Справа № 1-144/10  

В  И  Р  О  К  

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ  

13.12.2010 року Білозерський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді                                    Строілов С.О.,

при секретарі                                         Велько А.М.,

з участю прокурора                                    Мовчан І.А. ,  

адвокатів                                          ОСОБА_1, ОСОБА_2,

потерпілого                                         ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Білозерка кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Алма-Ата, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у скоєні злочину передбаченого ст. 185 ч.2 КК України,

ОСОБА_5,  ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця с.Хоменки Шаргородського району Вінницької області, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, одруженого, працюючого механіком в ПП «Корабел», який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, та проживає за адресою: АДРЕСА_4, раніше не судимого,

у скоєні злочину передбаченого ст. 185 ч.2 КК України,-

В С Т А Н О В И В:  

В кінці травня 2009 року ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_5, умисно, з корисних мотивів, шляхом скосу з земельної ділянки площею 2,16 га розташованої поряд зі звірофермою за адресою: АДРЕСА_5, таємно викрали належну ОСОБА_3 люцерну вагою 3,69 тонн, вартістю 600 грн. за 1 тону, чим спричинили потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 2214 грн.  

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав частково, пояснивши про те, що дійсно за вказаних обставин він за домовленістю з ОСОБА_5, за пропозицією останнього й з допомогою найнятих ним робітників, скосили належну ОСОБА_3 люцерну з вказаного поля, частину якої ОСОБА_5 продав, а частину вивіз з поля, при цьому отримані від продажу кошти він витратив на особисті потреби.  

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав частково, пояснивши про те, що дійсно за вказаних обставин він за пропозицією ОСОБА_4 допомагав йому скосити та продати сіно з вказаного поля, для чого він найняв працівників які скосили траву та вивезли її з поля, частину якої він продав, а частину склав в смт.Білозерка. При цьому отримані від продажу кошти він витратив на розрахунок з працівниками, частину залишив собі, а частину передав ОСОБА_4

Часткове визнання своєї вини підсудні обґрунтовують тим, що покіс та продаж сіна здійснювався з метою придбати зерно для нутрій, при цьому ОСОБА_4 посилався на те, що не міг повідомити потерпілого про свої дії та вважав їх правомірними, а ОСОБА_5 посилався на те, що вважав ОСОБА_4 орендарем звіроферми, при цьому підсудні спочатку цивільний позов не визнавали, а потім визнали на суму 2214 грн.

Незважаючи на часткове визнання підсудними своєї вини, їх вина у скоєні злочину повністю підтверджується наступними доказами.

Так, з пояснень потерпілого ОСОБА_3 вбачається, що він є власником звіроферми за вказаною адресою та орендарем земельних ділянок на яких росла люцерна, а підсудний ОСОБА_4 працював у нього на фермі й в червні 2009 року останній повідомив йому про те що є пропозиція обміняти люцерну на зерно на що він відмовився, а приїхавши на звіроферму виявив відсутність люцерни на полях, про крадіжку якої спільно з ОСОБА_5 ОСОБА_4 зізнався тільки після того як між ними виник конфлікт з приводу поділу виручених від продажу люцерни коштів.  

Згідно пояснень свідка ОСОБА_6, на вказаній земельній ділянці вирощувалась люцерна, яку в травні 2009 року викрали ОСОБА_4 з ОСОБА_5, з якими він особисто спілкувався та вони не заперечували цього факту.  

З пояснень свідка ОСОБА_7 вбачається, що в травні 2009 року його найняв ОСОБА_5 й він перевозив сіно люцерни з поля в смт.Білозерку де ОСОБА_5 частину його продав людям, при цьому розраховувався з ним ОСОБА_5, а ОСОБА_4 допомагав грузити сіно в автомобіль.  

Згідно пояснень свідка ОСОБА_8, влітку 2009 року його найняв ОСОБА_5 й він скосив люцерну з поля неподалік від смт.Білозерка, за що з ним розраховувався особисто ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що влітку 2009 році вона придбала машину сіна у ОСОБА_5, якому й оплачувала за нього, після чого в подальшому він та ОСОБА_4 пропонували їй придбати люцерну.

З пояснень свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 /т.1 а.с.45/ вбачається, що вони в 2009 році купували сіно у ОСОБА_5

Відповідно до пояснень свідка ОСОБА_12 /т.2 а.с.33/, влітку 2009 року з його дозволу ОСОБА_5 склав на його подвір’ї стіг сіна люцерни.

Згідно з протоколом огляду від 27.10.2009 року за місцем проживання ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_6, виявлено стіг сіна /т.2 а.с.14/.

Згідно з протоколом очної ставки від 28.12.2009 року потерпілий ОСОБА_3 та підсудний ОСОБА_4 наполягали на своїх показах щодо обставин викрадення люцерни /т.2 а.с.35/.  

Згідно з протоколом огляду від 28.12.2009 року площа земельної ділянки звідки викрадена люцерна становить 2,16 га /т.2 а.с.16/.

Згідно з листом Управління агропромислового розвитку Білозерської районної державної адміністрації № 01-10/422 від 17.11.2010 року валовий збір сухої люцерни скошеної з площі 2,16 га при урожайності 2009 року можливий в кількості 36,9 ц, а вартість тони сіна люцерни в 2009 році становила 600-700 грн. /т.2 а.с.238/.  

Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом від 14.07.2008 року ОСОБА_3 є власником звіроферми розташованої за адресою: АДРЕСА_5 /т.2 а.с.32/.

Згідно з розпорядженням голови Білозерської районної державної адміністрації № 693 від 30.07.2010 року ОСОБА_3 є орендарем земельної ділянки, як спадкоємець ОСОБА_13 в оренді у якого перебувала ця земельна ділянка /т.2 а.с.29-30,83-87,205/.  

Оцінивши в сукупності досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає вину підсудних доведеною та кваліфікує їх дії за ст. 185 ч.2 КК України, як таємне викрадення чужого майна /крадіжка/, вчинена за попередньою змовою групою осіб.

Доводи підсудних ОСОБА_4 про правомірність своїх дій та продаж люцерни з метою придбати зерно для нутрій та ОСОБА_5 про те, що він вважав ОСОБА_4 орендарем, а також про відсутність люцерни у проданому сіні, не приймаються судом до уваги й розцінюються, як наміри підсудних уникнути відповідальності за вчинене, оскільки вказані доводи наведені підсудними повністю спростовуються сукупністю доказів досліджених в судовому засіданні на які послався суд, в тому числі поясненнями самих же підсудних даними як в ході судового засідання, так і вході досудового слідства, які фактично свідчать про домовленість підсудних про продаж люцерни з метою отримання коштів та витрачання їх в подальшому на особисті потреби.  

При призначенні покарання підсудним суд обставин які пом’якшують або обтяжують покарання не вбачає, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого, обставини і наслідки злочину, ступінь участі кожного підсудного у вчиненні злочину, дані про їх особи, які характеризуються задовільно й притягуються до кримінальної відповідальності вперше, та з урахуванням їх ставлення до вчиненого, не прийняття заходів до відшкодування завданої злочином шкоди, суд вважає необхідним для виправлення та перевиховання підсудних призначити їм покарання у вигляді обмеження волі.

Цивільний позов потерпілого, в силу ст. 1166 ЦК України, з урахуванням доведеності в судовому засіданні об’єму та вартості викраденого, підлягає частковому задоволенню на суму 2214 грн., яка фактично не заперечується підсудними.  

Керуючись ст.ст. 323, 324, 333-335 КПК України, суд, –  

З А С У Д И В:  

ОСОБА_4  визнати винним у скоєні злочину передбаченого ст. 185 ч.2 КК України і призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців з поміщенням в кримінально-виконавчу установу відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним нагляду з обов'язковим залученням до праці.  

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін - підписка про невиїзд.

ОСОБА_5  визнати винним у скоєні злочину передбаченого ст. 185 ч.2 КК України і призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік 10 місяців з поміщенням в кримінально-виконавчу установу відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним нагляду з обов'язковим залученням до праці.  

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без змін – утримання під вартою.

Зарахувати ОСОБА_5 в строк відбуття покарання час перебування його під вартою в період з 24.03.2010 року.

Стягнути з ОСОБА_5 в доход держави 448 грн. 33 коп. за проведення судово-психіатричної експертизи № 234 від 15.04.2010 року.  

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 2214 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Речові докази по справі: стіг сіна люцерни – вважати повернутим потерпілому ОСОБА_3

На вирок може бути подана апеляція протягом 15 діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Херсонської області через Білозерський районний суд Херсонської області, а засудженим ОСОБА_5 в той же строк з моменту отримання копії вироку.

  Суддя                                                                                                                Строілов С.О.