Справа № 2- 3073/10

      Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я  

І МЕНЕМ  У К Р А Ї Н И  

  26 листопада 2010 р.       Орджонікідзевський районний суд міста Харкова

в складі: головуючого судді - Єрмоленко В.Б.

при секретарі –Вовк О.Ю.

за участю адвокатів- ОСОБА_13, ОСОБА_1

 позивачів-ОСОБА_3, ОСОБА_2

відповідача-ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові  цивільну справу за позовом:

ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4,  ОСОБА_5, 3 особа-відділ у справах громадянства, міграції і реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та по зустрічному позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про поновлення порушеного права і вселення,-

 ВСТАНОВИВ:

              Позивачі ОСОБА_3 і ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_4, 3 особа- відділ громадянства, міграції і реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського РВ ХМУ УМВСУ в Харківській області ( далі ВГІРФО ) про визнання такими,  що втратили право користування житловим приміщенням у трикімнатній ізольованій квартирі АДРЕСА_1 , у зв’язку з відсутністю понад шести місяців без поважних причин  та зобов’язати 3- особу зняти відповідачів з реєстраційного обліку. В обгрунтування своїх позовних вимог позивачі посилаються на те, що в 1989 р. відповідачка ОСОБА_4-бабка ОСОБА_3 і  колишня свекруха позивача ОСОБА_2 добровільно залишила житлове приміщення і виїхала в с. Медвінка Курської області Росії, а ОСОБА_5- батько позивача і колишній чоловік ОСОБА_2,  залишив квартиру з січня 2007 р. і не виявив бажання надалі користуватися житловим приміщенням.

              Відповідачі проти  позову заперечували та пред’явили зустрічний позов про поновлення порушеного права і вселення в квартиру, указуючи, що рішенням Орджонікідзевського суду м. Харкова від 03.07.2008 р. вони були визнані такими, що втратили право користування житловим приміщенням за їх відсутність, оскільки позивачі навмисно не повідомили суд про місце знаходження відповідачів, а також про наявність рішення судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області від 07.02.2007 р., яким право ОСОБА_4  поновлено і вона вселена в квартиру. Після того, як  відповідачі дізналися про заочне рішення, тобто 1.12.2008 р., то звернулися до суду з відповідною заявою про його перегляд , але за час розгляду заяви  позивачі виписали їх з квартири, приватизували, а після скасування заочного рішення 04.03.2009 р. свою  позовну заяву про визнання  відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням просили залишити без розгляду. Аналогічний позов заявлено після звернення відповідачів із позовом про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло,  відновлення реєстрації в квартирі. ОСОБА_4, підтримуючи зустрічний позов посилається на те, що вона є пенсіонеркою, вимушена  тривалий час допомагати рідному брату, зняття її з реєстрації в спірній квартирі позбавили  не тільки житла, яке їй надавалося і в якому вона проживала більше 45 років,  але і права отримання пенсії за віком та державної соціальної допомоги , як дитині війни, тому вона позбавлена засобів існування. Відповідач ОСОБА_5  вказував, що у нього склалися неприязні відносини з сином і колишньою дружиною, які провокують постійні скандали з метою заволодіти всією квартирою,  забрали ключі , тому відповідач вимушений проживати у своєї сестри, при цьому сплачував  витрати по утриманню спірної квартири і комунальні послуги . Відповідачі пояснили, що у них іншого житлового приміщення не має,  єдиним постійним місцем проживання є спірна житлова площа. ОСОБА_5 посилається на те, що його робота пов'язана з постійними відрядженнями, все його майно і майно матері залишилося в спірній квартирі і вони не втратили інтерес до житла. На протязі з червня по серпень 2009 р. відповідач проживав в квартирі, потім його  знову вигнали .  

              3 особа- представник ВГІРФО Орджонікідзевського РВ в судове не з'явився, про день і час розгляду справи сповіщений своєчасно,  належним чином, повідомлення про згоду на участь у справі не надійшло ( а.с. 53).

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані докази приходить до наступного.

              Спірною є трикімнатна ізольована квартира АДРЕСА_1 пл. 69,9 кв.м., дві кімнати якої надавалися відповідачці ОСОБА_4  на сім'ю з 4 осіб- вона, чоловік, дочка ОСОБА_6, син ОСОБА_5, а третя кімната, що звільнилася, вже з урахуванням невістки і внука- позивачів  у справі на підставі спільного  рішення адміністрації і профкому Харківського тракторного заводу від 10.04.1989 р. ( а.с. 20).

              Згідно зі ст.61 ч.3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа,  щодо якої встановлено ці обставини.

З рішення судової колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області  від 07.02.2007 р. вбачається,  що в травні 2006 р. ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про зміну договору найму житлового приміщення квартири № АДРЕСА_1. ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3 пред’явили зустрічні вимоги про визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Рішенням суду встановлено, що ОСОБА_7 доглядала за хворим братом, який проживає в Російській Федерації, ніколи на залишала постійне місце проживання,  зв’язок з квартирою не втрачала, періодично приїздила , крім того,  з невісткою і внуком склалися неприязні відносини, про поновлення свого порушеного права на проживання вона зверталася до органів внутрішніх справ. Вказаним рішенням ОСОБА_2, ОСОБА_3 в позові відмовлено, поновлено порушене право ОСОБА_4 на проживання, вона вселена в квартиру за актом державного виконавця  Орджонікідзевського  ВДВС  від 25.04.2007 р. ( а.с.21-28).  

              В судовому засіданні оглядалася цивільна справа №2-2325/09  і з неї випливає, що 04.02.2008 р. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 знову пред’явили позов до ОСОБА_4, а також ОСОБА_5 про визнання такими, що  втратили право користування житловим приміщенням, не вказавши місця знаходження відповідачів. Заочним рішенням  Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03.07.2008 р. позов задоволено.  Дізнавшись про це рішення, відповідачі  24.12.2008 р. подали заяву про перегляд заочного рішення. Ухвалою Орджонікідзевського суду м.Харкова від 04.03.2009 р. заочне рішення скасоване і справа призначена  до розгляду в судове засідання. Між тим,   23.11.2009 р. позивачі просили залишити  їх позов без розгляду. Після  зняття з реєстрації  10.09.2008 р. відповідачів, їх  реєстрація в квартирі не відновлена  до теперішнього часу ( а.с. 30).

              Довідкою адміністрації с. Медвінка Медвінківського району Курської області Російської Федерації  підтверджено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 тимчасово проживає на території селища і здійснює догляд за хворим братом ОСОБА_8- інвалідом, який потребує сторонньої допомоги. Домоволодіння, в якому відповідачка проживає належить брату З медичного висновку вбачається,  що брат позивача по зустрічному позову дійсно вимагає допомоги. Сама ОСОБА_4 страждає важким захворюванням та їй дозволено тимчасове проживання за зазначеною адресою ( а.с. 34-35,62-69,71-72). Таким чином, суд визнає,  що відповідачка ОСОБА_4 не проживала у спірній квартирі з поважних причин.

              Відповідач ОСОБА_5 стверджував, що мати періодично приїздила, але дружина та син їй не відчиняли двері, на телефонні дзвінки не відповідали, на пропозиції матері у 2008 р. приватизувати квартиру не погодилися та поставили за мету забрати  квартиру. В квартирі  залишилися всі речі відповідачів, меблі, предмети звичайної домашньої обстановки і вжитку. Через зняття з реєстрації  у матері не має  міграційної картки,  вона позбавлена можливості отримувати пенсію, допомогу, відсутня страховка, тому вона повністю сплачує лікування, не  може користуватися пільгами, як учасник війни.

              Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у 2005 р. розірвали шлюб. Як зазначив відповідач в своїх поясненнях, він вимушений був піти  у 2008 р. з квартири через напружену моральну атмосферу, погані відносини, тому як позивачка постійно провокувала конфлікти, у жовтні-листопаді 2008 р. змінила замки,    але з червня по серпень 2009 р. ОСОБА_2 дозволила йому проживати,  чим визнала  його право користування житлом,  ОСОБА_5 займав одну кімнату, проти чого в судовому засіданні позивачі не заперечували. У серпні 2009 р.  ОСОБА_2 навмисно викликала міліцію і подала скаргу до суду про притягнення  його до кримінальної відповідальності нібито за нанесення їй легких тілесних ушкоджень, потім змінила замки і вигнала. Відповідач також зазначив, що  позивачам було відомо, що він проживає тимчасово у сестри, її адреса і номер телефону  вони знали, проте навмисно не проінформували суд про місце знаходження відповідачів. Про рішення суду та зняття з реєстрації , приватизацію квартири після звернення ОСОБА_5 з заявою про перегляд заочного рішення його повідомили сусіди, з того часу він припинив сплачувати комунальні послуги та звернувся 16.03.2010 р. з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло і відновлення реєстрації.( а.с. 30-31).Відповідач, в обґрунтування своїх доводів, надав довідку, копії посвідчень про відрядження , з яких вбачається, що він працює водієм транспортного цеху з ненормованим робочим днем і постійними відрядженнями ( а.с. 15,51, 73-79).

              Допитані  в судовому засіданні свідки з боку позивачів ОСОБА_9, ОСОБА_10 підтвердили факт існування між сторонами поганих відносин, конфліктів, а також заміни замку, що також свідчить про поважність причин непроживання відповідача . Крім того, до наступного часу він  вживав заходи щодо  збереження за собою своїх житлових прав, оплачував квартиру і комунальні послуги, дізнавшись  про заочне рішення,  подав заяву про його перегляд, звернувся з позовом з приводу відновлення  реєстрації в спірній квартирі.

              Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12-батько та сестра відповідача ОСОБА_5 пояснили, що після розірвання шлюбу, його колишня дружина ОСОБА_2 провокувала неприємності, скандали, коли відповідач повертався з відряджень не пускала до квартири , жилу площу перетворила у швейну майстерню, користується всіма речами і залишила відповідачів просто неба. Деякий час відповідач проживає у батька, або у сестри, про що позивачам достовірно відомо.

З наданих суду квитанцій  вбачається, що відповідачі у 2007 р.,  у 2008 р. сплачували комунальні послуги, зокрема і заборгованість по опаленню, а тому не мали наміру залишати квартиру, яка є єдиним постійним місцем їх проживання ( а.с. 36-39,41).  Позивачі визнали, що у відповідачів немає іншого постійного місця проживання, але вважають, що ОСОБА_5 може проживати у свого батька або у сестри.

             Оцінюючи зібрані докази суд вважає, що тимчасове не проживання відповідачів у спірній квартирі пов’язано з порушенням їх житлових прав з боку ОСОБА_3 і ОСОБА_2, а тому зустрічний позов знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, обґрунтований і підлягає задоволенню, з відмовою у вимогах позивачів про визнання ОСОБА_4 і ОСОБА_5 такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

            На підставі викладеного і керуючись ст.ст.10, 11, 15, 60,  209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст.  64, 65 Житлового Кодексу України, ст.ст. 16,  405 ЦК України, суд,-

 В И Р І Ш И В :

            Відмовити ОСОБА_3, ОСОБА_2  в задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_4, ОСОБА_5  такими, що втратили право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.

   Зустрічний позов ОСОБА_4, ОСОБА_5  задовольнити. Поновити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 порушене право користування жилим приміщенням та вселити їх у квартиру АДРЕСА_1.

             Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції  протягом десяти днів з дня його проголошення.

              СУДДЯ –