Справа № 2-3629     2010р.  

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 14 грудня 2010 року Шевченківський райсуд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Чебуришкіній Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до УМВС України в Чернівецькій області, Шевченківського РВ УМВС України в Чернівецькій області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористану відпустку, -

 встановив:

      Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористану відпустку посилаючись на те, що з 04.11.1986 року вона працювала на посаді старшого паспортиста паспортного відділення Ленінського РВВС м. Чернівці, згодом була переведена на посаду старшого паспортиста сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського районного відділу УМВС України в Чернівецькій області.

26.08.2010 року її було звільнено з роботи за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України.

Вважала звільнення незаконним у зв’язку з наступним.

10.08.2010 року під впливом тиску з боку керівництва ВГІРФО, у стані сильного душевного хвилювання вона написала заяву про звільнення без посилання на причини та дати звільнення.

19.08.2010 року, зрозумівши незаконність дій посадових осіб щодо звільнення та не бажаючи припиняти трудові відносини, вона подала заяву про визнання заяви про звільнення за власним бажанням недійсною і продовжувала працювати до 27.08.2010 року.  

27.08.2010 року після закінчення робочого дня між 20.00 та 21.00 год. їй вдома було надано витяг з наказу № 204 о/с від 26.08.2010 року про звільнення з займаної посади з 26.08.2010 року одним з працівників УМВС - ОСОБА_2 Нею було виявлено, що при заповненні трудової книжки працівниками відділу кадрів було допущено грубе порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, оскільки в графі «число» присутні виправлення шляхом стертя запису.

Бажаючи вирішити дане питання мирним шляхом, 07.09.2010 року вона звернулась із заявою на ім'я начальника УМВС України в Чернівецькій області щодо визнання наказу №204 о/с від 26.08.2010 року недійсним та відновлення її на займаній посаді, запис в трудовій книжці – анулювати, але відповіді так і не отримала.

Крім того відповідачем їй не була виплачена компенсація за невикористані відпустки в попередні роки.

У зв’язку з цим просила скасувати наказ №204 о/с від 26.08.2010 року УМВС України в Чернівецькій області в частині її звільнення з займаної посади за власним бажанням, поновити на роботі на раніше займаній посаді - старшого паспортиста сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського районного відділу УМВС України в Чернівецькій області, стягнути суму заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу та компенсацію за дні невикористаної відпустки.

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали і в своїх поясненнях підтвердили обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідачів в судовому засіданні позов не визнали і просили відмовити в його задоволенні за безпідставністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що з 04.11.1986 року позивач працювала на посаді старшого паспортиста паспортного відділення Ленінського РВВС м. Чернівці, згодом була переведена на посаду старшого паспортиста сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського районного відділу УМВС України в Чернівецькій області \ а.с. 4, 5 \.

26.08.2010 року її було звільнено з роботи за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України \ а.с. 6, 7 \.

Ввечері 27.08.2010 року вдома позивачці було надано витяг з наказу № 204 о/с від 26.08.2010 року про звільнення з займаної посади з 26.08.2010 року.

Все вищенаведене підтверджується дослідженими по справі доказами.

Згідно з ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір,  укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства  не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

 Суд вважає, що позивачем та її представником в судовому засіданні не доведено факт примусу в написанні заяви про звільнення з роботи у зв’язку з виходом на пенсію.  Заява про звільнення позивачем була написана в її робочому кабінеті і за її власним бажанням, після чого передана працівнику ВГІРФО УМВС України в Чернівецькій області ОСОБА_2,  на якого покладено функціональні обов'язки працівника кадрового апарату ВГІРФО). Цей працівник не е керівником ВГІРФО УМВС України в Чернівецькій області, а тому жодного тиску, про який зазначає позивач, не міг чинити.

 Після поданої заяви ОСОБА_1 пропрацювала два тижні і була звільнена за власним бажанням 26.08.2010 року. До роботи після 26.08.2010 року вона не приступала, про що свідчать журнал виходу на роботу, записи в якому робляться кожним працівником особисто \ а.с. 31 \.

 Посилання позивача на те, що вона 27.08.2010р. вийшла на роботу і виконувала свої функціональні обов’язки, оформила три паспорти \ а.с. 33 - № 173 – 175 \ в суді не знайшли свого підтвердження.  Так згідно з ксерокопією книги обліку надходження паспортів та видачі їм громадянам \ а.с. 32 – 34 \ ці паспорти \ № 173 – 175 \ були видані позивачці 26.08.2010р. Як пояснила свідок ОСОБА_3 – начальник СГІРФО Шевченківського РВ УМВС України в Чернівецькій області ці паспорти 27.08.2010р. їй заніс інший працівник СГІРФО, а не ОСОБА_1, яку вона в той день на роботі не бачила.

Крім того, після отриманої заяви ОСОБА_1 про звільнення її посаду було запропоновано ОСОБА_4 в порядку переведення з іншої місцевості (з Вижницького РВ УМВС в Чернівецькій області), яка в свою чергу погодилась на переведення і написала відповідну заяву.

За таких обставин суд вважає, що відповідачами не було допущено порушень трудового законодавства України при звільненні позивача з роботи.

 На думку суду вручення позивачці трудової книжки не на роботі, а вдома, не порушує чинне трудове законодавство оскільки свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив суду, що ОСОБА_1 27.08.2010р. не з’явилась за трудовою книжкою, тому йому було доручено відвезти її їй додому.

 Що ж стосується проведення повного розрахунку при звільненні та виплати грошової компенсації за невикористані відпустки, то в судовому засіданні встановлено, що Шевченківським РВ УМВС України в Чернівецькій області проведено повний розрахунок і позивачу виплачено компенсацію за всі невикористані дні відпустки \ а.с. 38 \.

 За таких обставин суд вважає, що в задоволенні позову має бути відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 24 ч.5, 38, 232 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 212 - 215 ЦПК України, суд,  -

 вирішив:

 В задоволенні позову ОСОБА_1 до УМВС України в Чернівецькій області, Шевченківського РВ УМВС України в Чернівецькій області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористану відпустку відмовити.

З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 19 грудня 2010 року.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський  районний суд м. Чернівці.

              Суддя: