Справа № 2-а-1331/2010  

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

30 грудня 2010 року                                                                                                               смт. Ратне  

Суддя Ратнівського районного суду Волинської області Лях В.І. ,                      

розглянувши  в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду  України в Ратнівському районі Волинської області про зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення пенсії дитині війни, -  

ВСТАНОВИВ:  

  ОСОБА_1  звернулась  в суд з зазначеним адміністративним позовом.  

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що він має статус дитини війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" користується правом на одержання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Протягом 2007 року йому  така допомога не виплачувалася. Протягом 2008-2009 років допомога виплачувалась тільки 10 відсотків, а в 2010 році – 49 грн.80 коп.  

Просить відповідача зобов’язати провести нарахування та виплату підвищення пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  за  період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно, з 01 січня 2010 року по день звернення до суду включно, з урахуванням виплачених сум.                                          

Відповідач  в письмових запереченнях позов не визнав, зазначив, що джерелами формування коштів Пенсійного фонду України є кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду. Порядок використання цих коштів визначено Законом  України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».  

Підпунктом а пункту 9 частини 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України встановлено, що до видатків, що здійснюється з Державного бюджету України  належать видатки на фінансування доплат, надбавок , підвищень до пенсій, встановлених законом.  Статтею 7 Закону України « Про соціальний захист дітей війни»  визначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

Питання виплати підвищення дітям війни в 2009–2010 роках додатково врегульовано постановою Кабінету Міністрів України « Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530, а тому вважає позивач підвищення до пенсії як дитині війни отримує відповідно до чинного законодавства.  

Крім цього, відповідач посилається на пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду за захистом  порушеного права, а тому просить за наслідками розгляду справи винести рішення, яким позивачу відмовити у задоволенні позовних вимог.  

Розглянувши адміністративний позов, дослідивши матеріали справи,  приходжу до висновку, що адміністративний позов  слід задовольнити.  

Встановлено, що позивач наділений правовим статусом дитини війни, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Ратнівському районі Волинської області,  протягом 2007 року не виплачувалась допомога,   протягом 2008 та 2009 років  позивачеві нараховувалася та виплачувалася надбавка до пенсії як дитині війни у розмірі 10 відсотків, а в 2010 році 49 грн.80 коп.  

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 03.02.2004 року, який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Згідно із п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено на 2007 рік, з урахуванням ст. 111 цього Закону, відповідно до якої у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.  

Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року у справі № 1-29/2007 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону. Положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.  

Незважаючи, що дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була відновлена з 09.07.2007 року, позивачеві у 2007 році не виплачувалося підвищення до пенсії, а тому суд приходить  до висновку, що позов підлягає до задоволення в частині зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату  позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з врахуванням виплачених сум.  

Відповідно до п. 41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року, який набрав чинності 01.01.2008 року, текст ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі №1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.  

Оскільки дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22.05.2008 року, але позивачу  у 2008 році підвищення до пенсії виплачувалося у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,  суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача провести нарахування  та виплату позивачці  державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, з врахуванням виплачених сум.  

Статтею 71 Закону України « Про Державний бюджет України на 2009 рік»,      статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»   Кабінету Міністрів України надано право у 2009-2010 роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.  

Зазначена норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом  України « Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, а тому суд доходить до висновку про  задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача провести нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 01 січня 2009 року по день звернення до суду, з урахуванням виплачених сум.    

Обговорюючи позовну вимогу про відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, виходячи з викладеного та системного аналізу положень чинного законодавства України, приходжу  до висновку, що строк  звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів позивачем не пропущений.  

Так, відповідно до ч. 2 та 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства  України, станом до 30.07.2010 року, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, проте цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.  

Оскільки станом на 10.03.2010 року в ст.18 ч.1 пункт 3-й КАСУ законодавцем був виключений, а відповідно  в ст.15 ч.1 ЦПК України було внесено зміни, відповідно до яких справи даної категорії розглядались в порядку цивільного судочинства до ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 09.09.2010 року про неконституційність розгляду справ в порядку ЦПК, позивачу гарантовано державою трирічний строк звернення до суду за захистом своїх конституційних прав. Неконституційність змін встановлена з дня прийняття Рішення Конституційним Судом України.  

Після цього, відповідно до ч. 2 та 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства  України,  строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк.  

Вважаю, що передбачено загальними нормами теорії права, закон, який звужує права чи обмежує їх у використанні, зворотної сили немає, тобто шестимісячний строк звернення до суду починається з дати введення такої норми в законну силу і не може застосовуватись до попередніх правовідносин.  

Оскільки ст.99 КАСУ встановлює, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи  іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, а тому слід застосувати ст. 87 ч.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року (з наступними змінами і доповненнями), в якій зазначено, що суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.  

При цьому виходжу з того, що дану  норму закону слід застосовувати, хоча вона і зазначає не одержані своєчасно пенсії, однак позивачу частково нараховувалось підвищення в розмірі 10% як регулярне, постійне і вина відповідача, що він не нараховував та не виплатив його в повному обсязі відповідно до Закону України « Про соціальний захист дітей війни».  

Крім того,  з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було перервано перебіг строку звернення до суду, відповідно до  ст. 103 КАСУ, коли з 2008 року і по час звернення позивача до суду, йому  виплачувалося підвищення до пенсії у розмірі меншому, ніж передбачено Законом України « Про соціальний захист дітей війни», тобто це свідчить про визнання відповідачем свого обов’язку про необхідність нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачу.  

В  матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про те, що позивачу раніше було відомо, з яких саме виплат складається її  пенсія, і входить, чи ні до їх складу підвищення до пенсії як дитині війни, та в якому розмірі виплачувалось дане підвищення.  

Згідно «Інструкції про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового зв’язку», затвердженою Постановою Правління Пенсійного фонду України від 28.04.2009 № 14-1, виплата та доставка пенсій, соціальних допомог здійснюється за відомостями на виплату пенсій, соціальних допомог в загальному розмірі.  

Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Крім того, ст. 3 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.  

Відповідно до ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.  

Відповідач всупереч ч.2 ст. 71 КАС України не довів правомірності своєї протиправної  бездіяльності.  

Покликання відповідача на відсутність бюджетного фінансування , передбачених Законом України « Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання , покладених на нього зобов’язань не є доказом законності такої невиплати, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства , не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань ( рішення Європейського суду з прав людини у справі « Кечко проти України»).  

Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 року № 80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) управління Пенсійного фонду України в місті (районі) відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.  

Таким чином, приходжу до висновку, що саме відповідач зобов'язаний провести нарахування та виплату позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 17 грудня 2010 року включно, з урахуванням виплачених сум.  

Керуючись ст.ст. 183-2 КАС України та на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,-  

ПОСТАНОВИВ:  

  Адміністративний позов задовольнити.  

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Ратнівському районі Волинської області в частині відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії.  

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ратнівському  районі Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1  за період   з  09 липня 2007  року по 31 грудня 2007 року включно, а починаючи з 22 травня 2008 року по 17 грудня 2010 року включно нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та з урахування виплачених сум.  

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАСУ.  

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційної інстанції через суд першої інстанції на протязі 10 днів з дня отримання копії постанови.  

     Головуючий                                            підпис                                                 Лях В.І.  

  Оригіналу відповідає.  

Суддя Ратнівського  

районного суду                                                                                                   Лях В.І.