Справа № 2-а-160/10  

  П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И  

               27 грудня 2010 року                                                                                         м. Перечин

 Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

  головуючого-судді Ганька І.І.,  

  при секретарі – Данилевич Н.І.,  

  з участю позивача – ОСОБА_1,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Перечин адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ та АТІ з обслуговування м. Ужгород Шахайди Михайла Михайловича про визнання дій незаконними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії АО1 № 032012 від 14 жовтня 2010 року, -

В С Т А Н О В И В :

  Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що 14 жовтня 2010 року близько 19.30 год. йому зателефонував його брат, ОСОБА_2, який попросив терміново приїхати в м. Ужгород на пл. Ш.Петефі, оскільки невідомі особи, які представились інспекторами ДАІ вриваються в автомобіль, що є його власністю та мають намір доставити такий на штраф-площадку. Приблизно через 20 хвилин він прибув до вказаного місця, де інспектор ДАІ ознайомлював ОСОБА_2 з протоколом про адміністративне правопорушення. Тоді він підійшов до інспектора, представився та запитав, що відбувається. Інспектор Куруц І.І. сказав йому, щоб не заважав, а  інспектор Шахайда М.М. спочатку вдарив його по руці, в якій він тримав камеру, а потім наказав представити документ, який посвідчує його особу. Показавши інспектору посвідчення водія, останній вихопив його з рук та пішов до патрульного автомобіля, а згодом  повідомив, що відносно нього також буде складено протокол про адміністративне правопорушення, оскільки він є власником транспортного засобу. Крім цього, на його прохання відповідач відмовився пред»явити посвідчення працівника міліції, роз»яснити, яку саме норму правил дорожнього руху ним порушено, оскільки він не керував транспортним засобом, роз»яснити йому права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Також відповідачем було винесено постанову без врахування його пояснень. Оскільки відповідачем  при винесенні постанови було порушено норми законодавства,  тому просить визнати його дії незаконними та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АО1 № 032012 від 14 жовтня 2010 року.  

Під час розгляду справи позивач ОСОБА_1  позовні вимоги уточнив, а саме просив визнати незаконною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АО1 № 032012 від 14 жовтня 2010 року, при цьому, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, а тому суд розглядає справу у його відсутності, що відповідає положенням ст. 128 КАС України.  

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що уточнений позов слід задовольнити виходячи з таких підстав.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.  

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.  

У судовому засіданні встановлено, що 14 жовтня 2010 року інспектором ДПС ВДАІ та АТІ по обслуговуванню Ужгородського району прапорщиком міліції Шахайдою М.М. складено протокол про адміністративне правопорушення серії АО1 № 028474, згідно якого ОСОБА_1 14 жовтня 2010 року в 19.40 год. в м. Ужгороді на пл. Ш.Петефі передав керування транспортного засобу марки «Нісан»,  дн  НОМЕР_1 ОСОБА_2, в якого не було при собі посвідчення водія та талона попередження на даний транспортний засіб (а. с. 6).

Також встановлено, що 14 жовтня 2010 року інспектором ДПС ВДАІ та АТІ по обслуговуванню Ужгородського району прапорщиком міліції Шахайдою М.М.винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АО1 № 032012, згідно якої притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 126 ч. 1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 450,00 грн.  (а. с. 7).

Відповідно до ст. 126 ч. 1 КУпАП керування транспортними засобами водіями, які не мають при собі або не пред'явили чи не передали для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, талона до нього, реєстраційних та інших документів, що підтверджують право користування чи розпорядження транспортним засобом, а у випадках, передбачених законодавством, належно оформленого дорожнього (маршрутного) листа або документів на вантаж, що перевозиться, ліцензійної картки на транспортний засіб, а так само поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") тягне за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається із оскаржуваної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 126 ч. 1 КУпАП, а саме за передачу керування транспортним засобом ОСОБА_2, в якого не було при собі посвідчення водія та талона попередження, хоча вказана норма Закону не передбачає відповідальності за таке діяння.

Крім цього, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_2 має право керувати транспортним засобом марки «Нісан», д/н  НОМЕР_1 (а. с. 27-28), а тому  відповідальність за керування транспортним засобом без пред»явлення посвідчення водія, талона до нього, реєстраційних чи інших документів несе персонально.  

Згідно ст.62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.  

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.  

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Отже,  враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 ч. 1 КУпАП, а тому постанова в справі про адміністративне правопорушення серії АО1 № 032012 від 14 жовтня 2010 року підлягає скасуванню, а провадження у справі  закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП.  

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст.1,2,3,17,18,70,71, 86, 159-163, 171-2 КАС України,  Розпорядженням МВС України N 466 від 21.05.2009 року, Інструкцією з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України,  затвердженої наказом  МВС 27  березня 2009 року за № 111, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Уточнений позов -   задовольнити.   

Визнати незаконною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АО1 № 032012 від 14 жовтня 2010 року, винесену інспектором ДПС ВДАІ та АТІ з обслуговування м. Ужгород Шахайдою Михайлом Михайловичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 450 (чотириста п»ятдесят) грн. 00 коп., а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити .  

Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

               Головуючий:                                                                                       Ганько І.І.