Справа № 22-Ц-987                        Головуючий в 1 інстанції Литвин О.В.

Категорія   5                                       Доповідач в 2 інстанції Заріцька А.О.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 серпня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Назарчука Р.А.,

суддів: Заріцької А.О., Приходька К.П.,

при секретарі Шешко О.Б. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від ЗО грудня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду пояснення осіб, що брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

встановила:

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Рокитнянського міськрайонного суду Київської області від 30 грудня 2006 року, в частині відмови їй в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на її користь 1555 грн. компенсації за належну їй частину агрегатів автомобіля, який був їх з відповідачем спільним майном подружжя.

Апеляційну скаргу обґрунтовувала доводами про те, що суд належно не з'ясував обставин, що мають значення для справи, не врахував інтересів її, як сторони, якій за рішенням суду переданий автомобіль без необхідних агрегатів і частин, та інтересів їх з відповідачем дітей, що залишилися проживати з нею.

Просила ухвалити нове рішення, яким позов в указаній частині задоволити.

В судовому засіданні позивачка апеляційну скаргу підтримала.

Відповідач письмових пояснень на апеляційну скаргу не подавав, неодноразові повідомлення про розгляд справи залишалися без вручення. Про дане судове засідання повідомлявся через засоби масової інформації (газета „Київська правда" від 20 липня 2006 року).

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає що вона підлягає  задоволенню з наведених нижче підстав.

З матеріалів справи вбачається, спірний автомобіль ВАЗ-21011, вартістю 2527,93 грн. є спільним майном подружжя і за рішенням суду про поділ майна він у розукомплектованому вигляді виділений позивачці разом з меблевою стінкою „Юніор" вартістю 800 грн. та килимом - вартістю 200 грн.

Відмовляючи у позові у оскаржуваній частині суд вважав встановленим, що за час спільного життя відповідач за згодою позивачки розукомплектував автомобіль деталі і агрегати продав, а виручені кошти сторони використали за обопільною згодою на власні потреби.

Колегія суддів вважає, що ці висновки суду суперечать обставинам справи і порушують майнові права позивачки.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що 15 серпня 2006 року автомобіль переданий державним виконавцем на відповідальне зберігання ОСОБА_1  розукомплектованим (а.с.8, 25-29).

Експертною оцінкою визначено, що вартість частин і агрегатів відсутніх на автомобілі складає 3109 грн. 13 коп. (а.с. 112-114).

В суді не були спростованими доводи позивачки про те, що з 14 липня 2005 року вони з відповідачем спільно не проживають і що до цього часу автомобіль був у робочому стані і використовувався відповідачем.

Відповідач не довів своїх заперечень про потребу і доцільність відчуження агрегатів автомобіля за погодженням сторін, як не довів і спільного з позивачкою розпорядження коштами, вирученими від реалізації агрегатів і частин.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин висновки суду про те, що автомобіль був розібраний під час спільного проживання сторін і за їхнім спільним погодження не можуть вважатися правильними.

Виходячи з наведеного колегія суддів знаходить, що рішення суду в оскаржуваній частині повинно бути скасоване, як ухвалене з порушенням вимог закону, і вважає можливим ухвалити по справі нове рішення яким задоволити вимоги позивачки в частині стягнення з відповідача на її користь грошової компенсації за належну їй частину агрегатів і частин автомобіля у розмірі 1555 грн.

Разом з тим колегія суддів вважає необхідним зарахувати суму компенсації стягнуту не оскаржуваною частиною рішення суду з позивачки на користь відповідача - 778 грн. 97 коп. і визначити розмір грошової компенсації на користь позивачки у сумі 863 грн. 76 коп.

Оскільки стягненню з відповідача підлягають також визначені судом першої інстанції витрати за проведення експертизи у розмірі 87 грн.73 коп. та витрати понесені позивачкою на оплату повідомлення про апеляційний розгляд справи у газеті „Київська правда" у розмірі 31 грн.50 коп., то сума стягнення становитиме 894 грн.26 коп.

(1555 грн. - 778 грн. 97 коп. = 776 грн.ОЗ коп. + 87 грн.73 коп. + 31 грн.50 коп. = 894 грн. 26 коп.)

Для визначення загальної суми стягнення судова колегія вважає доцільним скасувати рішення суду і в частині стягнення 778 грн.97 коп. та 87 грн. 73 коп.

В решті рішення суду не оскаржувалося і залишається без змін, відповідно до ст. 303 ЦПК України, судовою колегію не перевірялося.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити.

Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 30 грудня 2005 року в частині відмови ОСОБА_1  в позові про стягнення 1555 грн. грошової компенсації та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 778,97 грн. різниці вартості часток у спільному майні подружжя і витрат на проведення експертизи у розмірі 87 грн. 73 коп., скасувати.

Ухвалити нове рішення:

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1   894 грн. 26 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: