Справа № 2- а-3586/10
ПОСТАНОВА
ИМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 грудня 2010 р. Суддя Орджонікідзевського районного суду м.Харкова Єрмоленко В.Б.
розглянувши у скороченому провадженні в м.Харкові адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Харкова про визнання дій незаконними , про призначення та виплату державної пенсії і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірах, встановлених законом та про стягнення заборгованості по пенсії,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Харкова про перерахунок раніше призначених державної та додаткової пенсій, виплата яких передбачена статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"( далі Закон №796) , та просив стягнути з відповідача, починаючи з 01.03.2001 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по теперішній час недоотриману суму, з нарахуванням компенсації за втрату чистини доходів з донарахованої пенсії до 31.12.2003 р. Позивач мотивував вимоги тим, що брав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Через захворювання, викликані його участю у ліквідації аварії, йому була встановлена 3 група інвалідності. Розміри призначених і виплачуваних йому пенсій, на думку позивача, не відповідають розмірам, установленим зазначеним Законом, тому він просив визнати дії відповідача неправомірними і зобов'язати його усунути зазначені порушення, провівши відповідні перерахунки.
Відповідач- Управління Пенсійного Фонду в Орджонікідзевському районі м.Харкова надав письмові заперечення, в яких посилається на те, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсії, у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України., зокрема постановою «Про підвищення розміру пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 р., якою встановлюється, що виходячи з розміру 19 грн. 91 коп. провадиться розрахунок пенсій, призначених відповідно до ч.4 ст. 54 Закону № 796 та додаткової пенсії відповідно до ст. 50 , передбаченої цим же законом. З 01.01.2008 р. Законом України «Про державний бюджет України на 2008 р. та внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону і в новій редакції передбачається, що розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3-ї групі інвалідності-180% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а розмір додаткової пенсії становить для інвалідів-15% прожиткового мінімуму для таких осіб. Ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» закріпляє норму, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, та застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим Законом. Розмір же пенсії, що встановлений Законом № 796 був визначений, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, який для цієї категорії пенсіонерів законодавчо встановлено не був. Редакція ст. 50 Закону № 796, в якій зазначається, що додаткова пенсія для інвалідів нараховується в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком та ст. 54 цього Закону, яка встановлює розмір основної пенсії не нижчим по3-й групі інвалідності-6 мінімальних пенсій за віком, були змінені Законом України «Про державний бюджет на 2008 р….», а потім визнані неконституційними, тому Кабінетом Міністрів України 28.05.2008 р. прийнята Постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», де встановлено, що додаткова щомісячна пенсія для інвалідів 3 групи-15% від прожиткового мінімуму. З урахуванням цієї Постанови позивачеві виплачується основна та додаткова пенсія, тому відповідач вважає, що призначення основної та додаткової пенсії проводилось згідно чинного законодавства.
Перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного.
ОСОБА_1, як установлено судом, є інвалідом 3 групи , учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону № 796-ХІІ та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 цього Закону.
Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів Ш групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими шести мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам 3 групи - у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Стаття 19 Конституції України передбачає органам державної влади та їх посадовим особам діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законами України.Крім того стаття 22 Конституції України, згідно якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, забороняє при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів, звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. З урахуванням імперативу статті З Конституції України, скасування чи обмеження конституційних прав і свобод, які забезпечують життєві потреби людини, не допустимі.
Згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що набрав чинності з 01.01.2004 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до вимог ч. З ст. 45 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначається Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». За змістом абз. З ст. 1 вказаного Закону, державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.
Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг необхідних для задоволення основних соціальних та культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про державний бюджет на відповідний рік.
Визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомоги.
Тобто, мінімальний розмір пенсії за віком для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є виправною величиною від якої проводиться розрахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю призначеної Законом України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Розрахунок пенсій позивачу відповідачем проведено виходячи з розміру 19 грн 91 коп, установленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (далі - постанова КМУ від 3 січня 2002 року). При розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ. А в пункті 2 постанови від 3 січня 2002 року № 1 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначених статей закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами суд визнає, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини 3 статті 28 Закону № 1058-ІV не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.
Таким чином, позивачу мав бути визначений мінімальний розмір пенсії, виходячи з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком, передбаченої ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV, а не у розмірі мінімальних виплат, визначених постановами КМУ від 27.12.2005 року № 1293 та постанови КМУ від 3.05.2007 року № 684.
Судом враховується, що частини третю і четверту статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було замінено чотирма частинами нового змісту, згідно із Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI, щодо нового розміру пенсій для інвалідів з числа осіб постраждалих 1 категорії.
Проте, вищезазначені зміни, внесені підпунктом 15 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до ч .2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, починаючи з 01.01.2004 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. відповідач діяв всупереч вимогам ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо призначення та виплати позивачу пенсії, виходячи з розміру 6 мінімальних пенсій за віком .
Згідно з ч.З ст. 67 Закону України №796-ХП у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до категорії 1,2,3,4 розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
У 2009, 2010 роках до ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України № 796 зміни внесені не були, дані статті чинні в редакції, що діяла до 01.01.2008 р. Отже, відповідач повинен був нараховувати та виплачувати державну та додаткову пенсію відповідно до Закону України № 796 відповідно до вимог ч.1 ст.50, ч.3 ст.54 даного Закону. Згідно ст.54 Закону України № 796 у 2009 р., прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлений в розмірах, і діяли у грудні 2008 р. Статтею 58 Закону України від 28.12.2007 р. № 107-У1 «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Таким чином, дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсій, передбачених ч.4 ст.54 та ч.1 ст.50 Закону України № 796 з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, передбаченого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» неправомірні, оскільки вони не відповідають вимогам Конституції та законам України.
Що стосується вимог про донарахування основної щомісячної пенсії та додаткової пенсії за період з 01.03.2001 р. по 31.12.2003 р., та компенсації втрати частини доходів, то в цій частині суд вважає за необхідне відмовити згідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що набрав чинності з 01.01.2004 року.
Відповідно до ч.1 ст.76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності. Також ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Оскільки право позивача на отримання допомоги у належному розмірі не обмежується зазначеними нормами права, суд не зазначає кінцевої дати відповідних виплат, бо в іншому випадку вирішення у такий спосіб заявлених вимог не є вирішенням спірних правовідносин на майбутнє.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.9, 11, 17, 18, 86, 160, 162, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Харкова у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст..ст. 50, 54 Закону України «"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Харкова здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії відповідно до вимог ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії , передбаченої ч.1 ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період з 01.01.2004 р. по 31.12. 2007 р. та з 22.05.2008 р. по теперішній час і здійснювати такий перерахунок в подальшому з урахуванням збільшення прожиткового мінімуму.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 –відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
СУДДЯ -