№ 2-414

                                                                                                                                      2010 рік.

                                                 Р І Ш Е Н Н Я  

                 І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И  

  25 жовтня 2010 року.                                                               Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі :

головуючого-судді                                                                   Богдана С.І.

при секретарі                                                                            Боднар С.П.

з участю прокурора                                                                 Пелепюка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, третя особа на стороні позивача Дністровсько-Прутське басейнове управління водних ресурсів до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та членів їх сім»ї, третя особа на стороні відповідачів Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про виселення з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення та зняття з реєстрації та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, третя особа на стороні відповідача Дністровсько-Прутське басейнове управління водних ресурсів про визнання права постійного користування житловим приміщенням,

                                                             В С Т А Н О В И В :  

              Позивач – Виконавчий комітет Чернівецької міської ради звернувся в травні 2009 року до суду з позовом про виселення гр.. ОСОБА_2 з гуртожитку по АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення та зняття його з реєстрації. В ході розгляду справи позивач уточнив заявлені позовні вимоги і просив виселити з гуртожитку також дружину ОСОБА_2 – ОСОБА_3 та всіх членів його сім»ї.

                В позові зазначає, що будинок по АДРЕСА_1 перебуває у власності територіальної громади м. Чернівці.

                 Відповідно до рішення виконкому Чернівецької міської ради № 211/9 від 02.04.1996 року « Про передачу приміщень в орендне користування » ( із змінами, внесеними згідно рішення виконкому міської ради № 697/19 від 09.09.2008 року ) Дністровсько-Прутському БУВР було передано для користування під гуртожиток житлове приміщення в АДРЕСА_1 площею 41,4 м.кв.

                На підставі п.2 рішення № 697/19 від 09.09.200 року між Дністровсько-Прутським БУВР та КЖРЕП №  14 м. Чернівці  17.09.2008 року було укладено договір про відшкодування витрат по утриманню будинку. У відповідності до договору Управлінням сплачується експлуатаційні витрати.

                Згідно клопотання № 35 від 23.05.2003 року державного проектно-розвідувального інституту « Львівдіпроводгосп » ( теперішнє Дністровсько-Прутське БУВР ) 06.06.2003 року водій-слюсар ОСОБА_2 був зареєстрований в гуртожитку на АДРЕСА_1 вищевказаної установи та вселений в приміщення.

                 На підставі наказу Чернівецького філіалу інституту « Львівдіпроводгосп » від 31.10.2005 року № 27-к ОСОБА_2 було звільнено за власним бажанням.

              Після звільнення з посади 31.10.2005 року, тобто припинення трудових відносин гр.. ОСОБА_2 з інститутом « Львівдіпроводгосп », згідно постанови Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року, адміністрація та профком повинні були виселити з гуртожитку ОСОБА_2. Оскільки це не було зроблено, то на даний час ОСОБА_2 зареєстрований в приміщення по вул.. Стасюка 8-Б/3.

            Відповідно до ст.. 132 ЖК УРСР, сезонні та тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв’язку з роботою чи навчанням. Інших працівників підприємств, установ, організацій , які поселилися в гуртожиток у зв’язку з роботою, може бути виселено без надання іншого житлового приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин.

           Таким чином, у зв’язку з припинення трудових відносин між ОСОБА_2 та Дністровсько-Прутським БУВР підстав для його проживання у вищевказаній квартирі немає, а тому просив постановити рішення, яким виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 та членів їх сім»ї з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення.

           В ході розгляду справи ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом в якому зазначив, що 05.05.2003 року відповідно до наказу № 14 Чернівецького філіалу інституту « Львівдіпроводгосп » його було прийнято на роботу на 0.2 посади водія-слюсаря з виплатою 20 % від посадового окладу і відпрацюванням 0,2 місячної норми робочого часу.

          Згідно клопотання № 35 від 23.05.2003 року державного проектно-розвідувального інституту « Львівдіпровордгосп » ( теперішнє Дністровсько-Прутське басейнове управління водних ресурсів ), 06.06. 2003 року водій-слюсар ОСОБА_2 був зареєстрований в гуртожитку по АДРЕСА_1 вищевказаної установи та вселений в приміщення.

              31.10.2005 року його було звільнено за власним бажанням, при цьому причиною його звільнення було не бажання залишити роботу, а необхідність вижити у складних умовах, і це підтверджується наступним.

             Відповідно до ст.. 132 ЖК УРСР , сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв’язку з роботою чи навчанням.

             Інших працівників, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку у зв’язку з роботою, може бути виселено без надання іншого житлового приміщення у разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину.

            Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені у частині другій цієї статті, а також осіб перелічених у ст.. 125 ЖК може бути виселено лише з наданням їм іншого житлового приміщення.

            При цьому підставою для написання ним заяви про звільнення було не порушення трудової дисципліни або вчинення злочину, а те, що у зв’язку з важким економічним становищем у державі та високим рівнем інфляції, йому не вистачало мізерної зарплати, яку він отримував працюючи на 0,2 посади водія-слюсаря з виплатою 20 % від посадового окладу і відпрацюванням 0,2 місячної норми робочого часу для утримання його молодої сім»ї. Іншої роботи, яка була б більш оплачувана Чернівецький філіал інституту  

« Львівдіпроводгосп » йому не міг запропонувати, а жити йому та його сім»ї за щось було потрібно, при цьому іншого джерела доходу ц нього та членів його сім»ї не було.

              Починаючи з 23.05.2003 року і по теперішній час він та його сім»я проживає в АДРЕСА_1 і це підтверджується актом КЖРЕП від 26.09.2009 року.

             Ними регулярно сплачуються всі комунальні платежі, жодної заборгованості у них не має. Крім цього, для підтримання нормальних життєвих умов у квартирі, ним було зроблено ремонт приміщення на суму 56325 грн.. За період проживання в квартирі, у нього народилася донька – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яку з пологового будинку забрали саме за адресою АДРЕСА_1 і вона разом з ним та дружиною проживає за зазначеною адресою.

              За період з 31.10.2005 року і по теперішній час ніхто до нього не мав жодних претензій, а також не мав і до членів його сім»ї, він був належним користувачем вищезгаданого приміщення.

                На теперішній час ні у нього, ні у його дружини ОСОБА_3 іншого житла для проживання та підтримання нормальних життєвих зв’язків не має.

                Відповідно до ст.. 8 Закону України « Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків » ,- громадяни , на яких поширюється дія цього закону, які на законних підставах зареєстровані та тривалий час  ( не менше п’яти років ) проживають у гуртожитках, віднесених до недержавного житлового фонду… та призначених для проживання працівників ( членів їх сімей ), які не мають можливості самостійно придбати чи побудувати власне житло, у разі коли такі гуртожитки не передаються їх власникам у власність територіальних громад, мають право для подальшого проживання у таких гуртожитках до розв’язання їх житлових проблем.

                В даному конкретному випадку гуртожиток, в якому він зареєстрований, перебуває у власності територіальної громади, тобто відноситься до не державного житлового фонду, а до комунальної власності територіальних громад.

                З вищенаведеного вбачається, що він був зареєстрований в АДРЕСА_1 на законних підставах, проживав в цьому приміщення на законних підставах в гуртожитку на протязі шести місяців, на теперішній час іншого житла у нього немає, тому просив визнати за ним право постійного користування кімнатою АДРЕСА_1.

               В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримав, представник третьої особи за первісним позовом та прокурор вважали, що первісний позов потрібно задовольнити, в зустрічному позові слід відмовити.  

                В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом первісного позову не визнала, просила відмовити в позові, зустрічну позовну заяву просила задовольнити і дала свої пояснення.

              Представник третьої особи-Служби у справах дітей Чернівецької міської ради вирішення даного спору залишила на розгляд суду,але просила врахувати становище малолітньої дитини.

              Заслухавши сторін, свідків, дослідивши письмові докази, які маються в матеріалах справи, суд вважає, що в первісному позові слід відмовити, а зустрічний позов слід задовольнити.

               Відповідно до ст.. 127 Житлового кодексу України , для проживання робітників,службовців,студентів,учнів,а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватися гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної,міської,районної в місті ради.

               Як було встановлено в судовому засіданні приміщення, яке є предметом спору було виділено виконкомом Чернівецької міської ради Чернівецькому філіалу державного проектно-розвідувального інституту « Львівдіпроводгосп » для проживання робітників. Житлове приміщення, а саме квартира АДРЕСА_1 знаходиться в житловому будинку, який не відведений у встановленому порядку до категорії гуртожитків, також не було прийнято окреме рішення про перевід квартири № 3 в категорію гуртожитку.

                Якщо і би дана квартира була переведена в категорію гуртожитків, то це не відповідало би вимогам діючого законодавства, оскільки не допускається використання під гуртожитки приміщень у жилих будинках, призначених для постійного проживання громадян.

              Керівництвом Чернівецького філіалу державного проектно-розвідувального інституту « Львівдіпроводгосп » жиле приміщення , а саме АДРЕСА_1 було надано гр.. ОСОБА_2 та членам його сім»ї саме для проживання в квартирі, а не в гуртожитку.  

              Судом було встановлено, що при заселенні ОСОБА_2 в житлове приміщення йому не видавався спеціальний ордер для вселення, як того вимагає чинне законодавство. При заселенні в житлове приміщення не було отримано дозволу від санепідемстанції на заселення в квартиру як в встановленому порядку визнання гуртожитком, для проживання в гуртожитку необхідно щоб приміщення було укомплектовано меблями, спеціальним устаткуванням, інвентарем, культурно-побутовими предметами необхідними для занять, проживання та відпочинку.

               В судовому засіданні було встановлено, що сам ОСОБА_2 при  заселенні облаштував житлове приміщення своїми меблями, зробив у приміщенні ремонт і використовував та використовує його як квартиру.

               ОСОБА_2 отримав дане житлове приміщення 23 травня 2003 року і був у ньому зареєстрований, а 31.10.2005 року ОСОБА_2 звільнився з Чернівецького філіалу державного проектно-розвідувального інституту « Львівдіпроводгосп », при звільненні ОСОБА_2 ніхто не вимагав звільнити житлове приміщення в якому він проживав із-за мотивів того, що воно є гуртожитком. Не вимагалося від нього це зробити до травня 2009 року, тобто до подачі позову до суду  виконкомом Чернівецької міської ради. Самий виконавчий комітет Чернівецької міської ради не вправі ставити питання про виселення ОСОБА_2 та членів його сім»ї з гуртожитку, оскільки з позовом про виселення з гуртожитку може ставити питання тільки власник гуртожитку, а Виконавчий комітет міської ради не є власником гуртожитку, оскільки дана квартира не була відведена в належному порядку до категорії гуртожитків, а також не являється власником гуртожитку і Дністровсько-Прутське басейнове управління водних ресурсів, оскільки дана квартира надавалася Чернівецькому філіалу державного проектно-розвідувального інституту  

« Львівдіпроводгосп » . Чернівецький філіал « Львівдіпроводгосп » був ліквідований, а 21.08.2006 року було створено та зареєстровано нову юридичну особу Дністровсько-Прутське басейнове управління водних ресурсів, але майна ліквідованої юридичної особи новоствореній не передавалося.

              Таким чином встановлено, що ОСОБА_2 та членам його сім»ї було передано квартиру в житловому будинку призначеного для проживання населення, він там був зареєстрований постійно, належним чином оплачував комунальні послуги за користування квартирою, а тому підстав для його виселення з гуртожитку якого взагалі не існує немає, тому в позові позивачу слід відмовити.

             Зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання права постійного користування квартирою АДРЕСА_1 слід задовольнити виходячи з того, що він отримав саме квартиру в житловому будинку, а не кімнату в гуртожитку, користувався нею як постійним житлом і був там постійно зареєстрований та проживав, там народилася його донька, яка відвідує дошкільну дитячу установу поряд з житлом. ОСОБА_2 систематично з моменту отримання квартири оплачував комунальні послуги за користування квартирою, провів там ремонт на що затратив свої власні кошти і ніхто йому в цьому не заперечував.

             Таким чином слід визнати право на постійне користування квартирою ОСОБА_2 та членів його сім»ї.

             На підставі викладеного та ст.ст. 127-132 Житлового кодексу України, керуючись ст.ст. 10,60,209,213,215,218 ЦПК України, суд –

                                                                     В И Р І Ш И В :

            В позові Виконавчому комітету Чернівецької міської ради, третя особа на стороні позивача Дністровсько-Прутське басейнове управління водних ресурсів до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та членів їх сім»ї про виселення з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення та зняття з реєстрації відмовити.

          Позов ОСОБА_2 задовольнити.

          Визнати право постійного користування за ОСОБА_2 та членами його сім»ї житловим приміщенням – кімнатою АДРЕСА_1.

          На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці.

                                      Суддя                                                      Богдан С.І.