Справа № 2-1528/10  

    РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

  8 грудня 2010 р.       Орджонікідзевський районний суд міста Харкова

в складі: головуючого судді - Єрмоленко В.Б.

при секретарі – Вовк О.Ю.

 за участю представника позивача- Волкового Р.В.

відповідача-Мамедова Е.А.

представника відповідача-Шилова Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові  цивільну справу за позовом:  

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа-приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Марченко Л.Л. про визнання частково недійсним правочину відносно виконання зобов’язань,-

 ВСТАНОВИВ:

               Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання  недійсним іпотечного договору, укладеного між ними 29.05.2009 р. та посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харченко Л.Л. в частині строку виконання зобов'язання по поверненню боргу до 29.07.2009 р. і визнати строк виконання зобов'язання до 29.07.2011 р., а також внести відповідні зміни в державний реєстр іпотек. У обгрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що  забезпечення  виконання зобов'язань за договором задовольняється за рахунок нерухомого майна ОСОБА_1, а саме трикімнатної квартири АДРЕСА_1. За попередньою  домовленістю  з відповідачем  строк повернення позики має наступити у 2011 р., оскільки виходячи з матеріального положення ОСОБА_1, вона в момент укладення договору не мала реальної можливості погасити борг через два місяці. Як стверджувала ОСОБА_1 під час підписання договору вона знаходилася під впливом помилки, їй не були роз'яснені умови договору.

               Відповідач проти позову заперечував, пояснив, що понад двадцяти років він дружив із  зятем позивачки- ОСОБА_5, тому коли у квітні 2009 р. він до нього звернувся  і попросив виручити грошима, ОСОБА_2 не зміг відмовити.  Відповідач свого житла на мав, за декілька місяців  йому потрібно було купити квартиру, він уклав с продавцем попередній договір і передав завдаток, тому мав можливість на два місяці,  як  просив ОСОБА_5, позичити гроші, але запропонував забезпечити зобов’язання договором іпотеки. При посвідченні договору у нотаріуса був присутній зять з дочкою позивачки, сторони, текст договору всі прочитали, гроші передані ОСОБА_1, але після спливу строку повернення боргу,  позивачка та її зять стали відкладати  дату виплати, що перешкодило ОСОБА_2 не тільки купити квартиру, бо не було грошей, а і втратити завдаток, що залишився у продавця. Ніякої домовленості про повернення боргу через два роки не могло бути , тому як  він позичив цільові кошти, за які потрібно були купити  конкретну квартиру у липні 2009 р. Незважаючи на те, що ОСОБА_5 весною 2010 р. продав свою квартиру, борг  не повернуто.

                Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані докази, приходить до наступного.

               Згідно іпотечного договору ,  укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харченко Л.Л. 29.05.2009 р., позивачка позичила у ОСОБА_2 та отримала від нього 230000 грн., що складало суму, еквівалентну  30000 доларам США , із зазначенням строку виконання зобов’язання та повернення всієї суми до 29.07.2009 р. Своїм підписом під договором, ОСОБА_1 підтвердила факт отримання грошей, що відображено в договорі і в судовому засіданні цю обставину не оспорювала.  

               Відповідно до п. 1.2 договору іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем своїх зобов’язань за договором, отримати задоволення за рахунок заставленого майна- АДРЕСА_1, яка на підставі договору купівлі-продажу від 12.05.1994 р. належить ОСОБА_1

               У зв’язку з невиконанням умов договору, 23.12.2009 р. виданий нотаріальний напис про примусове виконання вимог ОСОБА_2 у розмірі 235750 грн. за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки та  Орджонікідзевський відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження, після чого позивачка звернулася до суду.

               За змістом ст. 229 ЦК України правочин, здійснений під впливом помилки може бути визнаний судом недійсним, якщо доведені факти обману і вони безпосередньо пов’язані із волевиявленням сторони. Сторона на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка насправді мала місце, тобто надати докази, які б свідчили про її помилку щодо істотних обставин правочину.  

               Позивачка вказує на те, що вона помилялася відносно обставин, які мають істотне значення, а саме строку повернення боргу,  разом з тим ОСОБА_1 не надала цьому ніяких доказів. У судовому засіданні відповідач стверджував, що він не має постійного місця проживання, знімає квартиру і мав намір придбати конкретне житло,  сплатив завдаток, а тому міг надати допомогу  грошима тільки в межах декількох місяців, інакше не укладав би такого договору. Крім того, при посвідченні договору була присутня не тільки позивачка, а її дочка і зять,  копія договору була видана на руки  кожній стороні, проте ОСОБА_1 пред’явила позов про недійсність частини договору лише після здійснення нотаріального напису, тобто через 7 місяців після укладання договору.  Як вбачається з вимог закону,  помилка, допущена внаслідок власного недбальства чи незнання закону,  не є підставою для визнання правочину недійсним.

               Відповідно до ст. 216 ЦК України наслідками визнання правочину недійсним є двостороння реституція та обов’язок особи, яка помилилася , відшкодувати другій стороні завдані реальні збитки і упущену вигоду. Проте ОСОБА_1 просить суд визначити новий строк виконання зобов'язань, що не випливає з вимог закону. Зміна  умов договору в частині строку виконання зобов'язань,  можлива тільки за згодою сторін, які уклали договір,  а тому судом такий строк не може бути визначений .Доводи позивачки на те, що їй не було сенсу позичати гроші на такий незначний строк , а тому ця частина іпотечного договору не відповідає її волевиявленню, суд визнає безпідставними. Впродовж тривалого часу, який сплив після обумовленого договором строку повернення боргу, позивачка не погасила навіть частину заборгованості, що свідчить про те, що продовження строку ще на декілька місяців, не змінять ніяких обставин. Таким чином, позовні вимоги  слід залишити без задоволення.  

В порядку забезпечення позову , ухвалою  Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 08.02.2010 р.  зупинено виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса ХМНО від 23.12.2009 р. за  № 1825. Відповідно до ст.  154 ч.6 ЦПК України вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили, проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову. Враховуючи, що суд відмовляє ОСОБА_1 у позові, подальших підстав для  зупинення стягнення на підставі виконавчого документа,  не має.

              На підставі викладеного і керуючись ст.ст.10, 11, 15, 60, 154 ч.6 ,  209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст. 16, 610,611, 638 ЦК України, суд,-

 В И Р І Ш И В :

              В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа-приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Марченко Л.Л. про визнання частково недійсним правочину відносно виконання зобов’язань- відмовити за необґрунтованістю заявлених позовних вимог.

 Заходи забезпечення позову у вигляді зупинення виконавчого провадження Орджонікідзевским відділом державної виконавчої служби Харківського міського управлення юстиції по примусовому виконанню виконавчого напису  від 23.12.2009 р. приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу про звернення стягнення на АДРЕСА_1 , накладені ухвалою Орджонікідзевського суду м.Харкова від 08.02.2010 р.- скасувати.

             Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку  через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

              СУДДЯ –