Справа № 2-а-490/2010 р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2010 року м. Звенигородка
Суддя Звенигородського районного суду Черкаської області Гончаренко Т.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії та додаткової пенсії,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1 06.12.2010 року звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України у Звенигородському районі про визнання неправомірною відмови відповідача провести їй перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю та підвищення до пенсії, як потерпілій внаслідок Чорнобильської Катастрофи 4 категорії та зобов’яти відповідача виплати недоплачені суми пенсії відповідно до ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» якими передбачено, що пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю призначається додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком, але в порушення Закону відповідач виплачує додаткову пенсію у розмірі, що не співвідносяться з мінімальною пенсією за віком. В позові вказує, що вона є постраждалою 4 категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи і перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Звенигородка як працюючий пенсіонер, отримує пенсію по Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення». В добровільному порядку відповідач відмовляється провести перерахунок і виплату додаткової пенсії за період з 07.06.2010 р. по теперішній час, тому просить зобов’язати відповідача перерахувати пенсію та в подальшому виплачувати щомісячно пенсію згідно Законів України.
Позовні вимоги підтверджуються: паспортом позивачки, пенсійним посвідченням, посвідченням громадянина – 4 категорія, яка постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю, відповіддю УПФ України в м.Звенигородка Черкаської області, в якій відповідач не визнає вимоги позивачки.
Від відповідача надійшло заперечення в якому він не визнав позов повністю, просять суд в задоволенні позовних вимог позивачці відмовити.
Ухвалою судді від 10.12.2010 року відкрито провадження в справі щодо позовних вимог про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії та додаткової пенсії з 07.06.2010 року.
Згідно ст. 183-2 КАС України справа розглянута суддею в порядку скороченого провадження.
Згідно ст.ст. 122 ч. 4, 128 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у справі доказів. Дослідивши письмові докази справи, суддя вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав:
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року Закон № 796-ХІІ.
Відповідно до ст.49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 4 категорії призначається у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 67 Закону № 796-ХІІ встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
На думку судді, положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування зазначеної величини ( мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.
Позивачку ОСОБА_1 віднесено до четвертої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1, виданим 24.10.2002 року Черкаською обласною державною адміністрацією. Позивачка отримує пенсію за віком, в розмір якої входить додаткова пенсія в розмірі 5 % від прожиткового мінімуму та відповідно до вимог ПКМУ №1 від 03.01.2002 року отримує додаткову пенсію, призначену відповідно до ст.51 Закону , виходячи з розміру розрахункової величини 19 гривень 91 копійок. Оскільки відповідач виплачує позивачці підвищення до пенсії та додаткову пенсію в розмірі меншому, ніж встановлено ст.51 Закону № 796-ХІІ, його бездіяльність слід визнати неправомірною та зобов’язати здійснити перерахунок пенсії і виплачувати позивачці підвищення до пенсії та додаткову пенсію, в розмірах встановлених ст. 51 Закону № 796-ХІІ.
Позов підлягає задоволенню в межах шести місяців до дня звернення з позовом до суду, оскільки згідно ст.99 ч.2 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто порушені права позивачки підлягають відновленню з 07 червня 2010 року.
Сторони звільнені від сплати судового збору на підставі п. 18, 34 Декрету Кабінету України «Про державне мито» від 21.01.1993 року.
На підставі ст.8,16, 19,22,25,50,64 Конституції України, ст. 49, 51, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, керуючись ст. ст. 2,6,9 17, 19, 87, 94, 99,100, 183-2, 256 КАС України, -
п о с т а н о в и л а:
адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області здійснити перерахунок і виплачувати ОСОБА_1 додаткову пенсію в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком, встановленому ст.51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 07.06.2010 року.
- 3 -
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі здійснити перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії ОСОБА_1 в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, згідно ст.51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з 07 червня 2010 року по 27 грудня 2010 року з урахуванням проведених виплат за вказаний період.
Постанова підлягає негайному виконанню в межах суми стягнення за один місяць.
Сторони звільнені від сплати судового збору на підставі ст.4 п.18, 34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року.
Копію постанови суду не пізніше наступного дня з дня її прийняття направити позивачці ОСОБА_1, а відповідача Управління пенсійного фонду у Звенигородському районі повідомити про можливість отримання копії судового рішення безпосередньо в суді.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, постанова якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано до Київського апеляційного адміністративного суду через Звенигородський районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя