Справа № 2-2891-10
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
27 грудня 2010 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого – судді Чернишова Ю.В.
при секретарі – Гречко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на квартиру,
ВСТАНОВИВ :
До Слов'янського міськрайонного суду звернулись ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання за ними права власності на квартиру,
№АДРЕСА_2, в порядку набувальної давності.
Свої вимоги позивачі обґрунтували тим, що квартира №АДРЕСА_1 належить відповідачам. У 1994році відповідачі переїхали на постійне проживання до РФ та з метою утримання квартири в належному стані надали їм дозвіл на вселення в зазначену квартиру. С березня 2000року по теперішній час вони постійно. Відкрито користуються квартирою, здійснили там ремонт. З цих підстав вважають, що відповідно до приписів ст.. 344 ЦК України набули право власності на квартиру за набувальною давністю.
Відповідач- ОСОБА_4 позов не визнав зазначивши, що квартира є спільною сумісною власністю його сім’ї. Вони виїхали на роботу до РФ та уклали договір оренди на підставі якого відповідачі і проживають в спірній квартирі.
Відповідачі- ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, діючи через свого представника ОСОБА_10, позов не визнали , зазначивши, що ці вимоги безпідставні оскільки квартирою відповідачі користувались на підставі договору оренди. Однак вони не виконували умову цього договору. Вони всі є власниками квартири і вимагають у позивачів усунення перешкод у користуванні власністю у зв’язку з чим звернулись до суду. ОСОБА_3 користуються квартирою не добросовісно тому підстав дял задоволення позову не має.
Заслухавши пояснення сторін. дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до переконання, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В суді з вірогідністю встановлено, що квартира №АДРЕСА_1, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, що підтверджується довідкою БТІВ та свідоцтвом про право власності на житло від 15.10.1993року, видане виконкомом Слов’янської міської ради, на підставі розпорядження про приватизацію квартири №2616-р від 12.10.1993року.
Стронами також не оспорюється той факт, що з дозволу власників цієї квартири ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вселились у спірну квартиру у березні 2000року. Також встановлено, що 14.05.2005року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено договір оренди спірної квартири, строком на один рік.
Позивачі, як на підставу своїх вимог про набуття ними права власності на квартиру АДРЕСА_1, посилаються на положення ст.344 ЦК України.
Так ч.1 ст. 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито , безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років, набуває право власності на це майно, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Частиною третьою цією норми передбачено. що якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред’являє вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п’ятнадцять проків.
В суді встановлено, що між одним із власників цього майна ОСОБА_12 та ОСОБА_1 укладався договір оренди, строк дії якого закінчився 14.04.2006р., тобто строк набувальної давності для цього позивача складає п’ятнадцять років.
Окрім того слід зазначити, що володіння є добросовісним, коли особа не знала і не могла знати, що річ належить іншій особі. Позивачі ж знають поро те, що квартира належить відповідачам на праві власності і останні звернулись до суду про усунення перешкод у користуванні власністю з боку ОСОБА_1, оскільки останні добровільно не звільняють цю квартиру.
Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін.
Суд не може погодитись з доводами позивачів , оскільки відповідно п.8 прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що правила ст.344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набуття чинності цим Кодексом. Ураховуючи, що ЦК України набув чинності з 1 січня 2004року, норми ст.344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001року, а відтак визнання судом права власності за набувальною давністю не може мати місце раніше 01 січня 2011року. Тобто підстав для задоволення вимог позивача з цих підстав у суду немає. Інших вимог та підстав позивачі не зазначали.
На підставі викладеного, керуючись ст. .328, 344, 386, п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, , ст.. 10,58,209,212, 213,214,215 ЦПК України, суд, –
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільним справам апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд протягом десяти днів, з моменту його проголошення, а для осіб які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Слов'янського міскрайонний суду
Донецької області Ю.В. Чернишов