2-1565/2010  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  14 грудня 2010 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:  

  головуючого судді Тончук Р.І.  

  при секретарі Придачук Г.Л.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Славуті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,  

  встановив:  

    ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу. Посилається на те, що він є приватним підприємцем і здійснює торгівельну діяльність у магазині в АДРЕСА_1. 4.01.2010 року прийняв на роботу продавцем магазину ОСОБА_2, де вона  пропрацювала до 29.06.2010 року. При проведенні 29.06.2010 року планової ревізії у магазині була виявлена недостача коштів за період роботи відповідачки  в сумі 10199 грн. В ході ревізії було з»ясовано, що 7999 грн. нею привласнено, а 2200 грн. склала недостача коштів в результаті продажу товарів покупцям без оплати, тобто в борг. По закінченні ревізії ОСОБА_2 написала розписку про добровільне повернення боргу, однак, до цього часу його не повертає. Просив стягнути суму боргу з відповідачки на його користь.  

  У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 зменшив розмір позовних вимог, давши пояснення про те, що на даний час  недостача в сумі 372 грн. повернута покупцями, яким позивачка видавала товари в борг.Просить стягнути з неї 9826 грн.25 коп.  

  Відповідачка ОСОБА_2 позову не визнала, давши пояснення про те, що під час проведення ревізії дійсно було виявлено недостачу в сумі 10199 грн., з яких 2200 грн. складає борг покупців, яким вона давала товари без оплати, а  причина недостачі решти коштів їй невідома. Вона їх не привласнювала. . Зобов»язувалась повернути суму недостачі, однак, не має для цього коштів.  

  Заслухавшии пояснення сторін, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.  

  Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі укладеного  4 січня 2010 року з підприємцем ОСОБА_1 трудового договору працювала продавцем належного йому магазину у АДРЕСА_1. З 20 травня 2009 року до 4 січня 2010 року працювала у цьому ж магазині без укладення трудового договору. Трудовий договір розірваний 30 червня 2010 року на підставі ст. 41 п.2 КЗпП України.(а.с.35). Проведеною 29 червня 2010 року ревізією за участю ОСОБА_2  у магазині було виявлено недостачу в сумі 10199 грн. Це стверджується поясненнями сторін, свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які проводили ревізію, актом ревізії, підписаним ОСОБА_2(а.с.10-32, 38-43). Як вбачається з пояснень сторін, свідків, відповідачка була присутня при проведенні ревізії і в її процесі  та по результатах ревізії  заперечень та зауважень не надавала.  Погодившись з результатами ревізії, написала письмові розписки про зобов»язання повернути ОСОБА_1 2200 грн. боргу, що виник в результаті відпуску покупцям товарів у борг та  7999 грн. власного боргу(а.с.36,37). Посилалась лише на те, що за відсутністю коштів борг буде повертати частинами.  

  Трудовим договором від 4.01.2010 року передбачена відповідальність відповідачки за наявність переданого для реалізації майна,  та обов»язок належного ведення  документації. Як пояснили сторони, договір про повну матеріальну відповідальність з  відповідачкою не укладався, однак, товари в магазин отримувались саме нею за  накладними, в яких вона підписувалась за їх отримання , що стверджується  наданими  копіями накладних з підписами відповідачки, а,отже, повинна нести повну матеріальну відповідальність за їх недостачу відповідно до ст. 134 ч. 1 п. 5 КЗпП України.  

  З пояснень відповідачки також вбачається, що їй були створені належні умови для роботи в магазині та збереження товаро-матеріальних цінностей. Жодних претензій за період роботи  в магазині до його власника вона не пред»являла. Випадків крадіжок та звернень у зв»язку з цим в органи міліції не було. Позивач пояснив, що доступ  у приміщення магазину мала лише ОСОБА_2 Отже , недостача сталась лише з вини позивачки і незалежно від причини виникнення недостачі – недбалого ставлення до своїх обов»язків чи привласнення коштів або товарів, саме вона повинна нести відповідальність.Як вбачається з пояснень сторін випадки недостачі  за період роботи ОСОБА_2 у магазині виявлялись і раніше.  

  Постановою органу дізнання від 5 серпня 2010 року в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 відмовлено.(а.с.6).  

  Відповідно до  ч. 2 ст. 137 КЗпП України суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою. Позивачка має малолітню дитину , що стверджується копією свідоцтва про її народження(а.с.65), з червня 2010 року не працює. З врахуванням цих обставин суд вважає можливим зменшити розмір шкоди до 8000 грн.  

  Керуючись ст.ст.130, 134, 135-1, 137 КЗпП України, ст.ст. 8,10,88,212,213 ЦПК України, суд  

  вирішив:  

    позов задовільнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь  ОСОБА_1 8000 грн. матеріальної шкоди, 80 грн. витрат по сплаті судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 8200 грн.  

  Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.  

    Головуючий: