Справа № 2-а-171/10    

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10 грудня 2010 року                               смт. Томашпіль  

 Суддя Томашпільського районного суду Вінницької області Семко Г.В. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання до вчинення дій, –  

 ВСТАНОВИВ:

 В листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області (далі – УПФ) та послалась на те, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1 є дитиною війни, а саме особою, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивачка ОСОБА_1 зазначає, що згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Також ОСОБА_1 зазначає, що згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

 Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено з урахуванням ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», а саме дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

 Зупинення дії статті 6 Закону на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.

 Підпунктом 2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни». Ці зміни  визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Позивачка ОСОБА_1 вказує, що як дитина війни зверталась до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області щодо виплати належного підвищення до пенсії.

За зазначеним зверненням надійшла відповідь, згідно якої позивачці ОСОБА_1 в 2007 році підвищення до пенсії, як дитині війни не виплачувалось. З 1 січня 2008 року, як дитина війни отримує підвищення до пенсії згідно підпункту 2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», а з 22 травня 2008 року по тепер згідно п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»  в таких розмірах: з 1 січня 2008 року 47 грн. (десять відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність); з 1 квітня 2008 року 48,10 грн. (десять відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність); з 22 травня 2008 року 48,10 грн.; з 1 липня 2008 року 48,20 грн.; з 1 жовтня 2008 року 49,80 грн. по тепер.

Таким чином ОСОБА_1 вважає, що за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по тепер їй не було нараховано та виплачено підвищення до пенсії в розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідач управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області позов не визнало та представник відповідача за довіреністю Шпіклірний А.Х. надав суду письмові заперечення з яких убачається, що ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якої пенсії підвищують на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком є такою, що діє, але як вбачається зі змісту не передбачає, яким органом, за рахунок яких коштів та джерел, в якому порядку здійснюється призначення та виплата підвищення до пенсії. Крім зазначеного законодавством не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком», як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», так як мінімальний розмір пенсії за віком встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених згідно з Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Також відповідач вважає, що механізм реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відсутній, а відповідно до роз’яснень Міністерства юстиції України від 31 серпня 2007 року вирішити питання про реалізацію вказаного положення можливо лише внесенням змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Крім цього відповідач вважає, що позивачем пропущено встановлений ст. 99 КАС України строк звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.  

Встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 3).  

Згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі Закон) дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Тобто ОСОБА_1 є дитиною війни.  

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

 Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

 Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».

 Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України від 19.12.2006, № 489-V  "Про Державний бюджет України на 2007 рік", з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону. Згідно ст. 111 Закону України від 19.12.2006, № 489-V  "Про Державний бюджет України на 2007 рік" установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Зупинення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.

 Відповідно підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  текст статті 6 викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів". Ці зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

Також встановлено, що у 2007-2010 роках відповідачем управлінням Пенсійного фонду України у Томашпільському районі підвищення до пенсії позивачці ОСОБА_1 не виплачувалось у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у зв’язку з відсутністю механізму реалізації цієї норми (а. с. 7, 8).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Як вище зазначалось згідно п. 12 ст. 71 Закону України від 19.12.2006, № 489-V  "Про Державний бюджет України на 2007 рік", з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Таке зупинення дії статті 6 на 2007 рік визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007. Тобто враховуючи зміст ч. 2 ст. 152 Конституції України, а саме те, що правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, відповідно зазначені зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме зупинення її дії на 2007 рік втрачають чинність з 9 липня 2007 року, а саме з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.    

Визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008, підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Таким чином, саме з 22 травня 2008 року зміни внесені до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» втратили чинність.  

Надалі нарахування та виплата дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинно здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Вихідним критерієм розрахунку підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є мінімальна пенсія за віком, розмір якої відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 1058- ІУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  встановлюється в розмірі визначеному законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При вирішенні спору виходжу з пріоритетності законів над підзаконними актами, а тому вважаю, що при визначенні розміру підвищення до пенсії дітям війни, необхідно керуватися спеціальною нормою, а саме ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не іншими підзаконними нормативно-правовими актами, а також різного роду роз’ясненнями, які не є нормативно-правовими актами та істотно звужують обсяг встановлених законом прав, а саме прав встановлених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Не погоджуюсь з твердженнями відповідача управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області про те, що визначення розміру мінімальної пенсії, передбаченого ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-ІУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, передбачених цим Законом, так як ч. 3 ст. 28 цього Закону не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір не видано.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-якими строками.

Таким чином, строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України, до даної категорії спорів не застосовується, а вимога відповідача про застосування позовної давності є відповідно необґрунтованою.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Качко проти України» зазначив: «…в межах свободи дій держави визначити, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними».

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.  

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 46, ч. 2 ст. 152 Конституції України, статтями 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. ст. 9, 70, 71, 94, 158, 161-163, 183-2, 186 КАС України суд, –

 ПОСТАНОВИВ:

 Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання до вчинення дій задовольнити.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме в розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 10 грудня 2010 року.    

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме в розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком, яка встановлена у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 10 грудня 2010 року з урахуванням фактично отриманих сум.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Томашпільський районний суд Вінницької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.  

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом  десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом  десяти днів з дня отримання копії постанови.

 Суддя: