Справа №2-851

2010 р.

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 22 грудня 2010 року   Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді       Боровкова Д.О.

при секретарі                   Шумило Н.Б.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Львова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Львів-Захід» ДТГО „Львівська залізниця”  та Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця» (треті особи: начальник Відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Львів-Захід» ДТГО „Львівська залізниця” Байса Валерій Васильович, первинна профспілкова організація Відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Львів-Захід» ДТГО „Львівська залізниця” )   про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

  в с т а н о в и в  :

 Позивач  звернулася в суду з позовом про поновлення  на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасування наказів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та стягнення моральної шкоди.

 Свої вимоги мотивує тим, що він працював бригадиром з постачання у відповідача з 25.12.1990 р. та був звільнений з займаної посади відповідно до наказу №50/ОС від 12.02.2009р. за п.3 ст.40 КЗпП України у зв'язку з систематичним невиконанням працівником без поважних причин службових обов'язків, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного впливу. Наказом  № 1166 від 8.12.2008 р. йому було оголошено догану за невиконання службових обов'язків по забезпеченню депо необхідною кількістю костюмів "Гудок". Він не погоджувався із накладенням даного дисциплінарного стягнення, оскільки забезпечення депо костюмами "Гудок" відповідно до річної норми не входить до його службових обов'язків. В його службові обов'язки входить отримати товар за його наявності на складі НХ, а заявку на отримання товару подає його безпосередній начальник заступник начальника ДЕПО по постачанню. Про накладення на нього дисциплінарного стягнення йому повідомили лише 23.12.2008р. про що він підписався на звороті наказу про оголошення догани. Будучи не згідним із оголошенням йому догани наступного дня 24.12.2008 р. він подав скаргу голові профкому, проте розгляду своєї скарги так і не дочекався. Крім того він не був ознайомлений із посадовою інструкцією під розписку. В кінці 2008 року йому оголосили ще одну догану, коротко пояснили, що за дописування в документах. Проте наказу про оголошення догани він навіть не бачив, копії не втримував і не розписувався про ознайомлення з ним. 11.02.2009 р. він дізнався, що йому оголосили ще одну догану, як пояснювали за порушення правил перевезення балонів з киснем. З даною доганою його також не ознайомили. А, 12.02.2009р. наказом начальника ДЕПО №50/ОС його звільнили. При звільненні не було дотримано процедури передбаченої ст. 43 Кодексу законів про працю, що є грубим - порушенням закону. В його присутності профспілка не розглядали подання власника або уповноваженого ним органу про його звільнення. Адміністрація підприємства своїми незаконними діями завдала йому моральної шкоди, що проявилися в погіршені стану здоров'я. Просить позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, покликаючись на мотиви такого та  зазначив, що дійсно він здійснював виправлення у вимогах № 621 від 08.12.2008 року, № 585 від 30.11.2008 року, № 614 від 04.12.2008 року для того щоб забезпечити депо дефіцитними позиціями товару, а ці зазначені виправлення він погоджував з керівництвом депо, проте чому він вносив саме такі виправлення, а не виписував нові вимоги пояснити не зміг. Крім того, він не отримував ніяких вказівок протягом 2008 року щодо отримання зимового спецодягу «Гудок», тому що він не отримував ніякої вказівки від свого керівництва з цього приводу. 12.02.2009 року він був присутній на профспілкових зборах, проте він думав, що на них буде розглядатися його скарга на дії адміністрації. Вважає звільнення незаконним, а тому просить поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, дав пояснення аналогічні вищенаведеним у позові, просить позов задовольнити.

У судовому засіданні представник ДТГО «Львівська залізниця» проти позову заперечив, подавши до суду письмові заперечення (а.с.100-104), додатково пояснивши, що суд вважає, що  накази № 1166 від 08.12.2008 року та № 1209 від 25.12.2008 року є мотивованими, винесені компетентною посадовою особою, в межах чинного законодавства. Також,  наказ №50/ос від 12.02.2009 року згідно якого позивач був звільнений із займаної посади за п.3 ст.40 КЗпП України, за систематичне невиконання трудових обов’язків без поважних причин винесений згідно положень Кзпп України.

Представники депо та начальника депо у судовому засіданні позов заперечили, дали пояснення аналогічні наведеним у письмовому запереченні, просять у позові відмовити.

Представник третьої особи – первинної профспілкової організації у судовому засіданні позов заперечила, пояснивши, що профспілковий комітет депо в присутності позивача розглянув подання адміністрації на його звільнення та дав згоду на звільнення останнього з роботи останнього по п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених трудовим договором, що зафіксовано в протоколі № 63 від 12.02.2009 року, просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, представників відповідачів та третіх осіб, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що в позові слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Згідно з ст. 147 КЗпП України:

  Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.

Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що позивач  з 25.12.1990 року працював на посаді бригадира (звільнений) підприємств залізничного транспорту 5 розряду Відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Львів-Захід» ДТГО „Львівська залізниця”  (а.с.6) та  наказом №50/ос від 12.02.2009 року був звільнений із займаної посади за п.3 ст.40 КЗпП України, за систематичне невиконання трудових обов’язків без поважних причин (а.с.6).

Відповідно до п.4.5. Положення про Відокремлений підрозділ «Локомотивне депо Львів-Захід» ДТГО „Львівська залізниця”  (а.с.57-64) в повноваження начальника депо входить заохочувати і притягувати до відповідальності працівників депо згідно порядку, встановленого на залізниці; здійснювати прийом на роботу, переміщення та звільнення працівників.  

Згідно з п. 1 Посадовою інструкцією, затвердженою начальником депо в обов’язки позивача входило оформляти з відома керівництва депо документацію на товарно-матеріальні цінності та одержання за нарядами, заявками та іншими документами товарно-матеріальні цінності (сировину, матеріали, комплектуючі вироби, інвентар тощо) (а.с.65-66).

Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що він не був ознайомлений з посадовою інструкцією, оскільки в ній наявний його підпис про отримання копії цієї інструкції.

Наказом № 1166 від 08.12.2008 року за недостатнє забезпечення депо зимовим спецодягом, спецвзуттям позивачу оголошена догана (а.с.105).

Суд критично ставиться до твердження позивача та до копії зазначеного наказу, яку він надав до суду (а.с.9), про те, що він ознайомлений з наказом 23.12.2008 року, оскільки в оригіналі наказу наданого для огляду в судове засідання наявний лише підпис позивача та його запис, що він не згідний з наказом.

Як убачається з протоколу оперативної наради від 08.12.2008 року (а.с.106) річна потреба костюмів «Гудок» по депо на 2008 рік складала 182 комплекти, станом на 08.12.2008 року зі складу НХ отримано 65 костюмів, в.о. заступника начальника депо ОСОБА_3 та позивач не забезпечили депо достатньою кількістю костюмів згідно річної заявки (а.с.107,108).  

Актом від 08.12.200 року за підписом працівників депо ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зафіксовано, що позивач від дачі пояснення щодо забезпечення депо костюмами «Гудок» згідно річної заявки відмовився (а.с.67).

Свідок ОСОБА_6, який працює інспектором відділу кадрів депо, у судовому засіданні підтвердив, що в його присутності позивач відмовився давати письмові пояснення з вищезазначеного приводу, тому ним, ОСОБА_4, ОСОБА_3 08.12.2008 року було складено про це вищезазначений акт. Позивач щодо пояснення свідка не заперечив.

Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що він не отримував костюми «Гудок» зі складу НХ згідно заявки на 2008 рік за вказівкою свого керівництва та тому що бригади не хотіли отримувати ті костюми, оскільки на підтвердження цього свого твердження позивач не надав суду належних доказів.

Як убачається з пояснення позивача та свідка ОСОБА_7, який протягом 2008-2009 років теж працював на посаді бригадира депо, саме в обов’язки бригадира входило виписувати вимоги форми М-11, в яких зазначалися асортимент та кількість продукції, яку бригадир мав отримати зі складів служби матеріально-технічного постачання та завезти її в депо. Зазначені вимоги (М-11) їх виписування бригадиром, в обов’язковому порядку погоджувалися із заступником начальника депо та головним бухгалтером, які візували ці вимоги.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач здійснив дисциплінарний проступок, а саме недостатнє забезпечив депо зимовим спецодягом, тим самим не виконав обов’язок покладений на нього п. 1 Посадової інструкції.

Наказом № 1209 від 25.12.2008 року за порушення ч. 1 «Основ бухгалтерського обліку» (встановленого законодавчими і нормативними актами правил заповнення первинної документації підприємств) та п. 6 «Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту» затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26.02.993 року № 55 (в частині бездоганного виконання наказів та вказівок керівників підприємств залізничного транспорту підлеглими працівниками) – позивачу оголошено догану (а.с.118).

Відповідно до частини ч. 1 «Інструкції про організацію бухгалтерського обліку в локомотивному депо Львів-Захід», затвердженої начальником депо від 14.12.2007 року у тексті та цифрових даних первинних документів підчистки і необумовлені виправлення не допускаються (а.с.204-214).

Згідно з п. 6  «Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту» затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26.02.1993 року № 55  будь-яке розпорядження з виконання службових обов'язків підлеглий одержує, як правило, від свого безпосереднього керівника. У разі одержання вказівки від вищого керівника працівник зобов'язаний виконати його, повідомивши про це безпосередньому керівнику.

Як убачається з рапорту заступника по постачанню депо ОСОБА_8 від 22.12.2008 року при проведенні вибіркової перевірки бухгалтерського обліку, зокрема при отриманні ТМЦ із складів служби матеріально-технічного постачання, встановлено, що позивачем допущені приписування у вимогах форми № 11 та отримання матеріалів без погодження з керівництвом депо (а.с.110).

23.12.2008 року на оперативній нараді вищезазначений рапорт був розглянутий, факти викладені у рапорті підтвердилися, а саме те, що приписування були допущені у вимогах № 621 від 08.12.2008 року, № 585 від 30.11.2008 року, № 614 від 04.12.2008 року, № 607 від 10.12.2008 року, було вирішено позивача притягнути до дисциплінарної відповідальності та вказано йому, що при повторенні порушень його може бути звільнено з роботи (а.с.111).

Актом від 24.12.200 року за підписом працівників депо ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5 зафіксовано, що позивач від дачі пояснення щодо до допущення виправлень у вимогах форми № М-11 та отримання з НХ матеріалів без погодження з керівництвом - відмовився (а.с.68).

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_10 у судовому засіданні підтвердили, що в їх присутності позивач відмовився давати письмові пояснення з вищезазначеного приводу, тому ними було складено вищезазначений акт. Позивач щодо пояснення свідка не заперечив.

Як убачається з вимоги (ТМ форма № М-11) № 607 від 04.12.2008 року (а.с.160), яка була завізована заступником начальника по постачанню депо ОСОБА_8 та головним бухгалтером ОСОБА_11, й виписана позивачу, останнім зроблені виправлення у цій вимозі в графі кількість затребуваної  вугільної ставки на 107. Аналогічні виправлення зроблені у вимогах № 621 від 08.12.2008 року, № 585 від 30.11.2008 року, № 614 від 04.12.2008 року (а.с.159,161,162).

Позивач у судовому засідання фактів виправлення ним у вищезазначених вимогах не заперечив, пояснивши лише це тим, що перед тим як зробити відповідні виправлення, він узгоджував їх з керівництвом.

Проте, як убачається з пояснень свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_11, яка працює головним бухгалтером депо,  наданими ними у судовому засіданні, позивач не погоджував з ним виправлення у вимогах. Крім того свідок ОСОБА_11 пояснила, що в результаті того, що позивач виправляв у вимогах кількість товару, яку не погоджував з нею, на складі депо уторився надлишок деяких позицій товарів, зокрема вугільної вставки, яка депо в такій кількості не була потрібна.

Залишок вугільної вставки в кількості 107 одиниць на складі депо підтверджується карткою складського обліку матеріалів (а.с…).

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач здійснив дисциплінарний проступок, а саме не обумовлено здійснив  виправлення в тексті вищезазначених вимог  (ТМ форма № М-11), чим порушив ч. 1 «Інструкції про організацію бухгалтерського обліку в локомотивному депо Львів-Захід».

Таким чином, суд вважає, що  накази № 1166 від 08.12.2008 року та № 1209 від 25.12.2008 року є мотивованими, винесені компетентною посадовою особою, в межах чинного законодавства, з урахуванням тяжкості вчиненого позивачем проступку та обставин, за яких вчинено проступок, тому в задоволенні позовних вимог щодо скасування зазначених наказів слід відмовити.

11.02.2009 року працівниками депо ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_4 був складений акт про те, що ними був виявлений автомобіль, державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ДРА ОСОБА_15, який транспортував по території депо балони з киснем без запобіжних ковпачків, ці балони були отриманні на НХ позивачем (а.с.124).  

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні, пояснив, що у лютому 2009 року він працював інспектором з охорони праці, 11.02.2009 року ним та іншими працівниками депо був складений акт про те, що ними був виявлений автомобіль, який транспортував по території депо балони з киснем без запобіжних ковпачків, ці балони були отриманні на НХ позивачем.  

В зв’язку із вказаним, 11.02.2009 року начальник сектору охорони праці ОСОБА_4 звернувся з рапортом на ім’я начальника депо, в якому зазначив, що працівниками зазначеного сектору було виявлено грубе порушення вимог охорони праці з боку позивача, який в порушення своїх посадових обов’язків завіз на території депо партію (касету) кисневих балонів без захисних ковпачків, що суперечить «Правилам будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском», «Правил пожежної безпеки України» і могло призвести до непередбачуваних наслідків (а.с.125).

Відповідно до п.3.6 «Правил внутрішнього розпорядку для працівників локомотивного депо Львів-Захід» працівники зобов’язані виконувати вимоги з питань охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці, протипожежної охорони і охорони навколишнього середовища (а.с.127-129).

У своєму письмовому поясненні на ім’я начальника депо позивач зазначив, що він отримав вказівку від заступника начальника депо терміново отримати балони з киснем, а так як склад депо не працював, то відповідно він не міг отримати ковпаки, тому він отримав та завіз га територію депо зазначені балони без ковпаків (а.с.121).

У судовому засіданні позивач дав пояснення аналогічні вищенаведеним його письмовому поясненню, та підтвердив факт того, що ним були завезені балони кисню без ковпаків, також він не заперечив того, що йому було відомо про те, що транспортування і зберігання балонів має здійснюватися з накрученими ковпаками.

Згідно з п.10.3.26 «Правилам будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском» (надалі - «Правила») транспортування і зберігання балонів здійснюється з накрученими ковпаками.

Суд не бере до уваги твердження представника позивача про те, що позивач, як особа яка не пройшла навчання відповідно до п.7.2.2 зазначених «Правил» не може нести дисциплінарну відповідальність за порушення  цих «Правилам», оскільки достовірно встановлено, з що позивачем був проведений відповідний інструктаж (а.с.163,164), крім того сам позивач пояснив, що протягом всього часу своєї роботи на посаді бригадира часто отримував або здавав балони з киснем, з ніякими заявами чи скаргами на ім’я керівництва депо з приводу того, що він не буде робити цього він не звертався.  

Таким чином, суд вважає, що позивач 11.02.2009 року здійснив дисциплінарний проступок, а саме здійснив транспортування балонів з кисню без накручених ковпаків.

Як убачається з протоколу оперативної наради від 11.02.2009 року за систематичні порушення посадових обов’язків з боку позивача та вимог п.10.3.26 «Правилам будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском», п. 7.10.3.10 «Правил пожежної безпеки України» в частині заборони транспортування балонів з газами без запобіжних ковпаків (що могло призвести до непередбачених наслідків) було зобов’язано начальника відділу кадрів звернутися з поданням в профспілковий комітет для отримання згоди на звільнення позивача по п.3 ст.40 КЗпП України (а.с.122,123).

Начальник депо листом № 91 від 11.02.2009 року звернувся на ім’я голови профкому депо з проханням дати дозвіл на звільнення позивача за систематичне невиконання трудових обов’язків без поважних причин по п.3 ст.40 КЗпП України (а.с.126).

Профспілковий комітет депо в присутності позивача розглянув вищезазначене подання адміністрації та дав згоду на звільнення з роботи останнього по п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених трудовим договором, що зафіксовано в протоколі № 63 від 12.02.2009 року (а.с.70).

Крім того, свідок ОСОБА_16, яка являється бухгалтером профспілки, пояснила, що позивач 12.02.2010 року був присутній на профспілкових зборах, на яких розглядалася звернення адміністрації депо про надання згоди на його звільнення, однак пояснювати нічого останній не хотів, врахувавши всі обставини профком дав згоду на звільнення позивача за систематичне невиконання трудових обов’язків без поважних причин по п.3 ст.40 КЗпП України, щодо скарг у профспілку на дії керівництва депо, то позивач з такими ніколи не звертався.

Позивач у судовому засіданні не заперечив пояснення вищевказаного свідка.

Таким чином, суд критично ставиться до твердження позивача, що в його присутності профспілка не розглядали подання власника або уповноваженого ним органу про його звільнення, та не бере ці твердження до уваги.

Крім того, не заслуговують на увагу суду твердження позивача про те, що йому не надавалися відпустки протягом 2006-2008 років, оскільки з наказів № 10 від 11.04.2007 року та № 7 від 27.08.2008 року (а.с196,197) убачається, що позивачу надавалися щорічні відпустки.

Враховуючи наведене, суд вважає, що  наказ №№50/ос від 12.02.2009 року є мотивованим, винесений компетентною посадовою особою, в межах чинного законодавства, з урахуванням того, що позивач перед тим двічі притягався до дисциплінарної відповідальності у виді оголошення йому догани, крім того були врахуванні обставини за яких 11.02.2009 року було вчинено проступок, тому в задоволенні позовних вимог щодо скасування поновлення позивача на посаді бригадира по постачанню, стягнення середнього заробітку за вимушений прогул та моральної шкоди слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10,60,61,88,212, 215, 224-226  ЦПК України, ст.ст.40 п.3,147-149,232, 233 КЗпП України, суд -

  в и р і ш и в  :

  В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Львів-Захід» ДТГО „Львівська залізниця”  та Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця» (треті особи: начальник Відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Львів-Захід» ДТГО „Львівська залізниця” Байса Валерій Васильович, первинна профспілкова організація Відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Львів-Захід» ДТГО „Львівська залізниця” )   про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.

 Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд, що його ухвалив, шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

                             Суддя:    

Оригінал рішення.