Справа № 2-4247
2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 грудня 2010 року. Шевченківський районний суд м. Чернівців в складі:
головуючого судді - Кирилюк Л.К.
при секретарі - Палилюлько Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання незаконною відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та зобов'язання видати свідоцтво, -
В С Т А Н О В И В :
В грудні 2010 року позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідачки приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання незаконною відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та зобов'язання видати свідоцтво.
Посилалась на те, що їй та її померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіку ОСОБА_4 на підставі Державного акту серії ЯД № 123674, виданого Чернівецькою міською радою 20 серпня 2007 року, на праві спільної сумісної власності належала земельна ділянка АДРЕСА_1, кадастровий номер № 7310136300:20:003:0340. Вона звернулась до відповідачки з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на частку земельної ділянки, однак 30 листопада 2010 року отримала постанову про відмову у видачі такого свідоцтва, оскільки не виділено частку померлого у спільному майні.
Вважає дану постанову незаконною з наступних підстав:
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4, після його смерті відкрилась спадщина на майно, а саме: на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 та на Ѕ частину земельної ділянки АДРЕСА_1, кадастровий номер 7310136300:20:003:0340.
Вона звернулась до відповідачки приватного нотаріуса ОСОБА_2 для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка, надала для цього всі необхідні документи, які підтверджують право власності на спільне майно, в тому числі і на земельну ділянку.
Відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України 22 січня 2010 року їй відповідачкою було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частку житлового будинку з відповідною частиною надвірних господарських та побутових будівель і споруд по АДРЕСА_1. Однак для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку відповідачка вимагала відомості про виділ частки померлого у спільному майні.
Відповідно до вимог ст.ст. 368 ч.ч.1, 3, 370 ч.2, 1226 ч.1 ЦК України спільна сумісна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Частка у справі спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Згідно ст. 1225 ЦК України при переході до спадкоємців права власності на житловий
будинок, інші будівлі та споруди, до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
У разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.
Таким чином, відповідачка безпідставно вимагає у неї підтвердження розміру частки померлого чоловіка у спільному майні.
Статтею 49 Закону України "Про нотаріат" передбачений вичерпний перелік підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії. Така підстава як неподання відомостей про виділення частки померлого у спільному майні не передбачена ст. 49 цього Закону, а тому вважає таку відмову незаконною.
Просить визнати незаконною відмову приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частину земельної ділянки АДРЕСА_1, кадастровий номер № 7310136300:20:003:0340, зобов'язати її видати таке свідоцтво та стягнути з приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 на її користь понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 08 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 37 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 300 грн.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала повністю, просить визнати незаконною відмову приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частину земельної ділянки АДРЕСА_1, кадастровий номер № 7310136300:20:003:0340, зобов'язати її видати таке свідоцтво та стягнути з приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 на її користь понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 08 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 37 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 300 грн. з підстав, вказаних в позовній заяві, повністю підтвердивши викладені в ній обставини.
Відповідачка приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, надала суду письмові заперечення проти позову, в яких просить справу розглянути у її відсутності, позовні вимоги не визнає, вважає позовні вимоги необґрунтованими з наступних підстав:
За матеріалами спадкової справи № 9/2009 відкритої до майна ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, до складу спадкового майна входить Ѕ частина житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних господарських та побутових будівель і споруд, що належали ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2001 року. 22 січня 2010 року нею було видано свідоцтво за реєстровим № 195 про право на спадщину за законом на дану частину житлового будинку спадкоємиці ОСОБА_3 Також до складу спадкового майна входить земельна ділянка АДРЕСА_1, кадастровий номер 7310136300:20:003:0340, площею 0,1000 га в межах згідно з планом, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Дана земельна ділянка належить ОСОБА_3, уповноваженій особі від співвласників, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 123674, виданого 20 серпня 2007 року Чернівецькою міською радою на підставі рішення 17 сесії V скликання Чернівецької міської ради № 324 від 31 травня 2007 року, в якому вказано як співвласника ОСОБА_4
Згідно ст. 89 ЗК України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частини. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснена за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Оскільки п.224 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачає, що нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні, нею на підставі ст.ст. 46, 49 Закону України "Про нотаріат" було винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на частину земельної ділянки, яку вважає обґрунтованою і законною, а тому просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення.
Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_3 та її чоловіку ОСОБА_4, з яким вона перебувала в зареєстрованому шлюбі, на праві спільної часткової власності належали житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2001 року (копія на а.с.12) та на праві спільної сумісної власності належала земельна ділянка АДРЕСА_1, кадастровий номер № 7310136300:20:003:0340, площею 0,1000 га на підставі Державного акту серії ЯД № 123674, виданого Чернівецькою міською радою 20 серпня 2007 року на ім’я позивачки (копія на а.с.13).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.11) і після його смерті відкрилась спадщина на майно, а саме: на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 та на Ѕ частину земельної ділянки за цією ж адресою.
Позивачка ОСОБА_3 01 грудня 2009 року звернулась до відповідачки приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка на частку належного йому майна, надавши також всі необхідні документи для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, які підтверджують право власності на спільне майно, в тому числі і на земельну ділянку, на підставі якої було відкрито спадкову справу № 9/2009 (копія на а.с.21-51). Спадкове майно складалось із частки житлового будинку та земельної ділянки.
Відповідачкою ОСОБА_2 було видано позивачці ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частку житлового будинку з відповідною частиною надвірних господарських та побутових будівель і споруд по АДРЕСА_1 (копія на а.с.10, 41), однак для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку земельної ділянки відповідачка вимагала відомості про виділ частки померлого ОСОБА_4 у спільному майні, яких позивачка не надала, тому відповідачкою 30 листопада 2010 року винесено постанову про відмову у видачі цього свідоцтва згідно вимог ст. 49 Закону України "Про нотаріат" та п.224 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки не подані відомості і документи про виділ частки померлого у спільному майні – земельній ділянці, які необхідні для вчинення нотаріальної дії (копія постанови на а.с.9).
Суд вважає дану постанову незаконною з наступних підстав:
Відповідно до вимог ст.ст. 368 ч.ч.1, 3, 370 ч.2, 1226 ч.1 ЦК України спільна сумісна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Частка у справі спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Згідно ст.89 ЗК України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки подружжя. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частини. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснена за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Статтею 71 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.
Пунктом 224 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні. Якщо у спільному майні подружжя правовстановлюючий документ на таке майно оформлений на того із подружжя, що є живим, нотаріус вимагає його (її) письмову згоду на виділ на ім’я померлого його частки в спільному майні.
Відносно цих вимог закону судом встановлено, що позивачці ОСОБА_3 на її ім’я Чернівецькою міською радою 20 серпня 2007 року видано Державний акт серії ЯД № 123674 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер № 7310136300:20:003:0340, дана земельна ділянка передана їй та її чоловіку ОСОБА_4 у спільну сумісну власність без визначення часток (копія акту на а.с.13). Згідно вимог ст. 370 ч.2 ЦК України, ст. 63 Сімейного кодексу України та ст. 89 ЗК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Оскільки ні законом, ні рішенням суду, ні домовленістю між позивачкою та її чоловіком не було встановлено конкретних часток на цю земельну ділянку, їх частки вважаються рівними, а так як Державний акт на цю земельну ділянку виданий на ім’я позивачки, яка жива, то нотаріус повинен вимагати від неї письмову згоду на виділ частки в цій земельній ділянці на ім’я померлого чоловіка ОСОБА_4, яка становить її половину, а не вимагати виділити частку в іншому порядку, зокрема судовому. Однак відповідачка приватний нотаріус ОСОБА_2 не виконала цих вимог закону і всупереч встановленим цим нормам не видала позивачці свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частку земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1, безпідставно посилаючись на ст. 89 ЗК України, частина 5 якої передбачає визначення такої частки лише у разі поділу земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, а в даному випадку поділ земельної ділянки не проводиться.
Статтею 49 Закону України "Про нотаріат" передбачений вичерпний перелік підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії. Така підстава як неподання відомостей про виділення частки померлого у спільному майні не передбачена цією статтею Закону, а тому відмова відповідачки у видачі позивачці свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку є необґрунтованою.
Таким чином, суд вважає, що постанова про відмову позивачці ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину земельної ділянки після смерті її чоловіка ОСОБА_4, винесена відповідачкою приватним нотаріусом ОСОБА_2 30 листопада 2010 року, суперечить вимогам чинного законодавства, а тому її належить визнати незаконною і зобов’язати відповідачку видати позивачці свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, задовольнивши позовні вимоги повністю.
Оскільки позовні вимоги задоволені, то суд вважає, що у відповідності до вимог ст. 88 ч.1 ЦПК України з відповідачки на користь позивачки належить стягнути понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 37 грн., сплачені нею згідно квитанцій від 08 грудня 2010 року (а.с.7-8).
Разом з тим суд вважає, що з відповідачки на користь позивачки не підлягають стягненню понесені витрати в сумі 300 грн. за надання правової допомоги по складанню позовної заяви, оскільки не надано розрахунок часу, затраченого адвокатом на складання позовної заяви, так як у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року за № 590 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” з відповідачки підлягає стягненню лише 40% мінімальної заробітної плати за кожну годину роботи, а для такого розрахунку немає підстав.
На підставі викладеного, ст.ст.368 ч.ч.1, 3, 370 ч.2, 1225, 1226 ч.1, 1261 ЦК України, ст.ст.60, 63 Сімейного кодексу України, ст. 89 ЗК України, ст.ст.46, 49, 50, 71 Закону України "Про нотаріат", п.п.31, 224 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-215, 218, 88 Ч.1 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати незаконною постанову від 30 листопада 2010 року приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 про відмову у видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом на частину земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1.
Зобов'язати приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 видати ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частину земельної ділянки, кадастровий номер № 7310136300:20:003:0340, яка розташована в АДРЕСА_1.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівців протягом десяти днів з дня його проголошення.
СУДДЯ Л.К.КИРИЛЮК