Справа № 2-а-770/2010
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2010 року м. Звенигородка
Суддя Звенигородського районного суду Черкаської області Гончаренко Т.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії по інвалідності
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України у Звенигородському районі про визнання неправомірною відмови відповідача провести їй перерахунок призначеної основної і додаткової пенсії по інвалідності, як потерпілій внаслідок Чорнобильської катастрофи. Свої вимоги обгрунтовує тим, що вона є потерпілою від Чорнобильської катастрофи. Внаслідок захворювання, пов’язаного з проживанням в зоні посиленого радіоекологічного контролю, 24.02.2010 року її визнано інвалідом 3 групи. Крім того згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796 – Х11 (далі Закон № 796 –Х11) її віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Згідно ч.4 ст. 54 Закону № 796-Х11 в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по 3 групі інвалідності шести мінімальних пенсій за віком. Ст.50 цього Закону встановлено, що особам віднесеним до категорії 1 призначається щомісячна додаткова пенсія, за шкоду заподіяну здоров’ю інвалідам третьої групи в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Оскільки призначена їй пенсія не відповідала вказаним розмірам вона звернулася до відповідача щодо відповідного визначення та проведення перерахунку зазначених пенсій. Однак отримала відмову. Просить визнати вказану відмову протиправною, зобов’язати відповідача провести перерахунок призначеної їй пенсії по інвалідності з 14.06.2010 року і виплатити її виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно ст. 183-2 КАС України справа розглянута суддею в порядку скороченого провадження.
Дослідивши письмові докази справи, суддя вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав:
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивачку ОСОБА_1 віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1, виданим 18.03.2010 року Черкаською обласною радою. Позивачка є інвалідом третьої групи захворювання, пов’язаного з проживанням в зоні посиленого радіоекологічного контролю. Згідно довідки Обласної МСЕК Черкаської міської поліклініки серія НОМЕР_2, виданої 02.03.2010 року, інвалідність позивачці встановлено безтерміново.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Так, згідно ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими - по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
Згідно зі ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції до 01.01.2008 року особам віднесеним до Категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі - інвалідам 3 групи – 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Статтею 67 Закону № 796-Х11 встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
П. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, встановлено у Законі України „Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року, а також Законі України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», згідно ст. 1 якого, прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі, мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із Законом України про державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, для позивачки, як інваліда 3 групи, особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, нижній розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із вище наведених розмірів.
Розрахунок пенсії ОСОБА_1 відповідач здійснив виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» розміру, що складає 19 грн. 91 коп.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 року № 523. Ця постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону № 796. Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», постановами від 28.05.2008 року № 530 та від 16.07.2008 року № 654, всупереч положень ст.ст. 50, 54 Закону № 796 Кабінет Міністрів України встановив розміри сум, з яких провадиться розрахунок пенсії, при тому, що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Положення Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якими були внесені зміни до ст. 50, 54 Закону № 796 та зменшено розмір державної та додаткової пенсії, рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнано неконституційними.
Отже, за конституційними нормами, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, суддя приходить до висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсії позивачці, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення ч. 3 ст. 28 Закону № 1058-IV не є перешкодою для застосування даної величини чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Суддею встановлено, що позивачка зверталась до відповідача з проханням провести перерахунок призначеної їй пенсії по інвалідності 29.11.2010 року, в задоволенні її заяви їй було відмовлено.
Суддя вважає, що порушене право позивачки підлягає відновленню шляхом зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату їй вказаної пенсії починаючи з 14.06.2010 року. Оскільки позивачці слід визначати пенсію, виходячи із мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачці повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком. За таких обставин відмова відповідача у перерахунку пенсій в разі встановлення законом нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність є протиправною, суперечить вимогам ч.3 ст. 67 Закону № 796-Х11.
Так згідно ст. 52 Закону України від 30.04.2010 року «Про державний бюджет України на 2010 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлений у розмірі: з 1 січня 2010 року – 695 гривень, з 1 квітня - 706, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня – 723 гривні.
Отже, відповідача слід зобов’язати провести перерахунок призначених позивачу основної і додаткової пенсії з врахуванням наведених вище розмірів, починаючи з 14.06.2010 року.
Згідно ч. 1 ст. 94, ч. 3 ст. 90 КАС України, з Державного бюджету України на користь позивачки слід стягнути понесені нею витрати за надання правової допомоги, граничний розмір компенсації яких встановлюється законом. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27 квітня 2006 р. N 590, граничний розмір компенсації за надання правової допомоги, яка сплачується за рахунок держави, не повинна перевищувати суми, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день. Отже, з Державного бюджету України на користь позивачки слід стягнути 45,35 гривень компенсації за надання правової допомоги (907 гривень /мінімальна заробітна плата з 01.10.2010 року/ х 5 : 100)
Сторони звільнені від сплати судового збору на підставі п. 18, 34 Декрету Кабінету України «Про державне мито» від 21.01.1993 року.
На підставі ст.8,16, 19,22,25,50,64 Конституції України, ст.ст. 49, 50, 54, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року, Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, керуючись ст. ст. 2,6,9 17, 19, 87, 94, 158- 160, 161-163, 167, 256 КАС України, суд, -
п о с т а н о в и в:
адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області провести перерахунок основної та додаткової пенсії ОСОБА_1 по інвалідності в розмірі встановленому ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Звенигородському районі провести перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 пенсію по третій групі інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком як інваліду третьої групи захворювання яке, пов’язане з проживанням в зоні посиленого радіоекологічного контролю, починаючи з 14 червня 2010 року з врахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратити працездатність.
Постанова підлягає негайному виконанню в межах суми стягнення за шість місяців.
Сторони звільнені від сплати судового збору на підставі ст.4 п.18, 34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року.
Копію постанови суду протягом трьох днів з дня її ухвалення направити позивачці ОСОБА_1, а відповідача Управління пенсійного фонду у Звенигородському районі повідомити про можливість отримання копії судового рішення безпосередньо в суді.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, постанова якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано до Київського апеляційного адміністративного суду через Звенигородський районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя