№ 2-2362

                                                                                                                 2010 рік.

                                                       Р І Ш Е Н Н Я  

                          І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

  28 вересня 2010 року.                                                         Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі :

головуючого-судді                                                                 Богдана С.І.

при секретарі                                                                          Боднар С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом Публічного акціонерного товариства « Райфайзен Банк Аваль » в особі Чернівецької обласної дирекції « Райфайзен Банк Аваль » до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по неповернутому кредиту, відсотків за користування кредитом та пені та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства « Райфайзен Банк Аваль » в особі Чернівецької обласної дирекції « Райфайзен Банк Аваль » про розірвання кредитного договору та визнання недійсним договору поруки,

                                                       В С Т А Н О В И В :

             Позивач ПАТ « Райфайзен Банк Аваль » в особі Чернівецької обласної дирекції звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по неповернутому кредиту, відсотків за користування кредитом та пені.

               В позові зазначає, що згідно укладеного договору № 014/0001/82/40910 від 31.07.2007 року – фізична особа ОСОБА_2 отримала в базовому відділенні Чернівецької обласної дирекції ВАТ « Райфайзен Банк Аваль » кредитні кошти в сумі 10000 дол. США на термін з 31.07.2007 року по 30.07.2017 року.

             Відповідно до умов та положень п. 5.1 кредитного договору відповідач зобов’язувався забезпечити повернення одержаного кредиту на умовах, передбачених кредитним договором та щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом щомісячно до 31 числа кожного місяця.

            Згідно п. 10.1 кредитного договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобов’язань за кредитним договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.  

               Відповідач протягом дії кредитного договору систематично порушував його умови. На день пред’явлення позову заборгованість відповідача складає 9620 дол. США, в тому числі основного боргу 7813,03 дол. США; нарахованих і несплачених відсотків за користування кредитом 574,46 дол. США ; пені за прострочення тіла кредиту 938,44 дол. США ; пені за прострочення відсотків по кредиту 294,31 дол. США, що станом на 19.05.2010 року за офіційним курсом НБУ один долар США = 7,9259 гривень та становить 76249 гривень 06 коп.

              В забезпечення повернення кредиту за кредитним договором № 014/0001/82/40910 від 31.07.2007 року з відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір поруки  

№ 014/0001/82/40795/п1 від 31.07.2007 року. За даним договором поручитель в особі ОСОБА_1 на добровільних засадах взяв на себе зобов’язання перед кредитором відповідати по зобов’язаннях ОСОБА_2, які виникають з умов кредитного договору в повному обсязі цих зобов’язань.

            Крім того, умовами п.3.6 кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання зобов’язань за кредитним договором банк має право отримати задоволення із всього належного відповідачу майна, коштів та всіх активів, що належать йому на праві власності, незважаючи на терміни, коли і як вони були придбані.

              Відповідно до вимог договору та Цивільного кодексу України ОСОБА_1 було направлено лист-попередження з вимогою виконати зобов’язання ОСОБА_2 за кредитним договором, однак дана вимога ОСОБА_1 була залишена без задоволення.

              Згідно п.6.5 кредитного договору та ч.2 ст. 1050 ЦК України у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань згідно кредитного договору, кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред’явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом, пеню відповідно до кредитного договору.

             Враховуючи явне небажання відповідача виконувати свої грошові зобов’язання за кредитним договором , а також те, що поручитель ОСОБА_1 відмовляється добровільно виконувати взяті на себе обов’язки відповідати по зобов’язанням боржника перед кредитором, відповідачі порушили взяті на себе за кредитним договором зобов’язання та можуть вчинити дії направлені на відчуження інших оборотних та необоротних активів, які належать відповідачам на праві власності і на які може бути звернено стягнення, а це може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення районного суду, то позивач просив стягнути з відповідачів в його користь суму боргу 76249 гривень 06 копійок та всі понесені судові витрати по справі.

              В ході розгляду справи представник позивача звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог і просив стягнути з відповідачів суму заборгованості 75354 грн. 90 копійок та понесені судові витрати по справі.

              Відповідачі звернулися до суду з зустрічною позовною заявою про розірвання кредитного договору та визнання недійсним договору поруки.

              В позові зазначають, що дійсно 31.07.2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ  

« Райфайзен Банк Аваль » був укладений кредитний договір № 014/0001/82/40910 про надання позики в сумі 10000 дол. США терміном до 30.07.2017 року. Відповідно до умов даного договору ( п 1.4 ) за користування позикою вона повинна сплачувати 13,5 % річних, згідно п. 1.3 остаточний термін повернення кредиту визначений 30 липня 2017 року.

             Вимоги банку за первісним позовом є безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи банком не надано доказів, які б стверджували наявність її – ОСОБА_2 поточної заборгованості по кредиту, по % та пені. Як вбачається з наданого розрахунку заборгованості,розрахунок містить графік погашення нею кредиту, а не заборгованість яка виникла на час звернення банку до суду, розрахунок заборгованості по відсотках за пені за прострочення відсотків по кредиту взагалі відсутній. Таким чином не зрозуміло з чого виходить банк пред’являючи позов та вимагаючи стягнення з неї 574,46 дол. США нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом, та пені за прострочення відсотків по кредиту в сумі 249,31 дол. США.

              Щодо розрахунку пені за прострочку по тілу кредиту, то банк нарахував її з 15.08.2007 року , тобто з часу одержання нею кредиту та по сьогодні в сумі 938,44 дол. США. По цьому розрахунку виходить, що вона постійно, з самого початку одержання кредиту, щомісяця допускала прострочку і не погашала її, а це є неправдою. Те, що сума пені є безпідставно нарахованою стверджується наданим банком як доказ листом від 12.03.2010 року з якого вбачається, що станом на березень пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів становить лише 1357,99 грн., яка була нарахована за п’ять місяців за період з листопада 2009 року по березень 2010 року. Таким чином незрозуміло яким чином ця сума за два місяці виросла майже в п’ять разів : з 1357,99 грн. до 938,44 + 294,31 дол. США.

                  Пред»явивши первісний позов банк фактично вимагає розірвання кредитного договору, термін якого закінчується у 2017 році, хоча вимог про дострокове повернення усієї суми одержаного нею кредиту та розірвання договору не заявив.

                Враховуючи те, що строк виконання основного зобов’язання – остаточне повернення всієї суми позики спливає лише у 2017 році, позивач звернувшись із цим позовом до суду висунув фактичну вимогу щодо розірвання договору, оскільки зажадав повернення всієї суми позики достроково.

                Зі свого боку вона дає згоду на дострокове розірвання кредитного договору та стягнення з неї 7813 дол. США . Відповідно до вимог ст.. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не передбачено договором, або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

                   Банк вправі вимагати дострокове погашення заборгованості за кредитом у випадках передбачених договором, відповідно направивши позичальникові повідомлення з вимогою дострокового погашення, рекомендованою поштою з повідомленням.

                  Вона, ОСОБА_2 вимог банку про дострокове повернення кредиту не отримувала, не надано банком доказів того, що така вимога їй направлялася . За таких обставин у банку не виникло право на вимогу про дострокове повернення кредиту.

                  Щодо договору поруки, то вважає, що його слід визнати недійсним виходячи з того, що він укладений набагато раніше ніж сам кредитний договір, а саме 24.07.2007 року, а кредитний договір укладений 31.07.2007 року. Оскільки договір поруки є похідним від основного договору, то договір поруки укладений раніше є недійсним, так як не міг забезпечувати зобов’язання за договором, які на час його укладення ще не виникли.  

                 Тому просила розірвати кредитний договір від 31.07.2007 року № 014/0001/82/40910 укладений між ПАТ « Райфайзен Банк Аваль » та ОСОБА_2 і визнати недійсним договір поруки від 24.07.2007 року укладений між ПАТ « Райфайзен Банк Аваль » та ОСОБА_1

                 Заслухавши сторін, дослідивши письмові докази, які маються в матеріалах справи суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а в зустрічному позові слід відмовити.

                 Так, як вбачається з кредитного договору № 014/0001/82/40910 від 31.07.2007 року між позивачем ВАТ « Райфайзен Банк Аваль » в особі Чернівецької обласної дирекції та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір згідно якого банк зобов’язувався надати кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в сумі 10000 дол. США, а ОСОБА_2 зобов’язувалася належним чином використати та повернути кредитору суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів банку. Кредит надавався до 31.07.2017 року, процентна ставка була встановлена 13,5 % річних з врахуванням того, що кредитор міг без погодження з позичальником коригувати розмір процентної ставки. Також до договору було складено графік погашення кредиту та процентів за користування кредитом з яким погодилися обидві сторони і який являвся невід»ємною частиною кредитного договору.

              На підтвердження зобов’язань позичальника ОСОБА_2 по поверненню кредиту та процентів за його користування та інших обов’язкових платежів по кредитному договору, з гр.. ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 014/0001/82/40795/п1 від 24.07.2007 року згідно якого він зобов’язувався перед банком відповідати по боргових забов»язаннях ОСОБА_2, які виникають з умов кредитного договору, а саме повернути кредит в розмірі 10000 дол. США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку в розмірі, строки та у випадках передбачених кредитним договором.

           На протязі дії кредитного договору відповідачі без належних на те підстав ухилялися від виконання умов кредитного договору і кредит та відсотки за його користування не сплачували і у них виникла заборгованість станом на 21.07.2010 року в сумі 9541,01 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ 75354 гривні 90 копійок.

           Це знайшло своє підтвердження розрахунком заборгованості, який доданий до заяви про зменшення позовних вимог.

            Згідно п.6.5 кредитного договору від 31.07.2007 року, уразі невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань згідно кредитного договору, кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту позивальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред’явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом ( в тому числі прострочені проценти ) , пеню відповідно до кредитного договору.

           Таким чином, оскільки відповідачка ОСОБА_2 як основний позичальник не належним чином виконувала кредитний договір, відповідно до графіку не вносила кошти в погашення кредиту та процентів за його користування, а ОСОБА_1 як поручитель також усунувся від цього, добровільно погасити заборгованість відмовляються незважаючи на те, що їм направлялися попередження , то суд вважає, що з них слід стягнути в солідарному порядку всю суму виниклої заборгованості, а також з них слід стягнути всі судові витрати понесені позивачем по справі.

          Що стосується заявленого зустрічного позову, то суд вважає, що в позові слід відмовити виходячи з наступного.

           Посилання позивачки ОСОБА_2 на те, що кредитний договір № 014/0001/82/40910 від 31.07.2007 року слід розірвати,оскільки ставиться питання про дострокове стягнення кредиту та всіх платежів по ньому не обґрунтоване на законі і є безпідставним.

           У випадку несвоєчасного чи неналежного погашення кредиту, банк має право достроково стягнути всю суму несплаченого кредиту, відповідні платежі по кредиту, при цьому не розриваючи кредитного договору. Будь яких істотних порушень кредитного договору в процесі його виконання передбачених ст.. 651 ЦК України судом не було знайдено. Ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_1 не ставилося питання після укладення кредитного договору , чи договору поруки про їх невідповідність вимогам закону, ОСОБА_2 отримала гроші згідно умов кредитного договору і використала їх на ті потреби, які були їй необхідні.

          Посилання ОСОБА_1 на те, що договір поруки слід визнати недійсним також є безпідставним виходячи з наступного.

            ОСОБА_1 зазначає, що договір поруки датований 24.07.2007 року, а сам кредитний договір з ОСОБА_2 укладений 31.07.2007 року. Таким чином договір поруки є похідним від договору кредиту і не міг бути укладеним ще до укладення основного договору.

             Однак суд вважає, що в договорі допущена описка при зазначені дати його укладення і про це свідчить дата проставлена самим ОСОБА_1, а саме 31.07.2007 року і поставлений його підпис. Ця обставина не дає підстав вважати, що договір поруки є недійсним.

              На підставі викладеного та ст.ст. 526,530,543,553,554,611,612,629,1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,60,88,209,213,215,218 ЦПК України, суд –

                                                                      В И Р І Ш И В :

              Первісний позов задовольнити, в зустрічному позові відмовити.

              Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в солідарному порядку в користь Публічного акціонерного товариства « Райфайзен Банк Аваль » в особі Чернівецької обласної дирекції ПАТ « Райфайзен Банк Аваль » заборгованість за договором кредиту в сумі 75354 гривні 90 копійок, які перерахувати на п/р 290904960 в Чернівецькій обласній дирекції « Райфайзен Банк Аваль », МФО 356464, код ЄДРПОУ 2148784.

              Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 436 гривень 77 копійок з кожного в користь ПАТ « Райфайзен Банк Аваль » в особі Чернівецької обласної дирекції ПАТ « Райфайзен Банк Аваль » понесених судових витрат за сплату судового збору та за сплату ІТЗ по справі.

              В позові ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства « Райфайзен Банк Аваль » в особі Чернівецької обласної дирекції ПАТ « Райфайзен Банк Аваль » про розірвання кредитного договору та визнання недійсним договору поруки відмовити.

             На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці.

                                     Суддя                                                   Богдан С.І.