пояснень представників протитуберкульозного диспансеру, люди, які були вселені в спірний об”єкт для постійного проживання, за рішеннями суду вже відселені, залишилась одна сім”я,  яка теж буде відселена для подальшого використання комплексу для лікування хворих на туберкульоз.  

Рішення виконкому Криничненської ради Білогірського району АР Крим від 23 вересня 1992 року „Про передачу землі 0,56 га у власність „Фонду Крім” для використання під статутну діяльність, на якій розташована будівля гуртожитку громадської організації кримських татар „Фонд Крим” скасоване рішенням 11 сесії 23 скликання Криничненської сільської ради Білогірського району Автономної Республіки Крим від 29.12.1999 року, оскільки поряд із протитуберкульозним диспансером не повинно бути житлових будівель. Частина будівель лікарні передана під гуртожиток без з”ясування із санітарною епідеміологічною станцією, відділом архітектури, пожарної служби та РЕМ, що суперечить вимогам ст.127 ЖК України (а.с.84). Доводи позивача про те, що КРП СМБРТІ порушило його права, оскільки з грубим порушенням провело інвентарізацію спірного об”єкту 07.06.2001 року, спростовуються поясненнями представників позивача, які в судовому засіданні пояснили суду, що вони своєчасно не зареєстрували об”єкт нерухомості і відповідачу в особі КРП СМБРТІ невідомо було про правочин, який відбувся між позивачем та підприємством „Кара-Су” та про наявність правовстановлюючих документів на об”єкт у підприємства „Кара-Су”.  

Позицію відповідача в особі виконкому Білогірської міської ради АР Крим відносно визнання, невизнання позову, суд вважає суперечливою та необгрунтованою, позицію даного відповідача про визнання позову суд не може прийняти до уваги, оскільки це торкається права власності на спірний об”єкт, який був переданий позивачу неправомірно.  

  На підставі викладеного, та, керуючись ст.ст. 10-12, 17, 18 ч.1, 128, 161-163, 186 КАС України, ст.ст.243, 244 ЦК України (в редакції 1963 року), суд  

      ПОСТАНОВИВ:  

  позов залишити без задоволення.  

Відмовити   Благодійній організації “Фонд “Крим”   в задоволенні позову до   Кримського республіканського підприємства “Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації”, виконавчого комітету Білогірської міської ради Автономної Республіки Крим, Республіканського протитуберкульозного диспансеру № 1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Криничненська сільська рада Білогірського району Автономної Республіки Крим про визнання неправомірними дій та часткового скасування рішення виконавчого комітету Білогірської міської ради № 204 від 29 серпня 2001 року в частині, якою посвідчується факт належності в цілому об”єкта нерухомості – Республіканського протитуберкульозного диспансеру № 2 в м. Білогірську Державі в особі Верховної Ради АР Крим, на праві комунальної власності із переданням його до оперативного управління до Республіканського протитуберкульозного диспансеру № 2 в м. Білогірську.  

На постанову може бути подана апеляційна скарга в Севастопольський апеляційний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення через Білогірський районний суд АР Крим.  

    Головуючий