Справа № 2 - 851  

2010 рік  

        РІШЕННЯ  

іменем України  

  10 листопада 2010 року                                               смт Михайлівка Михайлівський районний суд Запорізької області,  

у складі:     головуючого суді     Мовчана О.Г.  

    при секретареві     Проскурня Н.В.  

  за участю:     позивача         ОСОБА_2  

представника позивача     адвоката ОСОБА_3    

відповідача         ОСОБА_4        

    розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт Михайлівка справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, за участю третьої особи Михайлівської селищної ради, про встановлення межі між суміжними земельними ділянками, -  

  В С Т А Н О В И В :  

  ОСОБА_2 звернулася до Михайлівського районного суду з позовними вимогами до ОСОБА_4 про встановлення межі між суміжними земельними ділянками,   що знаходяться по АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_4   .  

Зокрема, позивач просить суд   винести рішення відповідно до якого перенести суміжну межу, яка розташована між житловими будинками №186-А та 188, в сторону будинку № 188 на відстань 2 м від стіни житлового будинку № 186-А.  

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі рішення виконкому Михайлівської селищної Ради від 22 лютого 1968 року, їй був наданий дозвіл на будівництво будинку № 186-А по АДРЕСА_1 та надана земельна ділянка, площею 0,15 га для обслуговування вказаного будинку, що підтверджується архівним витягом від 10.06.2009 року № м-80/1 засідання виконкому Михайлівської селищної Ради депутатів трудящих смт. Михайлівка від 22.02.1968 року та свідоцтвом на побудову будинку в населеному пункті від 03.03.1968 року. Вказаний будинок був побудований та введений в експлуатацію в 1969 році. Рядом з будинком позивача - знаходиться будинок № 188, який належав її матері - ОСОБА_6  

В ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивача - ОСОБА_6 померла. Після її смерті, житловий будинок № 188, що знаходиться по АДРЕСА_1 разом із земельною ділянкою, яка до нього прилегла, в порядку спадкування перейшов до сестри позивача, яка є відповідачем по справі - ОСОБА_4.  

За життя матері, з останньою була усна домовленість про тимчасове перенесення межі земельної ділянки на один метр в бік будинку позивача. Після смерті матері, позивач звернулась до відповідачки з вимогою повернути межу земельних ділянок відповідно до земельно-кадастрової документації, але відповідач відмовила. З цього приводу, вказане питання розглядалось на погоджувальній комісії по земельним питанням при виконкомі Михайлівської селищної Ради від 11.01.1995 року. Земельна комісія не змогла дійти компромісу між позивачем та відповідачем та зробила висновок, що правильно було б вирішити питання про перенесення межі (забору) до краю відмостки будинку позивача, тим самим будинок знаходився б на території одного двору, а не двох і таким чином була б усунена причина майбутніх конфліктів. Площа відчуженої території склала б - 11 метрів квадратних, що за міркуванням комісії не являлась би в даному випадку рішучим фактором. Постановлена огорожа не виступала б перешкодою заїзду автомобіля, тому що була б розміщена в 0,5 м. від краю стовпа воріт.  

В зв'язку з тим, що вказане рішення погоджувальної комісії по земельним питання не вирішувало земельний спір, позивач вимушена була звернутись з відповідним позовом про перенесення межі в Михайлівський районний суд, Запорізької області.  

17 квітня 1996 року Михайлівський районний суд Запорізької області виніс рішення суду, яким зобов'язав ОСОБА_4 перенести межу своєї земельної ділянки біля будинку № 188 АДРЕСА_1 до краю відмостки будинку позивача, який розміщений по АДРЕСА_1, 186-а смт. Михайлівка на один метр від будинку, починаючи від кута відмостки з задньої сторони мого будинку, паралельно відмостки по прямій лінії до існуючої огорожі з боку АДРЕСА_1  

Проте, 23 травня 1996 року, Апеляційним судом Запорізької області, постановлене рішення суду Михайлівським районним судом було скасоване, а справа направлена на новий розгляд до того ж суду в іншому складі. Після чого, земельний спір між позивачем та відповідачкою до 2009 року не піднімався. Проте, на початку 2009 року між позивачкою та відповідачем повторно виник спір про межу, в зв’язку з чим позивач вирішила звернутись до Михайлівського районного суду, в проваджені якого знаходилась справа про встановлення межі, та отримала відповідь, що справа розглянута по суті і по ній постановлене рішення суду. Отримавши копію рішення суду від 28.10.1997 році, позивач встановила, що в задоволенні позовних вимог їй відмовлено, так як відповідно до ст.22 ЗК України, який діяв на той час, межі земельних ділянок в натурі встановлюються землевпорядними організаціями.  

Звернувшись до Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області з метою вирішити спірне питання, яке виникло між сторонами, позивач отримала відповідь, що за дорученням голови РДА її питання розглядалося спеціалістом селищної ради та начальником регіонального розвитку містобудування та архітектури РДА. Також питання суміжного землекористування розглядалося на узгоджувальній комісії селищної Ради. Так як згоди між сторонами не було досягнуто, комісія порекомендувала звернутися до суду, при цьому запропонували сторонам дотримуватися правил добросусідства і вирішити питання добровільно.  

04 серпня 2009 року позивач звернулась до Михайлівської селищної Ради з письмовою заявою про встановлення межі між домоволодіннями №№ 188 та 186-а по АДРЕСА_1. 27.08.2009 року, селищний голова Михайлівської селищної Ради надіслав позивачеві листа про те, що це питання було розглянуте Михайлівським районним судом і селищна Рада не має права відміняти або змінювати рішення суду.  

Крім того, позивач також зверталась до прокурора Михайлівського району, який порекомендував їй звернутись з відповідним позовом до суду.  

На сьогоднішній день, при неодноразових зверненнях позивача, як до відповідачки, так і до органів місцевого самоврядування, інших органів влади, спірне питання переносу земельної ділянки не вирішено, в зв'язку з чим, вона вимушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права на землекористування.  

    На обґрунтування своїх доводів, позивач надала суду:  

?   світлокопію паспорту та ідентифікаційного коду;  

?   світлокопію протоколу № 4 від 22.02.1968 року;  

?   світлокопію довідки голови селищної ради;  

?   світлокопію свідоцтва на забудівлю усадьби в селищному населеному пункті;  

?   світлокопію висновку від 11.01.1995 року;  

?   світлокопію рішення суду від 17.04.1996 року;  

?   світлокопію рішення суду від  28 жовтня 1997 року;  

?   світлокопію листа-відповіді РДА від 07.07.2008 року № 05-24/498;  

?   світлокопію листа відповіді селищної Ради від 27 .08.2009 року № 862;  

?   світлокопію листа відповіді прокуратури від 01.09.2008 року № 95-08.  

  В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, пославшись на доводи зазначені у позовній заяві.  

  Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на неправдиве зазначення позивачем обставин будівлі будинку та встановлення межі за життя матері. Крім того відповідач посилається на наявність судового рішення за вказаним спором.  

На обґрунтування своїх доводів, відповідач будь яких документів суду не надала.  

  Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не сповістив. Відповідно до положень ст..169 ЦПК України, судом прийнято рішення про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи.  

Заслухавши пояснення позивача, відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про потребу задоволення позовних вимог у повному обсязі  виходячи з наступного:  

•   відповідно до положень ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог;  

•   відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях;  

•   відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими учасниками, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню;  

•   як встановлено судом, 22 лютого 1968 року, підставі рішення виконкому Михайлівської селищної Ради, позивачеві був наданий дозвіл на будівництво будинку за адресою № 186-А по АДРЕСА_1 та надана земельна ділянка, площею 0,15 га для обслуговування вказаного будинку. Вказана обставина  підтверджується архівним витягом від 10 червня 2009 року № м-80/1 засідання виконкому Михайлівської селищної Ради депутатів трудящих смт. Михайлівка від 22 лютого 1968 року та свідоцтвом на побудову будинку в населеному пункті від 03.03.1968 року, що містить в собі план забудови земельної ділянки. Вказаний будинок був побудований та введений в експлуатацію в 1969 році. Рядом з будинком позивача - знаходиться будинок № 188, який належав її матері - ОСОБА_6 Відповідно до плану забудівлі земельної ділянки, погодженому з відповідними посадовими особами, відстань від будинку позивача до межі з земельною ділянкою позивача складає два метри, а отже, протягом користування земельними ділянками позивачем та її померлою матір’ю ОСОБА_6, не було дотримано не було дотримано меж встановлених технічною документацією, в наслідок чого відбулося самочинне перенесення межи в сторону будинку позивача на один метр. Питання щодо невідповідності межі технічний документації, стало приводом для спору між позивачем та спадкоємицею ОСОБА_6 – ОСОБА_4  

•   відповідно до положень ч.1 ст.106 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними;  

•   відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків;  

•   положеннями ч.1 ст.91 ЗК України визначено, що одним із обов’язків власників земельних ділянок є обов’язок не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;  

•   зважаючи на наявність технічної документації в позивача, відповідно до якої вбачається невідповідність самочинно встановленої межі, й відсутність будь якої документації в відповідача, що б спростовувала доводи позивача, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.    

  Питання, щодо розподілу судових витрат, підлягає вирішенню в порядку ст.88 ЦПК України.  

Керуючись ст.ст.124, 129 Конституції України, ст..ст.91, 106, 152 ЗК України, ст.ст.10, 11, 27, 30, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України,  -  

  В И Р І Ш И В:  

  Позов   ОСОБА_2 до ОСОБА_4 за участю третьої особи Михайлівської селищної ради, про встановлення межі між суміжними земельними ділянками   – задовольнити.  

Встановити межу між суміжними земельними ділянками, що знаходяться по АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_4, відповідно до земельно-кадастрової документації, тобто перенести суміжну межу, яка розташована між житловими будинками №186-А та 188, в сторону будинку № 188 на відстань 2 м від стіни житлового будинку № 186-А.  

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 (тридцять сім) гривень.  

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави суму судового збору у розмірі 51 (п’ятдесят одна) гривня  

  Сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.  

  Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення   .  

  Суддя  

Михайлівського районного суду  

Запорізької області                 О.Г. Мовчан