Справа № 2-281  

2010 року  

  Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  25 травня 2010 року                                                                             смт Михайлівка  

  Михайлівський районний суд Запорізької області,  

у складі: судді     Мовчана О.Г.  

при секретареві     Рикун І.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду у Михайлівському районі Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -  

В С Т А Н О В И В:  

  До суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області, у якому зазначила, що відповідно до ст.1 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», вона є дитиною війни, в наслідок чого відповідно до ст.6 вказаного закону починаючи з 01 січня 2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Проте відповідач зазначену надбавку до пенсії за період з 09 липня 2007 року о 31 грудня 2007 року, та за період з 22 травня 2008 року по день звернення до суду, не нарахував і не виплатив.  

Враховуючи викладене, позивач просить визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду у Михайлівському районі Запорізької області, щодо нездійснення перерахунку та невиплати у повному обсязі надбавки до пенсії згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни».  

Крім того, позивач просить суд зобов’язати Управління пенсійного фонду у Михайлівському районі Запорізької області нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за вище зазначений період у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».  

Позивач також просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати у вигляді сплаченого державного мита у сумі 51 грн. та ІТЗРЦС у сумі 120 грн.  

  На обґрунтування своїх вимог, позивач надав суду:  

?   Світлокопію паспорта;  

?   Світлокопію пенсійного посвідчення;  

?   Квитанції на підтвердження понесених судових витрат.  

  В призначене судом судове засідання, позивач не з’явився, однак надав суду заяву з клопотанням про підтримання позивних вимог у повному обсязі й розгляд справи за його відсутності. Відповідно до положень ст.169 ЦПК України, судом прийнято рішення про можливість розгляду справи за відсутності позивача на підставі доводів викладених у позовній заяві та додатках до неї.  

Представник відповідача до судового засідання не з’явилася, проте надала суду письмові заперечення, відповідно до яких вона заперечує проти позову, оскільки вважає, що в діях ПФУ не має протиправності, оскільки відповідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України. Таким чином, представник відповідача вважає, що законодавством не визначений механізм реалізації ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того, з 01 січня 2008 року згідно Державного бюджету України особам, які мають статус дітей війни отримують надбавку в розмірі 10% прожиткового мінімуму. Зазначена надбавка до пенсії виплачується позивачу в повному обсязі.  

Також відповідачем заявлено клопотання про застосування до позивача наслідків пропущення строку позовної давності.  

На обґрунтування своїх заперечень, відповідач надав суду:  

?   Розпорядження № 119659;  

?   Письмові заперечення.  

  Дослідивши матеріали справи на основі наявних у суду матеріалів, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню частково з наступних підстав:  

-   10 березня 2010 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року № 1691-VI (опубліковано: "Голос України " № 42 (4792) від 10 березня 2010року; далі — Закон № 1691-УІ). Законом № 1691-VI внесено зміни відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України   та п.3 ч.1 ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з цими змінами розгляд спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них визначено в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.;  

-   відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі;  

-   відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях;  

-   відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими сторонами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню;  

-   призначення та виплата соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, установлених законодавством, здійснюються   органами   праці   та   соціального   захисту   населення   за   місцем проживання їх отримувача, які діють відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 травня 2007 № 790 «Про затвердження типових положень про Головне управління  праці та  соціального захисту населення обласної, Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської і про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі державної адміністрації». Тому місцеві управління праці та соціального захисту населення виступають відповідачами у справах зазначеної категорії. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 № 1261 та з урахуванням Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 № 8-2 (з відповідними змінами), управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже, є відповідачем у справах щодо здійснення перерахунку підвищення до пенсій за відповідними позовами;  

-   стаття 19 Конституції України зобов’язує органи державного управління, їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та в спосіб, які передбачені Конституцією та законами України;  

-   при вивченні матеріалів справи судом встановлено, що позивач  ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФ в Михайлівському районі Запорізької області, отримує пенсію за віком та має правовий статус дитини війни, що надає право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року;  

-   відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  в редакції, що діяла до набрання сили Законами України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28 грудня 2007 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком;  

-   згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансування забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Разом з тим, згідно п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 р. дію ст.6 Закону України  "Про  соціальний  захист дітей війни" зупинено на 2007 рік. Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у  2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового  утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно п.41 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28 грудня 2007 року стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена у наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. З огляду на те, що п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було призупинено дію ст.6 Закону України "Про  соціальний  захист дітей війни», п.41 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28 грудня 2007 року внесені зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якими передбачений менший розмір виплат дітям війни, відповідач проводив відповідні виплати позивачу згідно з вищезазначеним порядком та розміром;  

-   Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року визнані такими, що є неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»: пункт 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону; стаття 111, за якою підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни;  

-   Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»;  

-   Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними;  

-   таким чином, при розрахунку розміру підвищення пенсії дитині війни за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та починаючи з 01 січня 2009 року по день розгляду цивільної справи слід керуватися ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»;  

-   статтею 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. До основних прав і свобод громадянина ст.46 Конституції України зокрема відносить і право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом;  

-   відповідно до ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами;  

-   суд керується вимогами ст.8 Конституції України відповідно до положень якої, в Україні визнається та дії принцип верховенства права та ст.8 ЦПК України, відповідно до яких, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;  

-   крім того, згідно ст.17 п.1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та протоколів до неї і практику Європейського Суду як джерело права. Відповідно до ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції «Кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права», на підставі яких, суд приходить до висновку, що відсутність механізму і грошових коштів на виплату надбавки до пенсії не позбавляє дитину війни права на отримання такої надбавки.  

-   Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не передбачено обмеження прав наявністю фінансування. Право позивача на отримання надбавки до пенсії закріплено у Законі, гарантовано державою та підтверджується відповідними доказами, а обов’язок здійснення перерахунку пенсії позивача покладено саме на Управління Пенсійного Фонду України в Михайлівському районі.    

  Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України. Згідно з ч.2 ст.1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Ураховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносинах, що носять публічно-правовий характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій – зобов’язати провести нарахування/перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.  

Вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до п.7 ч.1 ст.4  Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 № 7-93 "Про державне мито" від сплати державного мита звільняються органи соціального страхування та органи соціального забезпечення - за регресними позовами про стягнення з особи, яка заподіяла шкоду, сум допомоги і пенсій, виплачених потерпілому або членам його сім'ї, а органи соціального забезпечення - також за позовами про стягнення неправильно виплачених допомоги та пенсій, тобто  звільнення органів соціального забезпечення, органів місцевого та регіонального самоврядування від сплати державного мита передбачено лише у конкретних випадках та виключно за умови їх звернення до суду з позовом (участі у справі в якості позивача).  

Зважаючи на вище вказане, при вирішенні питанні щодо розподілу судових витрат, мають застосовуватися положення ч.1 ст.88 ЦПК України.  

  Керуючись положеннями ст.ст.124, 129 Конституції України, ст.ст.6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28 грудня 2007 року, Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік» № 835-VI від 26 грудня 2008 року, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 № 1261 та з урахуванням Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 № 8-2 (з відповідними змінами), ст.ст.11, 60, 88,  169, 208-209, 212-217 ЦПК України, суд, -  

  В И Р І ШИ В:  

Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду у Михайлівському районі Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» – задовольнити частково.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області до нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року (включно), з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року (включно), та починаючи з 01 січня 2009 року по 23 березня 2010 року суму пенсії, підвищеної на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розрахованої відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і законодавчо встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на час виплати, з відрахуванням отриманих сум підвищення до пенсії у вказаний період.  

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області – відмовити.  

  Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Михайлівському районі Запорізької області на користь ОСОБА_1 171 (сто сімдесят одну) гривню понесених судових витрат, які складаються з 51 гривні оплати державного мита та 120 гривень витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи.  

  Сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.  

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна  скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення  суду набирає законної сили  після  закінчення  цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

  Суддя  

Михайлівського районного суду                                        

Запорізької області                 О.Г. Мовчан  

  Рішення набрало законної сили 05 травня 2010  року  та зберігається в архіві Михайлівського районного суду в матеріалах цивільної справи під номером 2-281/2010.  

Копія вірно: